Логін:
Пароль:
Реєстрація
Забули свій пароль?
Увійти як користувач:
Увійти як користувач
Ви можете увійти на сайт, якщо ви зареєстровані на одному з цих сервісів:

КОМІСІОНКА

П'ЯТНИЦЯ, 22 ЧЕРВНЯ 2018 р.
ПРИВАТНА ГАЗЕТА ЗАСНОВАНА 26 ГРУДНЯ 1992 р.
12.10.2012

100 РОКІВ - ПОЧАТОК НОВИХ ЗЛЕТІВ

Микола КирикКожен навчальний заклад має свою долю, свою історію, своїх зіркових учителів і випускників…
У нашому місті на пальцях однієї руки можна перерахувати школи, засновані 100 і більше років тому. Почесне місце посідає школа №1, далі - №№8 та 5. Знаменний цей рік для Кам’янець-Подільської гімназії, яка відзначатиме свій 100-літній ювілей.
Сьогодні цей заклад знаходиться на вул.Червоноармійській, 17. У 4-поверховій будівлі під одним дахом навчаються близько 400 учнів СЗОШ №14 із поглибленим вивченням англійської мови та 600 гімназистів.

ВІД дитячого притулку ДО ГІМНАЗІЇ

Заклад було створено 1912 р. Тоді школа давала початкову освіту і розташовувалася у двох приміщеннях: в одному - навчальний корпус, в іншому - дитячий будинок, який, відповідно до архівних документів, було засновано 16 квітня 1882 р. (130 років тому). В архіві й донині зберігається «Отчет Подольского губернского попечительства детских приютов ведомства учреждений императрицы Марии за 1912 г.».
1919 р. заклад реорганізовано у трудову школу Південно-Західної залізниці №40, через рік - у 8-му радянську єдину трудову залізничну школу ім.Т.Шевченка. Потім на 2 роки вона стала дитбудинком, знову - трудовою школою, будинком-інтернатом, а з 1935 р. - залізничною СШ №59, яку до 1964 р. очолювала Ольга Флейшман. Подальша назва закладу - СШ №14.
1 вересня 1964 р. на її базі відкрили першу в місті школу подовженого дня (директор Олександр Кожушко), яка замість середньої стала 8-річною. 1976 р. розпочалося будівництво сучасного корпусу школи, організатором якого стала директор Ганна Столярчук. 1 вересня 1979 р., коли директорував Василь Юровський, відкрито новозбудовану школу, яка, згідно з ухвалою Міносвіти УРСР, знову стала середньою. 1981 р. введено другу чергу - корпус навчальних класів на 600 місць, а з 1983 р. школа змогла охопити навчанням 1200 дітей. Наступний крок в історії закладу пов’язаний із перетворенням на школу-гімназію №14: уже 1 вересня 1991 р. гімназійний курс із поглибленим вивченням низки нових предметів охопив 17 класів із 38.
14 липня 1996 р. передчасно пішов із життя Василь Юровський, а з 2 вересня того ж року директором призначено Миколу Кирика. У вересні 1999-го рішенням сесії міськради школу-гімназію №14 було поділено на два заклади: СЗОШ №14 із поглибленим вивченням англійської мови (директор Наталія Васильянова), де навчаються учні 1-4 класів, і Кам’янець-Подільську гімназію, де здобувають середню освіту учні 5-11 класів.

