Логін:
Пароль:
Реєстрація
Забули свій пароль?
Увійти як користувач:
Увійти як користувач
Ви можете увійти на сайт, якщо ви зареєстровані на одному з цих сервісів:

 


   

СУБОТА, 18 ЛИСТОПАДА 2017 р.
ПРИВАТНА ГАЗЕТА ЗАСНОВАНА 26 ГРУДНЯ 1992 р.
30.06.2017

РОБОТА СЛІДЧОГО ПІД ЛУПОЮ

Наталія СТРАПАК

Розслідування резонансних убивств, квартирних крадіжок і шахрайств, а також ретельний огляд місць злочинів, допити та відпрацювання різних версій - усе це не кадри із сучасних телесеріалів про слідчих, а реальне життя заступника начальника слідчого відділу міськвідділу поліції, підполковника поліції Наталії СТРАПАК. Уже понад 20 років за таким «сценарієм» живе тендітна жінка, а кіношні сцени стали для неї буденністю. Інакше вона не вміє, бо ж одразу після школи пішла працювати до тодішньої ще радянської міліції. Змінювалася країна, змінювалися посади, міліція реорганізувалася в поліцію, а у трудовій книжці Наталії Анатоліївни єдиним місцем роботи залишається Кам’янець-Подільський міськвідділ. Додається лише досвід, стоси розкритих справ і десятки злочинців, які дістали по заслузі.


Напередодні професійного свята спілкуємося із слідчою Наталією Страпак про зовсім не жіночі речі: зброю, наркотики та вміння працювати із рецидивістами.

ЕКСКЛЮЗИВНИЙ ЗЛОЧИН

- Наталіє Анатоліївно, опишіть свій робочий день, який, напевно, відрізняється від більшості жіночих?

- Прокидаюся о 6 ранку, обов’язково роблю зарядку, п’ю каву - і на роботу. Раніше як о пів на дев’яту вечора додому не приходжу. Ще донедавна не знала, де опинюся в робочий час, куди закине розслідування, з ким зустрічатимуся і спілкуватимуся. А вже 5 років самостійно не займаюся розслідуваннями, оскільки працюю заступником начальника слідства. Втім до дрібниць знаю кожну справу, слідкую за перебігом слідства, займаюся паперовою та організаційною роботою. Загалом у слідстві працюють 15 поліцейських.

- Колеги розповідають, що на Вашому рахунку десятки розкритих справ. Що найбільше запам’яталося з активного слідчого життя?

- Усього було вдосталь, і все переживалося разом із потерпілими. Вбивства, згвалтування, квартирні крадіжки, грабежі, розбої, шахрайства - кожну справу розслідувала до дрібниць і намагалася доводити до кінця. Не було такого місяця, щоб бодай хоч одну справу не направила до суду. Зазвичай направляла по 2-3, а рекорд встановила у 8-10. 

Досі пам’ятаю справу, яка відрізнялася від інших, і схожої такої не було за всю історію слідчого відділу. Це стосувалося незаконного заволодіння військовою зброєю на навчальному полігоні, що трапилося 2012 року. 21-річний хлопець із Сумщини вночі напав на вартового, відібрав у нього зброю і кинувся тікати. На щастя, військовий встиг вистрілити в повітря та покликати на допомогу товаришів по службі. Ті й кинулися наздоганяти нападника. Побачивши, що діватися нікуди, хлопець вирішив покінчити життя самогубством: дістав лезо, яке приготував заздалегідь, і порізав собі шию. Втім рана виявилася не смертельною. Це була гучна справа, яку направили до суду, і злочинця засудили до 7 років ув’язнення. Підозрюю, що він і досі сидить, а я пам’ятаю його безглуздий мотив: «Так вчинив, бо хотів мати зброю».

Холоне кров і від ще однієї резонансної справи, яку мені довелося розслідувати, - згвалтування педофілом 8-річного хлопчика в гуртожитку на Пушкінській. Нелюда засудили до 10 років позбавлення волі. Я чомусь запам’ятовую строки своїх бандитів.

ПОДАРУНКИ ВІД БАНДИТІВ

- А злочинці не погрожували розправитися після повернення із віддалених місць?

- На щастя, ні. Навіть більше. Можливо, це і дивно звучить, але деякі засуджені, відбуваючи покарання у в’язниці, передавали мені подарунки. І досі зберігаю чеканки, чотки, є в моїй колекції навіть Біблія в палітурці ручної роботи, а ще малюнки та вірші. Є й такі, які після повернення на волю вітаються зі мною, розповідають про теперішнє життя. А мати одного шахрая, котрий так і не став на правильний шлях, частенько заходить до мене в кабінет, аби просто побалакати. Бо ж наша головна мета - не лише засудити, а й направити людину на законну стежину.

- А чому Ви обрали собі таку роботу, чому саме слідство?

- Мої батьки - звичайні робітники, і ніхто з рідних у міліції не працював. Я ж із дитинства бачила себе саме слідчою. Із захопленням дивилася фільми про міліціонерів. Найулюбленіший - «Место встречи изменить нельзя». Після школи не задумувалася над вибором професії, а одразу ж пішла в міліцію. Спочатку працювала вільнонайманою, потім - у секретаріаті, помічником слідчого, слідчим. Заочно навчалася в Київській національній академії внутрішніх справ України. Вся служба минула лише в слідчому відділенні.

