Логін:
Пароль:
Реєстрація
Забули свій пароль?
Увійти як користувач:
Увійти як користувач
Ви можете увійти на сайт, якщо ви зареєстровані на одному з цих сервісів:

КОМІСІОНКА

ЧЕТВЕР, 13 ГРУДНЯ 2018 р.
ПРИВАТНА ГАЗЕТА ЗАСНОВАНА 26 ГРУДНЯ 1992 р.
04.01.2013

«БІЙ УМІВ» ВІД ПЕТРОВИЧА

Олександр ПОРИТКООстанніми роками в нашому місті відроджується популярність інтелектуальної гри «Брейн-ринг». Ось уже декілька сезонів змагання проходять у кав’ярні «Cоffete». А все завдяки Клубу інтелектуальних ігор «IQ», який уже багато років очолює Олександр ПОРИТКО. Петрович, як його називають гравці, не жалкує свого часу, аби проводити щотижня ігри під час чемпіонату міста. Хоча все, що отримує за це ентузіаст, - вдячність любителів «Брейн-рингу».
- Олександре Петровичу, що Вас спонукає безкоштовно займатися популяризацією «Брейн-рингу»?
- Запитання схоже на риторичне. Але я спробую на нього відповісти.
По-перше, чому займаюсь. Сам був гравцем, потім - капітаном команди, і ось я - президент клубу «IQ» та ведучий «Брейн-рингу» понад 10 років. Наш «Брейн» - це місце зустрічі інтелектуальної молоді міста, переважно студентства. Хоча я час від часу проводжу «Брейн-ринги» і серед старшокласників, в організації яких мені допомагають студенти-практиканти уні¬верситету. 
По-друге, чому займаюсь на громадських засадах. Спроби налагодити співпрацю з міським відділом у справах сім’ї, молоді та спорту були, причому неодноразові, ще за часів, коли посаду президента клубу займав Ігор ЧЕРНЕЦЬКИЙ. Щодо сьогодення, то і я, і члени Клубу інтелектуальних ігор «IQ» були б раді будь-якому сприянню з боку міської влади, та, мабуть, наші чиновники не читають місцевої преси…
І от для того, щоб якось заповнити прогалину, щоб інтелектуальний потенціал міської молоді не зник, розвивати його беруться ентузіасти. І, зрозуміло, поки що найкращою подякою для мене є постійне зростання кількості гравців.
- Розкажіть про Ваші захоплення інтелектуальними іграми. Які були досягнення?
- Грати в «Брейн-ринг» розпочав ще під час навчання в ліцеї №18 (сьогодні міський ліцей). Був капітаном команди чемпіонів - перемагали у товариських зустрічах з учнями НВК №9. До речі, кращі гравці збірної НВК №9 потім приєднались до моєї, на той час уже студент¬ської, команди чемпіонів Кам’янця серед дорослих - «Desperados».
- Тоді «Брейн-ринг» підтримували спонсори?
- Клуб існує з 1997 р. Ігор провели безліч, за цей час спонсорами команд виступали переважно приватні підприємці, а також готелі «7 днів», «Гала-готель», «Фільварки-центр», «Ксенія» і «Клеопатра». Ми проводили турніри в ресторані «Оскар», у клубі «Адреналін», у школах, ліцеях і вишах міста, у фойє колишнього кінотеатру «Юність». А загалом, це могла б бути тема для окремої статті.
Бути меценатом - справа шляхетна. І якщо ти можеш дозволити собі проспонсорувати власну команду, то гравці з гордістю вдягатимуть на «битву» футболки з твоїм логотипом.
«Брейн-ринг» - це бій. Бій «умів» у чистому вигляді, тільки без жертв (якщо не враховувати пораненого самолюбства). Як казав старшина Васьков у фільмі «А зори здесь тихие»: «Война - это не просто кто кого перестреляет. Война - это кто кого передумает».
- А як Ви перекваліфікувалися із гравця на ведучого «Брейн-рингу»?
- Ведучим став, коли необхідно було вибрати нового президента клубу «IQ». Охочих взяти на себе керівництво після того, як з посади пішов перший президент і засновник Ігор Чернецький, не знайшлося. Повернути попередній рівень гри було важко. Проте, як любив казати Черчилль: «Успіх - це вміння рухатись від невдачі до невдачі, не втрачаючи ентузіазму».
- Чи немає у Вас бажання знову побути в ролі гравця?
- Нагадаю, що моєї команди - відчайдушних «Desperados» - вже немає. Проте є бажання, щоб грали інші команди. Чому? Для гравців я - ведучий. Якщо гратиму, хто ж тоді готуватиме запитання й проводитиме турнір?
Аби я міг знову зіграти, потрібно опинитись у ситуації, яка склалася восени 2004 р. у Кіровограді. Нас запросила взяти участь у турнірі Кіровоградська обласна ліга інтелектуального розвитку (КОЛІР). Кам’янецька команда «Чиста Україна», капітаном якої був Павло Білоус, виборола перше місце. Це був мій останній бій як гравця. Отже, за межами Кам’янця, теоретично, цілком зміг би зіграти як простий учасник збірної міста. Але чи матиму нагоду, важко відповісти, тут одного завзяття замало.
- Олександре Петровичу, а де Ви порадите черпати знання для «Брейн-рингу»?
- Там, де й завжди, - у книжках. І, звісно, нині нам набагато доступніший Інтернет, де зберігаються записи ігор з «Брейн-рингу» та «Що? Де? Коли?», а також величезна кількість сайтів з енциклопедіями, головне - мати час і бажання. До речі, в кав’ярні «Cоffete», де ми нині проводимо ігри, є безкоштовний Wi-Fi. Своє ж завдання я бачу, в першу чергу, в зацікавленні молоді та юнацтва Кам’янця інтелектуальною грою і, звісно, створенні умов, де ці зацікавлення можуть бути реалізовані.
- Чи задоволені нинішнім станом інтелектуальних ігор у Кам’янці?
- Не задоволений станом молодіжної політики загалом, а не конкретно діяльністю інтелектуального клубу. І саме тому, що хочу, в міру своїх скромних можливостей, виправити ситуацію, взяв на себе це навантаження. Тож поки будуть охочі грати в «Брейн-ринг», працюватиму, нехай і на громадських засадах. Саме так - на ентузіазмі й патріотизмі - у нашому місті багато хто й працює, що, звісно, не знімає запитань до наших міських посадовців.
- Як рідні ставляться до цього захоплення?
- Сподіваюсь, із розумінням.
Оскільки, проводячи чемпіонат, я краду в рідних щотижня близько 3 годин, але ж має хтось цим займатися. Крім того, у фіналі за власні кошти купую призи переможцям. Проте вибір мій залишається тим самим: рік у рік наполегливо працювати. Чи не пропаде ця праця - покаже час...

Автор:  Віталій ГОРБУЛЕНКО

Повернення до списку