СТАБІЛЬНИЙ КОЛЕКТИВ - ЗАПОРУКА УСПІХУ

100 РОКІВ - ПОЧАТОК НОВИХ ЗЛЕТІВ  Нині директором гімназії є Микола КИРИК - людина активна та доброзичлива, сповнена нових ідей і планів.
- Відверто кажучи, я не сподівався, що мене оберуть директором, - ділиться спогадами Микола Михайлович. - Я й досі пам’ятаю свій перший робочий день:
2 вересня, після уроків, в актовому залі мене представили педколективу. До цього я працював заступником директора міського ліцею і рідко бував у школі-гімназії. Зробив ставку на своїх заступників Наталію Васильянову, Антона Найчука, Тетяну Головач, Ірину Дорошко, і не помилився. Як колись, так і нині незмінним залишається те, що наш колектив професійний. Тут немає місця пересічним учителям. Загалом до 2004 р. кадрових змін не відбувалося. Педколектив і мене як кращого директора було занесено на обласну Дошку пошани.
Тепер гімназія - член асоціації «Відроджені гімназії України» та Асоціації ліцеїв і гімназій України. З року в рік педагогічний та учнівський колективи школи стають призерами рейтингу навчальних закладів міста, а в останні 2 роки - переможцями серед навчальних закладів за результатами ЗНО. Гімназія увійшла до групи навчальних закладів - флагманів освіти. А цього року отримала перехідний прапор за І місце серед навчальних закладів міста інноваційного типу. Гімназія - базовий навчальний заклад управління освіти і науки міськради. Щороку тут проводяться конференції, олімпіади, конкурси, захисти робіт по лінії МАН. Про фахову роботу вчителів свідчить і те, що майже 100% випускників продовжують навчання у вишах не лише в Україні, а й за кордоном.
Нині тут працюють 65 педагогів, серед яких відома у місті вчитель біології Белла Каушанська - заслужений учитель України, 25 учителів-методистів, 8 старших учителів, 16 відмінників освіти. Чи не кожен третій педагог - учасник міського етапу конкурсу «Учитель року», п’ятеро - переможці обласного етапу (Світлана Коваль, Світлана Ганаба, Руслана Пєріна, Ольга Пазій та Ірина Мельник).
- Слово «школа» асоціюється з людьми, котрі сіють вічне, добре, мудре. Без сумніву, ядром нинішнього педагогічного колективу є вчителі, котрі працюють тут понад 30-40 років, - Белла Каушанська, Алла Шевченко та Людмила Васильєва. Не можу не згадати найкращих педагогів: Ірину Дорошко, Тетяну Кучерук, Світлану та Василя Ганабів, Ірину Мельник, Олену Годнюк, Руслану Пєріну, Валентину Голубовську, Олену Корнійчук, Тетяну Давидюк, Олену Натикач, Марину Павлуненко, Ольгу Комарніцьку, Ольгу Андреєву, Андрія Кирика, Олександра Волосяцького, Анатолія Глушка, Галину Гринак, Людмилу Дуганець, Людмилу Токарчук, Світлану Клим, Анжелу Сторожук, Валентину Драненко, Галину Комарницьку, Людмилу Сенчишину, Аліну Овчаренко. Не обійтися без моїх заступників Ольги Пазій, Марини Юр’євої, Світлани Коваль і Людмили Данилевської.
За останні два роки гімназія оновилася. Впевненою ходою до нашого закладу ввійшли 14 творчих і перспективних фахівців.
Шкільне життя вносить свої корективи. Багато з тих, хто закладав основи навчання, нині перебувають на заслуженому відпочинку. Сьогодні в місті мешкають 19 ветеранів-педагогів, яких відвідують наші учні.

