Логін:
Пароль:
Реєстрація
Забули свій пароль?
Увійти як користувач:
Увійти як користувач
Ви можете увійти на сайт, якщо ви зареєстровані на одному з цих сервісів:

КОМІСІОНКА

СЕРЕДА, 12 ГРУДНЯ 2018 р.
ПРИВАТНА ГАЗЕТА ЗАСНОВАНА 26 ГРУДНЯ 1992 р.
15.04.2011

ВДАЛАСЯ В БАТЬКА

ОРЖЕХОВСЬКАТаку коротку характеристику можна дати начальнику управління ветеринарної медицини у м.Кам’янець-Подільський Людмилі ОРЖЕХОВСЬКІЙ. Кожен, хто знає Валерія ПУЛИКА, може назвати його принциповим, відповідальним, досвідченим фахівцем, людиною слова. Усі ці риси також притаманні його дочці Людмилі Валеріївні, яка 19 квітня святкуватиме свій ювілей. У жовтні минулого року вона змінила на посаді  батька, який упродовж 15 років очолював управління ветмедицини. Якими є пріоритети нового керівника?
- Я народилася в сім’ї ветеринарів, тому про жодну іншу професію навіть не мріяла, - розповідає Людмила ОРЖЕХОВСЬКА. - Це все одно, що народитися в родині циркових артистів, - іншого майбутнього дитина не бачить. Моя мама Надія Володимирівна до сьогодні працює ветсанекспертом державної лабораторії ветсанекспертизи Центрального ринку, а батько Валерій Михайлович після мого призначення - завідувачем відділу ветсанекспертизи міської лікарні ветмедицини. Щоправда, молодший брат Олександр вирішив обрати в житті інший шлях. Він займається підприємницькою діяльністю та навчається в Харківській юридичній академії: своє майбутнє мріє пов’язати із суддівською справою. 
- Людмило Валеріївно, наскільки нам відомо, Ваш батько хотів, щоб Ви також обрали для себе інший фах... 
- Так. Після закінчення школи №2 я вступила до медучилища. Рік пропрацювала фельдшером на станції швидкої допомоги. Про те, що хочу навчатися на ветеринара, батько знав, але був проти. Він вважав, що робота ветлікаря не для жінки. Тому я вступила до педінституту на дефектологічний факультет. Але не лежала в мене душа до педагогічної праці. Завдяки двом людям - Петру ВЕРБИЦЬКОМУ, колишньому голові комітету ветмедицини України, і Миколі АЙШПОРУ, начальнику головного управління ветмедицини у Хмельницькій області, - я, врешті, вирішила здобути фах, який мені був до душі. Петро Іванович і Микола Володимирович наполягали на тому, що мені варто стати ветлікарем. Так у 28 років я вступила до нашої сільгоспакадемії на ветеринарний факультет. Навчалася за індивідуальним графіком, паралельно працюючи лаборантом у лабораторії ветсанекспертизи Центрального ринку. Після закінчення академії працюва-
ла завідувачкою державної лабораторії 
ветсанекспертизи Центрального ринку, потім - завідувачкою відділу ветсан-експертизи міськлікарні ветмедицини. А минулого року стала начальником управління ветеринарної медицини.
- Чи не важко було брати у свої руки управлінські важелі після батька, який за довгі роки здобув чималий авторитет?
- Я завжди захоплювалася батьком. Ще з дитинства намагалася бути схожою на нього, у всьому досягнути тих успіхів, яких досягнув він. Коли була малою, весь вільний час проводила в нього на роботі. В дитинстві перечитала багато книжок про тварин, всім розказувала, що, коли виросту, стану ветеринаром. До сьогодні ми з братом прислухаємося до батьківських порад. У мене з батьком дуже схожі характери, тому продовжувати його справу за його принципами не складно.
- Чи не сприйняв Вас колектив як дочку колишнього начальника?
- Ні. З колективом ніколи не виникало жодних проблем. Працівники управління мене добре знали ще до того, як я сюди прийшла, бачили мою роботу та ті щаблі, через які мені довелося пройти, починаючи від лаборанта. Сьогодні у нас, в основному, молодий колектив. Я тісно співпрацюю з двома здібними інспекторами Віктором СЕНИКОМ і Віталієм ОЛІЙНИКОМ, високою компетентністю відзначаються Ольга СЕНИК і Галина БРУНЬКО. Дуже вдячна колективу за підтримку та розуміння. Звичайно ж, постійно прислухаюся до батькових порад, ніколи не приймаю рішення, не порадившись із ним. 
- Які проблеми ветеринарної служби перейшли Вам у спадок?
- Не існує таких проблем, яких не можна було б вирішити. На початку цього року дві служби - ветеринарну та фітосанітар-ну - було об’єднано в одну. З бюджету виділено достатньо коштів. Ми маємо все необхідне обладнання для проведення експертиз. Важливо те, що з нами тісно співпрацює влада. Ми відчуваємо підтримку міського голови у вирішенні проблем подолання антисанітарії на ринках міста. Приємно те, що Михайло Єфстафійович розуміє необхідність підтримки нашої служби. Неспроста ж кажуть, що медицина лікує людину, а ветеринарія - людство.
- Але, крім підтримки влади, має бути ще й довіра кам’янчан. Ви її бачите?
- Так. І свідченням того є наша «Книга скарг і пропозицій», яка майже списа-
на подяками громадян. Усі наші лікарі атестовані, лабораторія акредитована, оснащена необхідними приладами. 
Будь-яка людина може зробити безкоштовний аналіз продукту, приміром на радіаційне зараження, всього за якихось дві хвилини. Наше головне завдання - працювати на благо людей, щоб кам’янчани і далі довіряли нашій службі та були спокійні за продукти, які споживають.
- Людмило Валеріївно, що посприяло тому, що Ваша дочка Єва - майбутній ветеринар: Ваш авторитет чи дідуся?
- Думаю, що її власне покликання. Єва дуже любить тварин. У нас вдома мешкають дві кавказькі вівчарки та одна шиншила - улюблениця доньки. Відразу ж після закінчення школи Єва працювала санітаркою у ветеринарній клініці. Після першого курсу ветфаку коледжу ПДАТУ під час канікул знову виконувала цю роботу.    
- На Вашу думку, чи багато зусиль потрібно докладати жінці-керівнику для того, щоб залишатися просто жінкою?
- Виконуючи роботу на будь-якій посаді, жінка має залишатися насамперед жін-кою - бути завжди доглянутою, бадьорою та в гарному настрої. Мій робочий день починається о 5-й ранку, тому знаходжу час на себе. П’ять разів на тиждень відвідую спортзал, із дочкою займаюся в спортклубі «Грація». Це необхідно для підтримки гарної фізичної форми. Приємно, що у нас із Євою дружні стосунки, ми можемо поспілкуватися як гарні подружки. 
- Напередодні ювілею що побажала б собі Людмила ОРЖЕХОВСЬКА - енергійний керівник і просто жінка?
- Того ж, що, напевно, і всі, - міцного здоров’я. Коли воно буде, решта обов’язково докладеться.


Повернення до списку