Логін:
Пароль:
Реєстрація
Забули свій пароль?
Увійти як користувач:
Увійти як користувач
Ви можете увійти на сайт, якщо ви зареєстровані на одному з цих сервісів:

КОМІСІОНКА

ЧЕТВЕР, 13 ГРУДНЯ 2018 р.
ПРИВАТНА ГАЗЕТА ЗАСНОВАНА 26 ГРУДНЯ 1992 р.
08.04.2016

ЕНЕРГІЇ ВИСТАЧИТЬ НА МІСТО І РАЙОН

Георгій ГРУБІ
Георгій ГРУБІ народився 14 квітня 1951 р. у Львові. Згодом родина переїхала до Старокостянтинова, де первісток Георгій закінчив школу.
Кар’єру хлопець розпочав у Кам’янці-Подільському, на заводі «Сільгоспмаш». Потім працював головним інженером спецмонтажного управління тресту «Хмельницькагроспецмонтаж». Згодом очолив це управління.
Протягом 1996-98 рр. був головою Кам’янець-Подільської РДА. Звідси пішов на посаду директора Кам’янець-Подільського РЕМ, яку обіймає й досі.
Має звання «Заслужений енергетик України», «Почесний громадянин Кам’янець-Подільського району», «Почесний професор ПДАТУ». 


На Кам’янеччині Георгія ГРУБІ знають і поважають не лише як фахового енергетика, але й як активного громадського діяча, депутата райради.
Невдовзі Георгій Борисович відзначатиме 65-літній ювілей, але роки для нього - це лише досвід, тому він гідно і з повним багажем знань та вмінь рухається вперед, має багато планів і напрацювань.
До Кам’янця-Подільського доля його закинула ще 1968 р. Приїхав сюди вступати до сільгоспінституту, який успішно закінчив, здобувши фах інженера-механіка сільськогосподарського виробництва. Відтоді Кам’янеччина стала йому другою батьківщиною, і ювіляр весь час працює на її благо.
Життя постійно ставить йому нові планки, вносить корективи у, здавалося б, налагоджений і спокійний побут.

«АНТИКРИЗОВИЙ МЕНЕДЖЕР» ЗА СПІВПРАЦЮ ЗІ СПОЖИВАЧАМИ

Георгій Грубі з 1998 р. успішно очолює Кам’янець-Подільський район електромереж, а з початку цього - ще й виконує обов’язки директора міського РЕМ.
- Я - людина команди, - каже Георгій Борисович. - Сказали піти на нове місце роботи - пішов. Сьогодні мою нову об’єднану посаду називають досить модно - «антикризовий менеджер». І я з цим погоджуюся, бо бачу, що в новій для мене структурі ще непочатий край роботи. У час тотальної економії не варто розпорошувати державні кошти на заробітні плати керівникам. Хоча не бачу сенсу об’єднувати міську і районну мережі в технічному плані. Це дві різні незалежні системи - вони черпають енергію від різних підстанцій. Тому надалі працюватимемо в тому ж режимі, що й раніше. Перед усіма працівниками поставив найголовніше завдання: скрупульозно вираховувати і контролювати всі процеси. Як контролери, так і керівники дільниць повинні тісно співпрацювати зі споживачами. Потрібно, щоб, у разі необхідності, люди телефонували безпосередньо до керівника дільниці, який допоможе як у аварійній ситуації, так і у вирішенні проблем з оплатою послуги. В районі ця методика вже напрацьована, а тут лише вводжу, здавалося б, усім зрозумілі й такі необхідні новації.
Специфіка роботи в районі та місті різна. Одна справа обійти 50-квартирний житловий будинок, і зовсім інша - заїхати в село і зняти показники із лічильників на 50 подвір’ях із зачиненими брамами, які охороняють собаки. Підвищення тарифів налаштовує людей проти представників наших служб, стало набагато важче достукатися до споживачів. Але окремі господарі забувають, що, зачинивши двері квартири чи ворота на подвір’я, від боргів не втечеш.

ХТО СТУКАЄ - ТОМУ ВІДЧИНЯЮТЬ

Із захватом Георгій Борисович розповідає про плани на майбутнє. Але й про минуле йому не соромно розповідати.
В РЕМі спрацьована команда професіоналів, яку збирав роками. А ще залишилося чимало напрацювань. Активна електрифікація області почалася з Кам’янця у 50-х роках минулого століття, тому зношені за півстоліття опори електроліній, старі трансформаторні підстанції дуже часто виходили з ладу.
І щоб їх замінити, необхідні були величезні кошти. Жителі району добре пам’ятають ті часи, коли електроенергію вимикали досить часто, і не лише за графіком, але й через постійні поломки та аварії на мережах.
Але, як кажуть, хто стукає - тому відчиняють. Звертаючись у всі можливі інстанції по кошти і працюючи не покладаючи рук, працівники РЕМу таки домоглися свого: енергосистема району запрацювала практично без перебоїв, якість обслуговування поліпшилася. Більш ніж у двадцяти населених пунктах повністю замінено лінії електропередач, тисячі опор, реконструйовано понад сотню розвантажувальних підстанцій.
Звичайно, не все так ідеально, чимало проблем залишилося:
- Ще шість років тому ми підраховували, що на подальшу реконструкцію нам потрібно 270 мільйонів гривень. Тепер це вже зовсім інші кошти, - каже Георгій Грубі, - тому працювати є над чим.
Новаторський підхід на керівних посадах не диво для Георгія Борисовича. Швидко приймати рішення, знаходити спільну мову із колективом, запроваджувати новинки він навчився не лише в РЕМі. Стартом у новаторстві для нього стала посада голови РДА (1996-1998 рр.).
- Коли працював головою райдержадміністрації, відвоював колишній кінотеатр ім.Войкова, а нині - РЦКМ «Розмай». Район на той час не мав свого Будинку культури. Коли проводили свої заходи, мусили узгоджувати їх із містом, адже бувало, що вони припадали на один час. Я підійшов до тодішнього мера Анатолія Кучера із проханням, аби місто надало це приміщення хоча б в оренду.
Пішли подивитися на будівлю - а у великому залі з підлоги росте клен... Депутати міської ради проголосували за те, щоб дати нам заклад в оренду, і дожилися до того, що тепер уже місто орендує його в нас.
Посприяв Георгій Борисович і заснуванню районного духового оркестру, який успішно працює досі. Переконав депутатів закупити офтальмологічне обладнання для райлікарні.
Коли він прийшов на посаду, то в загальнообласному рейтингу район перебував на 22 місці, а 1997 року піднявся на сьоме.
Шість каденцій Георгій Грубі справно представляв інтереси громади в райраді, обирався і депутатом обласної ради. Сьогодні він - член президії колегії РДА.
Роботи чимало, а часу на відпочинок обмаль. Усе ж інколи знаходить вільний час на хобі - риболовлю і полювання. Обожнює домашніх улюбленців - собак. А ще ніхто не відміняв старої сімейної традиції недільного обіду, коли за столом збирається велика родина.
- У мене чудові діти, прекрасні онуки. Але насамперед хотів би подякувати дружині Тетяні за розуміння і підтримку. Вона - мій найнадійніший тил, і без неї не було б усього того, що маю сьогодні, - переконаний ювіляр. - Саме родинна підтримка дає мені сили та енергію далі робити свою справу - виводити на потрібний рівень уже два підприємства.

Вікторія КОЖЕВНІКОВА.

Повернення до списку