Логін:
Пароль:
Реєстрація
Забули свій пароль?
Увійти як користувач:
Увійти як користувач
Ви можете увійти на сайт, якщо ви зареєстровані на одному з цих сервісів:

КОМІСІОНКА

СЕРЕДА, 12 ГРУДНЯ 2018 р.
ПРИВАТНА ГАЗЕТА ЗАСНОВАНА 26 ГРУДНЯ 1992 р.
04.03.2011

Іван ПОКОТИЛО: «КАМ’ЯНЕЦЬ-ПОДІЛЬСЬКИЙ, ЗАСПІВАЙ!»

Іван Васильович ПОКОТИЛО60. Аж не віриться, що вже стільки літ за плечима в Івана ПОКОТИЛА - журналіста, поета і такого собі «ковалика» зі Студениці. На жаль, село залите водами Дністра. А Ковалик - це не тільки від діда-коваля по батьковій лінії, до речі, муляра-каменяра. Не кожен знає, що й пташечка така є, ще й співає.
Про себе Іван Васильович не любить багато розповідати, хоча можна, мабуть, і не один роман написати. На його думку, краще кілька текстів опублікувати з рукопису нової збірки «Кам’янець-Подільський, заспівай!» і фотознімків із власного архіву, теж - уперше. Щодо книги, то це вже четверта книга в його творчому доробку, не кажучи про все інше написане.
Іван Васильович ПОКОТИЛО народився 21 лютого (згідно із записом у паспорті - 5 березня) 1951 р. в с.Студениця тодішнього Староушицького району (27 жовтня 1978 р. село знято з обліку як затоплене) в селянській родині. Закінчив середню школу в Старій Ушиці. Після цього навчався в ПТУ №41 в шахтарському селищі Тернівка Павлоградського району Дніпропетровської області. До армії працював електрослюсарем контрольно-вимірювальних приладів і автоматики (за шостим розрядом) на першій англійській лінії Дніпропетровського шинного заводу. В армії служив у військах зв’язку спеціального призначення (начальник апаратної ВУЗ, Північна група військ, Польща).
Іван ПОКОТИЛО (крайній праворуч) на Чорнобильській АЕС під час навчання в університеті. Ліворуч - поет Петро ОСАДЧУК, у центрі - комсорг будови1978 р. закінчив факультет журналістики Київського університету. Був учасником літературної студії ім.Максима Рильського, що діяла при університеті. Працював завідувачем відділу сільського господарства районної газети в місті Золотоноша Черкаської області. У Кам’янці-Подільському працював у редакції газети «Прапор Жовтня» (завідувач відділу сільського господарства, керівник літературного об’єднання «Розмай», яке діяло при газеті). Від 1983 р. був редактором районної газети в Летичеві, у 1990-1991 рр. - редактором новоствореної газети «Кам’янець-Подільський вісник», у 1994-1995 рр. - відповідальним секретарем (по суті редактором) ще однієї новоствореної газети - «Наша справа» (Кам’янець-Подільський). Потім працював спеціальним кореспондентом при головному редакторові та редактором відділу інформації черкаської обласної газети «Село і люди» (нині - «Земля Черкаська»).
Обирався депутатом Летичівської районної ради, членом 
Летичівського райвиконкому. У 1990-1994 рр. був депутатом Хмельницької обласної ради, очолював у ній депутатську групу «Демократичне Поділля». Автор політичної концепції-проекту «Україна і світ: як вижити і жити».
Нині живе у Кам’янці-Подільському.
Павло ЗАГРЕБЕЛЬНИЙ: автограф на згадку. Кам’янець-Подільський педінститут,  29 березня 1983 р.Друкувався в журналах «Донбас», «Ранок», «Дніпро», «Україна», «Жовтень» (нині «Дзвін»), «Прапор» (нині «Березіль»). Видав збірки поезій «Енергія» (Київ: Радянський письменник, 1983) з передмовою поетеси Ганни СВІТЛИЧНОЇ, «Чорна Україна» (Кам’янець-Подільський, 1995), «Фортеця серця» (Кам’янець-Подільський, 2008) - вибрані тексти-мотиви різних років. 
На вірші Івана ПОКОТИЛА написано низку пісень, серед них - «Срібна обручка Смотрича» Анатолія ГУКІВСЬКОГО, «Цвіте півонія у Кам’янці» Бориса ЛІПМАНА, «Квітка на камені», «Материнська криниця» Володимира ПАНЧУКА.

Здрастуй, Дністре! 
Це ти чи не ти?
Ой розливи, ой глибина!..
Вже у брід тебе не перейти
Та і де вона, та бистрина?

Ой велика вода, ой велика вода!..
Мов біда - не біда, 
мов біда - не біда.
Хай! - Аби на землі 
чи у свіжій ріллі
Не топились, бодай, 
не втопились, бодай…

Знаєш, Дністре, не той ти, на жаль,
Як і я, як і Біла гора.
А той берег такий, наче даль,
Мов літати пора чи співати пора.

Здрастуй, Дністре!
Прощай – не прощай…
Ой прощайте усі, хто на дні.
Хай на Білій горі іван-чай,
Як і біла трава, щось шепоче мені.
* * *
За селом, у полі,
Запитаю в долі:
«Як нам так би жити,
Аби не тужити?..»
А вона сміється:
«Запитай у серця.
Сам не менше знаєш,
А чомусь питаєш».

Ой, хто не орав,
Ой, хто не сіяв,
Той так, як ми,
У житті не мріяв.
А хто не збирав,
А хто й не віяв,
Той так, як ми,
Ніде не мріяв.

За селом, у полі,
Запитаю в долі:
«Як би так нам жити,
Щоб всім дорожити?..»
А вона жартує:
«Хто отак жнивує,
А то й ще співає,
Сам не гірше знає».
За селом, у полі,
Вірю тільки долі,
Що в житті не зрадить,
А в журбі й розрадить.
Весни чи завії, 
Подарує мрії,
Як би краще жити,
Жити – не тужити…
* * *
Над Смотричем-рікою,
Над кручею-горою 
До неба, мов до сонця,
Якась, неначе, мить.
Що скажеш ти, фортеце?
Аж завмирає серце,
Аж світ увесь навколо
Кудись немов летить.

Кам’янець-Подільський! -
Мов душа моя.
Кам’янець-Подільський! -
Там, де ти, там я…
Кам’янець-Подільський! -
Хай, хоча б громи…
Кам’янець-Подільський! -
Ти завжди, де й ми…

Над Смотричем-рікою,
Де виросли з тобою,
Вростали так у скелі,
Як роси чи хати.
Хай не завжди нам сонце 
Світило у віконце,
Зате над головою,
Немов пливли світи…

Над Смотричем-рікою,
Під урвищем-горою,
Де небо, як і зорі,
Де вічність, як і мить,
Тримаймося, фортеце,
Тримаймося ще, серце,
Хай навіть промінь сонця
Струною забринить.
Іван ПОКОТИЛО, м.Кам’янець-Подільський.
(Вірші надано автором із рукопису збірки «Кам’янець-Подільський, заспівай!»)


Кількість коментарів:  1

Повернення до списку