Логін:
Пароль:
Реєстрація
Забули свій пароль?
Увійти як користувач:
Увійти як користувач
Ви можете увійти на сайт, якщо ви зареєстровані на одному з цих сервісів:

 


   

ВІВТОРОК, 25 ЛИПНЯ 2017 р.
ПРИВАТНА ГАЗЕТА ЗАСНОВАНА 26 ГРУДНЯ 1992 р.
29.06.2012

СКАРБИ МИКОЛИ КОТЛЯРА

Микола КОТЛЯР«Легенди про таємниці скарбів передаються з покоління в покоління. Скарби знаходять і тепер. Як правило, це глечик чи горщик з одним-двома десятками зіпсованих часом монет. Вартість такого скарбу невелика, але для науки він має величезне значення як свідок історії. Про все це розповідає брошура. Читач побуває у творчій лабораторії нумізмата-дослідника, ознайомиться з методикою його роботи, дізнається, ким, як і для чого ховалися скарби, з якою метою вивчають їх учені». Такою анотацією супроводжувалася надзвичайно цікава науково-популярна брошура «Кладоискательство и нумизматика», що побачила світ 1974 р. у київському видавництві «Наукова думка». А написав її український історик Микола КОТЛЯР, який за два роки до виходу брошури захистив докторську дисертацію «Грошовий обіг України доби феодалізму». Тож кому-кому, а йому добре було відомо ледь не все про скарби монет. Тим паче, що народився Микола Федорович у Кам’янці-Подільському, де легенди про багатющі турецькі скарби передаються з уст в уста від покоління до покоління.
4 липня нашому славному землякові виповнюється 80 ро­ків. Торік у вересні він брав участь у роботі ІІ Міжнародної наукової конференції «Україна і Велике князівство Литовське в XIV–XVIII ст.: політичні, економічні, міжнаціональні та соціо­культурні відносини у загально­європейському вимірі», що від­булася на базі Кам’янець-По­дільського національного університету ім.І.Огієнка. Виступаючи з вітальним словом від Інс­титуту історії України, Микола Котляр підкреслив, що йому особливо приємно брати участь у цій конференції, адже Кам’янець-По­дільський - це місто, де він народився і яке вважає своєю малою батьківщиною.
Коротко розповімо про ювіляра. 1956 р. Микола Федорович закінчив історичний факультет Київського університету, працював консультантом із питань історії відділу бібліографії Центральної наукової бібліотеки АН УРСР. 1960 р. вступив до аспірантури відділу нумізматики Державного Ермітажу в Ле­нін­граді, де під керівництвом ві­домого нумізмата Івана Спаського підготував і 1965 р. захистив на спеціалізованій раді Інс­титуту історії АН СРСР кандидатську дисертацію «Галицька Русь XIV–XV століть (історико-нумізматичне дослідження)». Повернувшись до Києва, Котляр деякий час працював науковим редактором видавництва «Наукова думка», а з червня 1965 р. став співробітником в Інституті історії АН УРСР (нині Інститут історії України НАН України). 1972 р. захистив тут згадану вище докторську дисертацію. У 1982-1996 рр. працював в Інституті завідувачем сектору історії Київської Русі, від 1996 р. він - головний науковий спів­робітник цього наукового за­кладу.
Кладоискательство и нумизматикаУ різні роки Микола Федорович викладав в університетах Варшави, Кракова (Польща), Венеції, Падуї (Італія), Стокгольма, Упсали (Швеція) та ін. Він - іноземний член Польського археологічного і нумізматичного товариства.
22 серпня 1996 р. Миколі Котляру надано звання «Заслужений діяч науки і техніки України» - за плідну наукову діяльність, вагомий внесок у дослідження іс­то­рико-культурної спадщини Укра­їни. А 3 грудня 2001 р. Миколі Котляру в складі групи провідних українських істориків (серед них добре відомі кам’янчанам Валерій Смолій і Валерій Степанков) присуджено Державну премію України в галузі науки і техніки за цикл праць «Укра­їна крізь віки». У цьому циклі Котляру належить том 5 «Галицько-Волин­ська Русь».
Кількість монографій, написаних і виданих Миколою Федоровичем, сягнула вже трьох десят­ків. Їх присвячено не тільки улюблениці нашого земляка — нумізматиці, але й історії Галицько-Волинської Русі, її провідному діячеві Данилові Галицькому. Завершимо нашу розповідь про ювіляра фрагментом із згаданої на початку брошури. Це, як зазначив сам автор, дуже красива легенда, що побутує на Волині:
«Одного разу в місті Ізяславі з’явився дідок і запропонував княгині добути скарб, захований в руїнах замку поблизу міста. Дідок попередив, що як тільки грабарі досягнуть коштовностей, почне горіти Ізяслав, а коли витягнуть увесь скарб, місто згорить дотла. Однак скарб настільки цінний, що втричі перекриє збитки, завдані пожежею. Княгиня погодилася, їй не було діла до страждань підневільних, аби тільки її власний палац залишився цілим і неушкодженим. Стали розкопувати руїни замку. І щоразу, як тільки починали копати, в Ізяславі спалахувала пожежа, але відразу ж припинялася, ледве роботу припиняли. Тим часом дідок квапив землекопів. Нарешті досягли залізних дверей скарбниці. Тоді запалало все місто. Мешканці Ізяслава ледь вмовили княгиню припинити розкопки. Та вона і са­ма зрозуміла, що має справу із заклятим скарбом. Княгиня відкликала землекопів, після чого пожежа стала слабшати. Спільними зусиллями місто врятували. Дідок зник без сліду, це був злий чаклун. Старі руїни за наказом княгині засипали землею».


Автор:  Олег БУДЗЕЙ

Повернення до списку

  Booking.com