Логін:
Пароль:
Реєстрація
Забули свій пароль?
Увійти як користувач:
Увійти як користувач
Ви можете увійти на сайт, якщо ви зареєстровані на одному з цих сервісів:

КОМІСІОНКА

П'ЯТНИЦЯ, 21 ВЕРЕСНЯ 2018 р.
ПРИВАТНА ГАЗЕТА ЗАСНОВАНА 26 ГРУДНЯ 1992 р.
02.09.2011

ЧИ ЛЕГКО БУТИ ПІДПРИЄМЦЕМ?

ЧИ ЛЕГКО БУТИ ПІДПРИЄМЦЕМ?Багато хто, втомившись від прочуханів начальства, низької заробітної плати та нереалізованості, починає мріяти про власний бізнес. Ризикові та відважні, сповнившись райдужними надіями на те, що незабаром ні від кого не залежатимуть, а трохи згодом стануть мільйонерами, люди розпочинають підприємницьку діяльність. 
І ось Ви вже працюєте 12 годин на добу, а Ваші рідні забувають, як Ви виглядаєте при денному світлі. Очікувані прибутки не течуть широкою рікою, а вночі, замість того, щоб бачити приємні сни, Ви гарячково вигадуєте, де взяти кошти для сплати податків та орендної плати. Відпустка стає для Вас такою ж нездійсненною мрією, як виграти автомобіль у лотерею. Ви починаєте із заздрістю згадувати часи, коли працювали 8 годин на добу «на дядю» і о п’ятій чи шостій зі спокійною душею йшли додому, забувши про роботу до наступного ранку.
І все ж таки, незважаючи на труднощі, Ваш бізнес поступово стабілізується, з’являються перші відчутні прибутки. Щоправда, їх знову доводиться вкладати у бізнес, аби збільшити оберти, через що дружина постійно скаржиться на відсутність у домі грошей. Проте Ви вже знову сповнюєтеся райдужними надіями. Але тут у світі настає економічна криза, а згодом у країні приймають новий Податковий кодекс…
Ну що? Не перехотілося ще відкривати власну справу? Судячи з постійної наповненості торгових місць на ринках і відкриття все нових крамниць і перукарень на вулицях міст, наших людей труднощі не лякають. Вони готові працювати і вдень, і вночі, у мороз і спеку, а за потреби відстоювати свої права на майдані у Києві, протестуючи проти «драконівської» нової редакції Податкового кодексу.
Про те, як живеться нині підприємцю, ми розмовляємо з одним із учасників «податкового майдану», колишнім учителем інформатики, а нині підприємцем, котрий з 2007 р. займається підключенням до бездротової мережі Інтернет «Інтертелеком», Дмитром МАЗІЄМ. 
- Дмитре, 2007 року, мабуть, було досить ризиковано зайнятися новим для міста напрямком - інтернет-послугами?
- Якщо є можливість зайнятися якоюсь справою без серйозних капіталовкладень, варто ризикнути. Я починав із суми, еквівалентної 300 доларам. Вкладав переважно знання, досвід роботи, отриманий за іншим профілем - супутниковий Інтернет, вміння працювати з людьми. І не прогадав.
- Багато хто вкладає кошти у справу та очікує, що відразу почне заробляти. А як насправді? 
- Все залежить від виду діяльнсті. Нині в Україні не вигідно займатися серйозною діяльністю, яка потребує великих капіталовкладень на початку. Це дуже ризиковано, адже законодавство не підготовлене, закони можуть змінитися у будь-який момент. Та й нинішня економічна ситуація зовсім не сприяє веденню бізнесу. Сьогодні люди прагнуть за півроку «відбити» вкладені кошти, тому підприємці найчастіше працюють у такий спосіб: купили - продали - заробили.
- Як відбилася на Вашому бізнесі економічна криза?
- Коли я починав, купівельна спроможність населення була досить високою, ціни швидко не змінювалися, але, з іншого боку, мало людей знало про цю сферу послуг взагалі. Через кризу частина клієнтів зникла, натомість з’явилися нові, тому що все більше людей дізнавалися про послугу.
- Які труднощі найчастіше підстерігають підприємця?
- Відкрити справу не важко. Труднощі починаються потім: робочі моменти,  відносини з контролюючими органами, недосконале законодавство. Чомусь ніхто «зверху» не думає, що малий бізнес - це не спосіб наповнити бюджет, а можливість для багатьох людей реалізувати себе. Люди, які працюють підприємцями, вже не підуть на завод, тому що вони відчули смак іншого життя. Не те, щоб це життя було легшим, але воно приємніше, тому що ти працюєш на себе.
Людей, здібних до підприємництва, не багато. Статистика стверджує, що з 10 підприємців, які розпочали власну справу, лише двоє продовжуватимуть працюватимуть через рік. 
