Логін:
Пароль:
Реєстрація
Забули свій пароль?
Увійти як користувач:
Увійти як користувач
Ви можете увійти на сайт, якщо ви зареєстровані на одному з цих сервісів:

КОМІСІОНКА

П'ЯТНИЦЯ, 22 ЧЕРВНЯ 2018 р.
ПРИВАТНА ГАЗЕТА ЗАСНОВАНА 26 ГРУДНЯ 1992 р.
30.12.2011

МОВА - ЦЕ СВІТ НАВКОЛО ТЕБЕ

Наталія ПІЩУК Професія вчителя вимагає всебічних знань, безмежної душевної щедрості та мудрої любові до дітей. Тільки щодня з радістю віддаючи себе дітям, можна наблизити їх до науки, заохотити до праці, закласти непорушні моральні основи. Сьогодні нашою співрозмовницею стала Наталія ПІЩУК - заслужений вчитель України, яка багато років викладає анг­лійську мову в Кам’янець-Подільському ліцеї. Наталія Андріївна - корінна кам’янчанка. Навчалася в середній школі №9. Студентські роки пройшли у Луцькому університеті на факультеті іноземних мов. Цікава, неординарна та вражаюча жінка, котра викладає англійську мову вже 30 років. Її методика та знання не перестають дивувати. Все ж таки вона не зупиняється на досягнутому і вважає, що завжди потрібно самовдосконалюватись. Навіть на відпочинок ніколи не їде без книг з англійської мови. Робота Наталії Андріївни заслуговує поваги та визнання. Темою нашої розмови був не тільки цей факт, а й те, що 3 січня вона святкуватиме своє 50-річчя.

- Наталіє Андріївно, чому саме вчитель англійської мови? Не думали про іншу професію?  
- З дитячих років батьки прищепили любов до мови, адже самі були вчителями. Батько знав 5 мов, успішно викладав у сільськогосподарському та педагогічному інституті, мама впродовж 37 років працювала у ЗОШ №9. Спочатку мені було важко, але потім дуже сподобалося опановувати іноземні мови. Взялася одразу за три - французьку, німецьку та англійську. Дві з них відійшли, проте англійська залишилася. Саме тому вибором професії завдячую батькам.  

