Логін:
Пароль:
Реєстрація
Забули свій пароль?
Увійти як користувач:
Увійти як користувач
Ви можете увійти на сайт, якщо ви зареєстровані на одному з цих сервісів:

КОМІСІОНКА

СЕРЕДА, 26 ВЕРЕСНЯ 2018 р.
ПРИВАТНА ГАЗЕТА ЗАСНОВАНА 26 ГРУДНЯ 1992 р.
23.07.2010

ПЕРША ВЧИТЕЛЬКА

Алла ПІРОЖНІКОВАВіддаючи дитину до першого класу, ми прискіпливо обираємо для неї вчителя, адже від професіоналізму і людських якостей першого вчителя значною мірою залежатиме майбутнє наших дітей. А найвищою нагородою для педагога за його працю є вдячність колишніх учнів, які через усе життя пронесли любов і повагу до нього.
25 липня святкуватиме 70-ліття колишній вчитель молодших класів ЗОШ №5 Алла ПІРОЖНІКОВА. 46 років віддала жінка роботі у школі, виховавши тисячі дітей. Ставши дорослими, вони розлетілися по світу, але свою першу вчительку не забувають: ще жодний день народження Алли Тихонівни не минув без привітань від її колишніх учнів.
Алла ПIРОЖНIКОВА народилася 25 липня 1940 р. в м.Путивль Сумської області у сім’ї педагогів. 1965 р. закінчила Кам’янець-Подільський педінститут. Працювала секретарем Новоушицького райкому комсомолу, вчителем молодших класів у школах Віньківців і Полонного. Чоловік Алли Тихонівни рано помер. Iз двома маленькими дітками на руках жінка переїхала до Кам’янця-Подільського, де з 1981 р. і аж до пенсії працювала у школі №5.
Виховала двох дітей. Син Олександр - кандидат фізико-математичних наук, працює у Науково-дослідному інституті фізики у Києві. Дочка Світлана працює юристом у Кам’янці-Подільському. Великою втіхою для Алли Тихонівни є внучка - дев’ятикласниця Настуся.
Алла ПIРОЖНIКОВА - привітна, доброзичлива жінка. Півтори години, проведені у неї вдома за чашкою кави і печивом, минули непомітно. Розмовляти з Аллою Тихонівною приємно і цікаво. Жінка із задоволенням говорить про роботу з дітьми, якій присвятила все своє життя, з гордістю розповідає про своїх власних сина і доньку, які виросли розумними, добрими і турботливими.
...Життя Алли Тихонівни не можна назвати легким. Дитинство було затьмарене воєнним лихоліттям і втратою батька, який загинув на фронті. Передчасна смерть чоловіка і відповідальність за двох маленьких діточок змусили зібрати всі сили і забути про відпочинок. За всі роки роботи після смерті чоловіка Алла Тихонівна жодного разу не була у відпустці. Літні місяці вона проводила у піонерських таборах, працюючи вихователем, вожатою, возила дітей у табори до Польщі. Про себе жінка не думала, сенсом її життя були діти - як власні, так і чужі, які теж ставали рідними.
У далекі 80-ті у місті ще працювали великі підприємства, і батьки маленьких учнів Алли Тихонівни, поспішаючи на роботу на 8-му ранку, приводили діток до школи о 7-й. Малеча всідалася попід стіну в коридорі біля класу на портфелі та куняючи чекала на вчительку. Декілька разів заставши таку картину, Алла Тихонівна теж почала приходити на роботу на 7-му ранку, відчиняла клас і впускала дітей. А вони, як пташенята, обсідали її з усіх боків: одні читали, інші розв’язували приклади. Після занять Алла Тихонівна теж за-тримувалася у класі - займалася з учнями, яким потрібна була її допомога. Шкільний сторож навіть жартував, що Алла Тихонівна відчиняє і зачиняє школу.
- Я не шкодую, що стала вчителем. I хоча сьогодні ця професія є непрестижною і малооплачуваною, я все одно пішла б учителювати, якби довелося починати все спочатку. Я дуже любила свою роботу, дітей, - говорить жінка.
Відповідаючи на запитання про методи своєї роботи з дітьми, вчителька посміхається:
- У роботі з дітьми різні ситуації траплялися, але я ніколи ні на кого не сказала поганого слова, не підняла на дитину руку. Я рідко робила зауваження учням, намагалася зробити так, щоб вони самі зрозуміли свої помилки. Iнколи першокласники зверталися до мене на ім’я: «Алла, йди покажи мені, як розв’язати цей приклад». Я не виправляла їх, не казала, щоби зверталися до мене «Алло Тихонівно». Знала, що вони самі все зрозуміють, а як ні, то батьки підкажуть.
Алла ПІРОЖНІКОВА...Одного разу на перерві, коли учні діставали з портфеликів булочки, бутерброди і підкріплювалися, Алла Тихонівна помітила, що один хлопчик забув свій сніданок удома і жадібними очима дивиться, як його сусід по парті їсть курячу ніжку. На прохання поділитися сніданком, сусід огризнувся, мовляв, не заважай їсти. Наступним мав бути урок математики, та вчителька пожертвувала ним заради виховної години. Протягом уроку вона розповідала дітям про те, як люди голодували під час війни, як гинули від голоду в блокадному Ленінграді та як вони ділилися останнім шматочком хліба, рятуючи чиєсь життя. Свою розповідь учителька закінчила так: «А у нашому класі є хлопчик, який не поділився їжею зі своїм сусідом, котрий забув сніданок удома». I після цього хлопчик, про якого йшла мова, піднявся і сказав, що це він не поділився сніданком, йому соромно і більше він так робити не буде.
6 років тому Алла Тихонівна вийшла на пенсію. Могла би працювати і далі, якби здоров’я не підвело. За всі роки самовідданої праці вчителька не заробила на гідне життя, тому необхідні їй дорогі ліки, на які не вистачає мізерної вчительської пенсії, 
з-за кордону привозить син.
Величезною втіхою для Алли Тихонівни є увага до неї її колишніх учнів. Вони вітають зі святами, заходять просто так, буваючи у місті. Богдана ЛУКОМСЬКА (м.Київ), Таїса БУРДЕНЮК і Дмитро ТКАЧУК (м.Кам’янець-Подільський) завітали до редакції, щоб розповісти про свою першу вчительку, яка назавжди залишилася для них рідною:
- Віддаючи своїх дітей до першого класу, більшість батьків хотіли, щоб їхня дитина потрапила саме до класу Алли Тихонівни, тому її класи завжди були переповнені. Якщо старші діти в сім’ї навчалися в Алли Тихонівни, то і молодші обов’язково йшли у її клас. Алла Тихонівна навчала своїх учнів доброти, чесності, справедливості, небайдужості, взаємодопомоги, вдячності, поваги до батьків і старших, підкріплюючи все це власним прикладом. Часто її мудрими порадами користувалися і наші молоді батьки. Вчителька навчала дітей не тільки грамоти, але й прививала навички практичного життя. Вона віддавала все найкраще своїм учням і любила їх, як рідних дітей.
Вдячні учні присвятили своєму вчителю такі поетичні рядки:
Як ми любимо Вас, 
наша вчителько перша,
Що вели нас з собою 
у світлий сонячний клас.
I обличчя свої 
на долоньки зіперши,
Ми дивились на Вас, 
прислухались до Вас.

Перша вчителько! 
Рідна і мила,
Ми - проміннячко 
ніжне твоє.
Ти нам крила 
любові зростила
I в серцях наших 
завжди ти є!

Автор: 

Повернення до списку