ГІМНАЗИСТИ-ВІРТУОЗИ

За 100 років існування гімназія вивела у світ не одну тисячу випускників - науковців, чиновників, лікарів, режисерів, підприємців. Тут навчалися відомий подільський історик-методист Борис Кушнір, кібернетик Радій Лебединський, колишня директор НВК із центром реабілітації слабозорих дітей Алла Буданцева, військовий академік Леонід Жуковський, генерал Борис Жуковський, учені-біологи, які працюють в США, Костянтин Фегедингк та Анна Коновалова, знаний київський біолог Євгенія Неведомська, кандидати наук - Олена Пєріна, Андрій Мушинський, Віталій Михайловський, Оксана Гоголь, Мирослава Микитюк, Геннадій Єдинак, російський суспільний діяч Олексій Єлісеєв, видатний мистецтвознавець, онук Микити Годованця, Юрій Годованець, співробітник КНДI, бронзовий призер міжнародних олімпіад Женя Деніс, заслужений майстер спорту Тетяна Ахмамєтєва...
- Школа починається з учнів, якими ми пишаємося, - каже Микола Михайлович. - Це призери республіканських, обласних олімпіад і конкурсів, яких лише за останні 10 років більше сотні, - Андрій Левков, Дарина Мельник, Руслан Онуфрійчук, Андрій Кирик, Аліна Пазій, Ірина Кравцова, Максим Тесляр, Олег Гелетканич, Олександр Запоточний та багато інших. Щороку майже 500 учнів беруть участь у конкурсах «Лелека», «Левеня», «Кенгуру», «Колосок»... Тільки за останні 5 років десять гімназистів захищали свої роботи з різних дисциплін по лінії Малої академії наук на міському етапі, а 11 - на державному.
Радіємо і перемогам наших спортсменів. Команда з баскетболу - 5-кратний чемпіон міста й області. Незмінним переможцем міських та обласних шахових турнірів є збірна команда гімназії. Юних шахістів навчає Анатолій Дубовий. А двоє випускників - Роман Кіфлюк і Віктор Лічкевич - кандидати у майстри спорту із шахів. До цього звання не вистачає тільки 1 бала учню
8 класу Олександру Горєлову. Не пасе задніх і наша команда з футболу.
У 2006 та 2007 роках наші школярки, які входили до групи підтримки команди з футболу в рамках проекту «Ді-Джус-гол», стали чемпіонками України.
- Миколо Михайловичу, як розвиваєте творчі здібності гімназистів?
- Є чимало різнопланових гуртків, які відвідує кожен школяр, не покидаючи стін закладу. Завдяки ініціативі та активності Белли Каушанської, з 1998 року діє євроклуб «Школа на колесах», який реалізовує проект «У нас друзі на всій планеті». За 15 років гімназисти разом із Беллою Липівною подолали 155 тисяч кілометрів. Перші поїздки були містами-героями, а згодом географія вийшла за межі країн колишнього СРСР і Європи. 2008 року відвідали Канаду і США. Побувавши у 34 країнах, планують подорож Балканським півостровом і Північною Америкою. Гімназисти не лише знайомляться зі звичаями інших країн, а й пропагують українську культуру, з кожного посольства привозять подяки і нагороди.
Колоритним є фольклорний ансамбль «Барви Поділля» (керівник Світлана Клим). Уже 10 років поспіль його учасники - переможці обласних конкурсів. Першою в місті заснувала гурток писанкарства Валентина Драненко, яка тепер на заслуженому відпочинку. Нині її справу продовжує Ганна Косик.
1997 року при гімназії №14 засновано театр-студію сучасного танцю «Абра» (керівник і хореограф Лілія Пашинська), який є чемпіоном світу, Європи та України із сучасних танців. Також тут діє гурток екскурсоводів, постійним призером обласних змагань є команда КВН «Люди Х», створено низку спортивних секцій.
- А чи є традиції, які гімназисти передають із покоління в покоління?
- Перш за все, кожен учень, який хоче навчатися в гімназії, повинен здати іспити. У нас навчання здійснюється за двома напрямками: суспільно-гуманітарним та економічним. Тому потрібно здати іспит з англійської чи української мов, або ж математики й обов’язково пройти психологічний тест. Відмінники вступають поза конкурсом. Більшість наших гімназистів - випускники СЗОШ №14, хоча є чимало учнів зі шкіл №№6, 7 та 17. Лише у нашому закладі можна опанувати чотири іноземні мови: обов’язково англійську, за бажанням німецьку, французьку та іспанську.
Щодо традицій, то на святковій лінійці 5-класники дають урочисту клятву і аж тоді поповнюють лави гімназистів. Маємо власний гімн, прапор, герб і клятву, над створенням яких працювали учні та вчителі. Навчання розпочинається під Гімн України. Також традиційно проводяться вечори-зустрічі з випускниками, День самоврядування, «Козацькі забави» та інші заходи.