- Хто допомагав вникати у професію?

- Учителем і наставником на роботі для мене був колишній начальник слідства Дмитро СУГЕРА. Сьогодні він на пенсії, але ми час від часу спілкуємося, не забуваємо один одного. Я вважаю його зразком професіоналізму. Він учив мене та інших слідчих не лише азам професії, а й людяності. Досі пам’ятаю і дотримуюся таких життєвих постулатів: ніколи не йти проти власної совісті, бути порядною людиною, незважаючи на зірки на погонах і посаду. 

Я завжди намагаюся чинити справедливо і всім кажу: «За те, що накоїв у цьому житті, потрібно відповідати».

- Ви зі зброєю на «ти». Чи не доводилося стріляти у злочинців?

- Дякувати Богу, ні. Але постійно ходжу в тир, стріляю з табельної зброї - пістолета Макарова. «Десятку» вибиваю легко і завжди стріляю на «п’ятірку». Навчилася стріляти років 25 тому, коли проходила 6-місячну першочергову підготовку в Житомирі.

БЕЗ СЛАБИНОК НА РОБОТІ

- Пригадайте найважчу справу?

- Зазвичай це багатоепізодні справи. Пригадую одну із таких - 14-епізодну. В середині 2000-х років на кам’янецьких вулицях уночі орудувала банда грабіжників. Майже щоночі вони грабували, переважно жінок, які пізно поверталися додому. Злочинців ми впіймали - чотирьох чоловіків 20-22 років. Зізналися, що на грабіж пішли заради грошей. Вони вже вийшли із в’язниці, вітаються зі мною і за старе не беруться.

Переважно всі крадіжки, грабежі та розбої вчиняються з корисливих мотивів, а ось тілесні ушкодження та вбивства - через вживання спиртних напоїв.

- А загалом скільки часу забирає розгляд однієї справи?

- Одну можна завершити за тиждень, а іншу доводиться розслідувати по 2-5 місяців і продовжувати строки досудового розслідування. Все залежить від того, скільки потрібно виконати слідчих дій, скільки чекати на результати експертиз тощо.

Але це моя робота, і я вже навіть навчилася підсвідомо відчувати, обманює людина чи каже правду. На мою думку, слідчий взагалі інакше сприймає будь-яку розмову, ніж пересічний громадянин.

- Найважче в роботі слідчого - це...

- Працювати зі свідками, потерпілими, підозрюваними, бо не завжди всі поводяться адекватно. Інколи з підозрюваним легше працювати, ніж із потерпілим.

- Чоловіків-підозрюваних до сліз доводили?

- Бувало, і до сліз, бувало, і до сказу (усміхається). 

- Колегам-чоловікам даєте фору?

- Постійно. Ніколи на роботі не прикидаюся слабкою і безпомічною. Завжди сильна і працюю нарівні з чоловіками.

- Що має знати слідчий?

- Найголовніше - кримінальний процес і кримінальний кодекс. Слідчий має все робити законно, а для цього потрібно знати закон.

БЕЗ СПІВПРАЦІ ДІЛА НЕ БУДЕ 

- Із ким співпрацюєте?

- Із прокуратурою і судами, бо лише в такій співпраці можна довести злочинця до законного покарання. Якщо поліція, прокуратура і суд поводитимуться, як лебідь, щука і рак, користі не буде.

- 2012 року набув чинності новий КПК. Це полегшило роботу слідчих чи, навпаки, ускладнило?

- Не можна сказати однозначно. Є моменти, з якими працювати стало складніше. Наприклад, обшуки, виїмки, обрання запобіжного заходу відтепер лише з дозволу суду, а раніше слідчий міг винести постанову, а затверджував прокурор. Також слідчий міг ухвалювати рішення про притягнення особи до відповідальності, сьогодні це робиться лише за погодженням із прокурором, і не завжди наші позиції збігаються.

Легше стало з тим, що потерпілий і злочинець можуть укласти угоду про примирення, у такому разі досудове розслідування припиняється. Сьогодні кримінальне провадження слідчий може закрити, якщо має на це підстави й немає складу злочину.

- Нині поліція переживає реформу. Як зміни торкнулися слідчих?

- Нововведення відчули на собі патрульні та дільничі. Слідчий переважно сидить за столом і керується лише кримінальним процесуальним кодексом. А вони як діяли у міліції, так діють і в поліції. Дещо змінилися організаційні питання, дисциплінарний статут, умови праці.

А ось колеги кажуть, що після реформи працювати стало краще, поліпшилося матеріально-технічне забезпечення, поліцейських пересадили на нові сучасні автомобілі.

- Рідні звикли, що весь час Ви на роботі?

- Звичайно, і сприймають це як належне. Усе сімейне життя чоловік і син підлаштовуються під мене.

Коли ж з’являється вільний час, їду до Києва. Там навчається син і живе рідна сестра. А ще люблю відпочивати в сільській хатині, яка залишилася мені в спадок. Грядки і квітник ще не облаштувала, бо часу немає. Можливо, вдасться це зробити, коли вийду на пенсію. Але станеться це нескоро. 


Автор:  Галина МИХАЛЬСЬКА

Повернення до списку