Логін:
Пароль:
Реєстрація
Забули свій пароль?
Увійти як користувач:
Увійти як користувач
Ви можете увійти на сайт, якщо ви зареєстровані на одному з цих сервісів:

КОМІСІОНКА

ВІВТОРОК, 23 ЖОВТНЯ 2018 р.
ПРИВАТНА ГАЗЕТА ЗАСНОВАНА 26 ГРУДНЯ 1992 р.
07.05.2010

ЛЮДИНА ВІЙСЬКОВОГО ГАРТУ

Василь АНДРЕЄВЗ кожним днем усе менше залишається людей, які захистили нашу землю від німецької чуми, а потім відбудували з руїн державу. Серед них знана в місті людина - ветеран Великої Вітчизняної війни, полковник у відставці, колишній голова міської ради ветеранів війни та праці Василь АНДРЕЄВ. Коли розпочалася війна, Василю було лише 16.
- Провчитися довелося лише два курси Луганського машинобудівного технікуму, - розповідає Василь Єгорович. - Як сьогодні пам’ятаю: канікули, неділя, надворі дуже тепло, дорослі на вулицях щось бурхливо обговорюють, і всі завмерли від повідомлення по радіо. Війна!.. Ми, хлопчаки, відразу вирішили йти на фронт. Тричі зі своїми товаришами звертався з проханням у військкомат і щоразу нам відмовляли, відправляючи рити окопи. І от, нарешті, після чергового настирливого приходу нас зарахували до батальйону народного повстання. Форми ми не мали, а от зброю нам видали і розпочали навчати військовій справі.
Першого фашиста побачив, коли нас вивезли до Кам’яного Броду (Луганщина) рити траншеї. І тут почався наступ німців. Після короткої стрілянини фашисти відступили. Влітку 42-го почався наступ німецьких військ. Наша армія відступала. Ми йшли через Краснодон, Ростов, Аксай, ближче до Північного Кавказу.
1942 року в Ставропольському краї біля станиці Новоалександріївської велися жорстокі бої: нас оточили з усіх боків, діватися не було куди. Я опинився у концтаборі для військовополонених у Бухенвальді. Як сьогодні, па-м’ятаю всі дні, проведені в полоні. Жили ми у великих бараках, приблизно по 500 чоловік у кожному. Годували нас дуже погано. Так, щоб тільки не померли. На сніданок - 200 грамів хліба (якщо те можна назвати хлібом) і кварту кави зі смаженого фуражного ячменю. Обід - суп з овочів, у якому тими овочами лише пахло. Вечері не було.
Працювали з ранку до ночі. Німці ставилися до нас по-різному. Як не дивно, нижчі чини були більш людяними. А от коли до нас приходили офіцери СС... То - справжні звірі. Те, що вони виробляли з полоненими, страшно згадувати.
Звільнили нас чехи. Це було 8 травня, ввечері. Як військовополонені ми проходили жорстку перевірку. Були такі, що перевірки не пройшли. Їх знову відправляли до концтабору, правда, вже нашого. Мені пощастило. Разом з багатьма іншими я потрапив до саперного батальйону.
На все життя запам’ятався Василю Єгоровичу випадок із фронтового життя. Це було в Росії, недалеко від м.Батайськ.
- Уночі ми зайшли в колгоспний сад, - додає ветеран. - Треба було дістатися до села. Наш командир зібрав групу розвідників і відправив до села розізнати, чи є там німці. Ми поділили село на декілька частин. Мені дістався лівий фланг.
Заходжу на одне подвір’я, дивлюся - у дворі прив’язаний кінь. Постукав у вікно, виглянула молодиця, покликала до хати, накриває стіл. Щойно сів я до столу, чую - на вулиці сильний шум. Вибігаю - пил стовпом: десятки німецьких мотоциклів дорогою їдуть. Жінка кричить: «Швидше на коня! Тікай!». Я з того переляку як скочив на коня, а сам думаю: «Я ж верхи їздити не вмію!». Почалася стрілянина. Чую, як свистять кулі над головою. А сам думаю: «Не впасти би з коня». Я тоді не розумів, що врятував усіх наших, бо звернув увагу німців на себе.
Після війни Василь Єгорович на відмінно закінчив курси офіцерів інженерних військ. Службу проходив в Україні. 1971 р. став командиром батальйону курсантів К-ПВВІКУ. Віддавши армії 36 років, 1977 р. звільнився. Але не така людина АНДРЕЄВ, щоб сидіти, склавши руки. Пішов працювати начальником штабу цивільної оборони на цементному заводі. Потім 7 років був начальником УВТК у будівельному тресті. Згодом - за-ступником директора металоштампувального заводу. 15 років був начальником виробничої контори зеленого господарства. І ще донедавна, поки дозволяло здоров’я, був головою міської організації ветеранів.
Полковник у відставці Василь АНДРЕЄВ - почесний громадянин м.Кам’янець-Подільський - 8 травня відзначить свій 85-й день народження. Тож зичимо цій добрій, шанованій людині здоров’я та всіх земних благ!

Автор: 

Повернення до списку