ПОДВИГ ВОЇНІВ ЗАКАРБОВАНО У МУЗЕЇ

У приміщенні гімназії, на ІІ поверсі, шляхами визволення міста відвідувачів проводять гімназисти старших класів. Тут 26 березня 2004 р., до 60-річчя визволення Кам’янця від німецько-фашистських загарбників, гостинно відчинив двері музей визволителів міста. Сьогодні він єдиний в області, а віднедавна носить звання «Зразковий». Ідею створення втілив у життя господар закладу Микола Кирик:
- До цього на стінах у коридорах гімназії висіли експонати часів Великої Вітчизняної війни. Але хотілося, аби пам’ять про подвиг, який здійснили танкісти 4-ї танкової армії, передавався із покоління в покоління. Відвідавши музеї у Чернівцях, Черкасах, Вінниці, Хмельницькому, побувавши у чотирьох московських школах, нам вдалося створити власний музей, який тепер має близько тисячі експонатів, архівних документів, фотоматеріалів часів Великої Вітчизняної війни. Є тут і точна копія крила літака, в якому біля села Гаврилівці Іван Кудашкін здійснив подвиг, за що йому посмертно присвоїли звання Героя Радянського Союзу.
На урочисте відкриття музею завітали 12 ветеранів 4-ї гвардійської танкової бригади, які визволяли наше місто 1944 р. Вони першими залишили свій запис у книзі відгуків: «В музее боевой славы большинство экспонатов посвящены истории и боевым делам нашей танковой бригады. Мы были удивлены, что за короткий срок был создан такой богатейший музей. Надеемся, что экспонаты будут усовершенствоваться и пополняться. Спасибо всем, кто создавал музей». На згадку про свій візит ветерани подарували музею килим із зображенням маршала Георгія Жукова. А через 2 роки знову завітали в гості до гімназистів.
За ці 8 років музей оглянули 10 тисяч відвідувачів не лише з України, а й з-за кордону.

ПРОБЛЕМ НЕБАГАТО, А ПЛАНІВ ЧИМАЛО

- Миколо Михайловичу, Ви очолюєте гімназію вже 16 років. Які проблеми є? Як їх вирішуєте?
- Останніми роками не вдається порозумітися з батьками, які забирають учнів зі старших класів, аби ті не здавали ЗНО.
Єдиною проблемою є шкільна їдальня, розташована у напівпідвальному приміщенні. Не так давно було розроблено проект, який передбачав добудову їдальні (вартість - 3 мільйони 600 тисяч гривень). Реалізувати його не можемо ні ми, ні управління освіти, ні міська влада.
Завдяки благодійному фонду «Батьки - дітям», створеному 2006 року, в гімназії замінено вікна на пластикові, двері, у класах - нові телевізори і DVD-програвачі, комп’ютери. За державний кошт проведено капітальний ремонт спортивного та актового залів. Допомагають гімназії й депутати міської та обласної рад.
- Ви - людина активна і, мабуть, виношуєте чимало проектів, які б хотіли втілити в гімназії. Розкажіть про них.
- (Усміхається). Дуже хочеться відкрити третій профіль навчання: філологічний чи природничий. Мрію, аби на ІІІ поверсі був музей рідного міста, а ще - додаткові комп’ютерний клас і мультимедійний кабінет.
- Закладу, який Ви очолюєте, виповнюється 100 років. Що б Ви побажали вчителям та учням?
- Аби це 100-річчя не було кульмінаційною точкою, а стало початком нових злетів. А головне - здоров’я, наполегливості, фінансового благополуччя, успіхів у роботі та навчанні.
Запрошуємо вчителів-ветеранів, випускників, учнів, батьків і всіх охочих 19 жовтня разом із нами відзначити 100-річчя із дня заснування гімназії. Урочистості розпочнуться о 15.00 у міському Будинку культури.
 


Автор:  Галина ВЕЛИЧКО
Кількість коментарів:  1

Повернення до списку