- А подальшою освітою - Луцькому університету?
- Тоді він називався Волинським національним університетом ім.Лесі Україн­ки. Залишилися дуже гарні спогади про студентські роки та викладачів. Досі па­м’ятаю всіх, а особливо тепло Діонізію ЯРЕМУ. Якщо тато прищепив любов до мови, то пані ЯРЕМА - вміння працювати, правильно викладати, вдосконалювати методику. На вигляд дуже сувора жінка, але по-справжньому справедлива, правильна та ідейна, знавець граматики, в чому і я намагаюся виділятись у роботі з учнями.
- Де починалася Ваша викладацька діяльність?
- Робоча практика починалась із моєї улюбленої школи №5, де пропрацювала 10 років. Думаю, саме там сформувалась як викладач. 1992 року пішла у декретну відпустку, адже на світ з’явився син Анд­рій. Народився в один день з моїм батьком, на його честь сина і назвала.
- А далі?
- Прийняла пропозицію директора лі­цею №18 Валентини МИКОЛАЙЧУК, з якою були давно знайомі, й до сьогодні тут працюю, тепер його директором є Тамара КОВАЛЬСЬКА.
Цікаво, що я сьогодні працюю в кабінеті, де колись жила мама із сім’єю. Ліцей розташований у колишньому приміщенні школи №9. Раніше деякі вчителі жили при школах. І стався неймовірний збіг - саме цю кімнату мені запропонували для кабінету англійської мови. Нині це методично наповнений, дієвий і в той же час затишний кабінет.
- Ваш син теж обрав учительський шлях?
- Ні. Хоча змалку, від трьох років, учила його англійської за системою батька. Додатково Андрій вивчив німецьку. Тепер йому дев’ятнадцять, і він вступив до Національного медуніверситету ім.О.О.Богомольця в Києві. Думаю, лікар зі знанням двох мов - це чудово. Пишаюся сином, у нас близькі стосунки. І який би шлях він не обрав, я його завжди підтримаю.
- Всі учні, які у Вас навчалися, з повагою і теплими словами згадують роки навчання в ліцеї. Непросто, напевно, Вам це далося?
- Потрібно закохатись у свою справу і на­магатись усе життя вчитися, прагнути вищого. Навіть те­пер не можу сказати, що знаю мову ідеально. Близькі друзі підтвердять, що весь час у сумці тримаю словник чи довідник з граматики. Обов’язково маю ручку чи маркер і відзначаю нові для себе явища. Коли збираємось на відпочинок, Андрій не запитує, чи взяла я квитки, паспорти, документи, а з усмішкою дізнається, чи часом не забула книгу з англійської мови.
- Що можете сказати про свою методику викладання? Чим вона від­різ­няється від інших?
- Ознайомилась у житті з багатьма методиками викладання. Вважаю, що найголовніше - це система роботи. Ви­вчення граматики має відбуватися системно. А щодо письмового мовлення, я не ставлю дітям завдання одразу писати твори, спочатку даю готові тексти
опрацювати, вичитати, вивчити, а потім настає момент, коли вони вже не хочуть працювати з готовими творами та пишуть свої. Багато уваги приділяю перегляду відеофільмів, де також є своя
система. Спочатку раджу подивитись фільм рід­ною мовою, а далі - мовою оригіналу.
- З навчальною літературою нині ж проблем немає?
- Ні. Використовую зразки навчальної літератури Оксфордського та Кембридж­ського університетів, відшліфовуючи мов­ні аспекти. Завжди не тільки шукаю щось нове, а й розробляю посібники з колегами. Нещодавно вийшла моя книга «Промови великих людей» у співавторстві з Максимом БУДЗІНСЬКИМ і колегою Наталією ПАЛАДІЙЧУК. Книгу залучаю до навчальної програми, учні опрацьовують поради відомих людей: Барака ОБАМИ, Стіва ДЖОБСА, Мартіна Лютера Кінга. Діти слухають їхні промови, вивчають напам’ять. Активно використовую в роботі рольові ігри. Маю зошити для учнів власного видання, які завжди присвячені батькові. При нагоді запрошую до нас на лекції іноземців, носіїв англійської мови, які можуть розповісти щось цікаве.
- Знаємо, що Ви видали свій підручник для хіміко-біологічного профілю в ліцеї. Як взагалі з’явилася ця ідея?
- Можна сказати, що до цього мене спонукав син, коли вступив до медичного університету. Сказав, що класно знає англійську, але не вистачає знань медичної лексики. Ми з колегою Олександрою СОБОЛЬ почали створювати серію посібників спеціально для майбутніх медиків - «Анатомія англійською».
- Не думали викладати в університеті?
- Особливо над цим не замислювалася. Скажу чесно, пропозицій було чимало і не тільки в нашому місті. Та я дуже люблю своїх учнів, поважаю колектив і філософію ліцею. Я пишаюся тим, що працюю там, де і мої батьки.
- Ви навчали чимало учнів, багато з них досі не забувають Вас і завдячують тим, що мали змогу вчитися саме у Вас. Як часто спілкуєтеся з випускниками?
- Дуже часто. Мої двері завжди відчинені як для друзів, так і для учнів. Вони навідують мене і ніколи не забувають, запрошують у гості, багато хто з них ви­їхав жити за кордон.
- Чи встигаєте спілкуватись із друзями?
- Друзі відіграють важливу роль у моєму житті. Я дуже їх люблю. Це люди, які завжди поруч. Хтось може сказати, що жіночої дружби не існує, але не в моєму випадку. Я маю подруг, які пройшли зі мною через усе життя, - Ірина Ярова,
Оксана Антонюк. Завжди зі мною родини Гордійчуків, Пілатів, Черниш-Чаба­нів, Говоровських.
- Наталіє Андріївно, а що можете по­радити учням, студентам та іншим лю­дям, які прагнуть вивчати англійську?
- Для вивчення мови у першу чергу має бути мотивація. Потрібен хороший учитель, який надихає учня і підштовхує йти далі. Вважаю, що діткам та учням
2-3-х класів не варто вивчати граматику, а слід звернути увагу на вивчення лексики - світ навколо нас. Мене так учив батько. В сім років, коли я йшла до школи, то знала англійською назву кожної дрібнички, всього, що нас оточувало. Далі, коли вже є невеликий запас лексики, варто переходити до граматики.
Для викладача ж дуже важливо бути експертом у своїй справі та взірцем для учнів. І пам’ятати, що діти мають тебе сприймати не тільки як учителя, але як товариша, а найкраще - як друга. Най­більше ціную в професії можливість, працюючи вчителем, залишатися вічним учнем.

Повернення до списку