- Ви були учасником «податкового майдану» в Києві. Чи відчули після цього посилену увагу до себе з боку владних структур, податкової інспекції?
- Слава Богу, ні! Нам розповідали історії про те, що окремі делегації підприємців не пускали до Києва, блокували автобуси тощо. Нам із таким зіткнутися не довелося. І хоча в різних джерелах вказувалося, що в акції взяли участь від 3 до 5 тисяч людей, на мою думку, їх було не менше 50 тисяч. 
- Яку користь приніс «податковий майдан»?
- Майдан дав інформацію до роздумів як керівникам держави, так і підприємцям. По-перше, ми добилися того, що нововведення Податкового кодексу не вступили в дію з 1 січня. По-друге, деякі моменти в кодексі після майдану були змінені, наприклад норми, що стосуються платників єдиного податку. 
- Як відбилися на Вашому бізнесі зміни в податковому законодавстві щодо платників єдиного податку?
- Із самого початку система платників єдиного податку задумувалася як така, що не потребує додаткового бухгалтерського та інших видів обліку. Це спрощення було потрібне, щоб дати людям більш-менш законний варіант роботи і змусити їх хоч якісь кошти сплачувати до бюджету. Та потім у цю систему вносилися зміни. Аналізуючи законодавство, можна прийти до висновку, що платник єдиного податку не зобов’язаний вести бухгалтерський облік і зберігати первинні документи (це притаманно більш складним системам оподаткування), але через те, що в самому Податковому кодексі ця норма чітко не прописана, виникає багато непорозумінь, які нерідко закінчуються судовими справами. 
Звісно, що люди у всі ці нюанси не вникають. Вони вважають, що якщо людина сидить за столом у кабінеті, вона у будь-якому випадку розумніша за них. І дешевше буде домовитись. Але це не вирішення проблеми.
- Отже, підприємець, повинен добре знати законодавство, щоб уміти відстояти свої права?
- Звичайно, але у багатьох на це просто не вистачає часу. До того ж закони складені такою мовою, що розібратись у них навіть людині з вищою освітою реально складно. Інколи все залежить від звичайної коми, як в історії про фразу «Стратити не можна помилувати». Простіше було б, якби підприємці об’єдналися в організовану спільноту, в складі якої був би юрист.
- У Кам’янці такої спільноти немає?
- Ні. Але у Хмельницькому є громадська організація захисту прав підприємців. Нещодавно її представники приїжджали до нас, проводили збори на майдані біля мерії, відповідали на запитання підприємців, давали консультації. 
- У Вас немає бажання створити схожу організацію в нашому місті?
- Бажання є, але щоб організація працювала, нею потрібно займатися, а часу не вистачає навіть на основну роботу, а є ж іще сім’я. Та й бажано, щоб цим  займалася людина з юридичною освітою.
- Ви не шкодуєте, що проміняли професію вчителя інформатики на підприємництво?
- Загалом не шкодую. У мене з’явилися зовсім інші можливості, яких я не мав би, залишаючись шкільним учителем. Щоб у школі більше залишалося професіоналів, гідних працювати з дітьми, людей потрібно заохочувати. Сьогодні ж існує ситуація, коли гроші переманюють фахівців з одного сектору економіки чи суспільства, який вважається неприбутковим, але є дуже важливим у стратегічному розумінні, в інший - більш прибутковий. І ми вже відчуваємо наслідки цього процесу. Шкільна освіта, наукові дослідження - це те, що не дає дивідендів через півроку, але дасть можливість країні у майбутньому вступити нарешті до рядів серйозних держав, а не залишатися на задвірках Європи і мати сумнівну репутацію.
- Дмитре, підприємницька діяльність - це ненормований робочий день, відсутність відпусток, лікарняних. Вас це влаштовує?
- Чому ж? Я можу піти у відпустку, але на певний період моя діяльність припиниться і надходжень до сімейного бюджету не буде. Якщо захворію чи зламаю ногу, то на місяць випаду зі свого бізнесу, що відіб’ється на ньому дуже негативно. Але є й плюси: на мене ніхто не кричить і не вказує, що роботи.
- Що б Ви побажали своїм колегам-підприємцям?
- Розумних, вихованих, з гарними фінансовими можливостями клієнтів і чемних податківців. Щоб держава у наші справи втручалася менше, а ми не давали їй приводів у них втручатися.


Автор: 

Повернення до списку