Понеділок, 28 Вересня 2020 р.

ВАША ЧЕСТЬ!

ШЕВЦОВАНавіть півроку не минуло, як новоспеченого суддю Кам’янець-Подільського міськрайсуду Людмилу ШЕВЦОВУ визнали професіоналом юриспруденції на урядовому рівні. Про це свідчить те, що з-поміж численної армії суддів лише Людмилі Михайлівні у серпні цього року довірили зачитати нову Присягу судді України, яка була прийнята Законом про судоустрій і статус суддів у липні 2010 року, в присутності Президента України. Тоді у залі зібралися світила суддівства з усієї держави. Заступник голови Адміністрації Президента України, керівник Головного управління з питань судової реформи і судоустрою Андрій ПОРТНОВ повідомив, що Присягу зачитає суддя Кам’янець-Подільського міськрайонного суду ШЕВЦОВА. І це неабияка честь для нашого міста!

– Людмило Михайлівно, Ви – відомий у нашому регіоні адвокат. Чому вирішили стати суддею?

– Я до цього довго йшла. Ще змалечку подобалося допомагати людям. Бути юристом – найзаповітніша мрiя мого дитинства. Пiсля закiнчення СШ №5 пiшла працювати секретарем мiськсуду, тричi намагалася вступити до Харкiвського юридичного iнституту, а вдалося лише з четвертого. 5 рокiв пропрацювала судовим виконавцем, з 1983-го до 1989-го – державним нотарiусом. 1989-го стала адвокатом, 21 рік займалася адвокатською дiяльнiстю. А тепер вирішила стати суддею.

– Ви мрiяли про суддiвську практику, а працювали і секретарем суду, і держвиконавцем, і адвокатом… В одному з інтерв’ю Ви сказали, що Вам більше до вподоби захищати людей, аніж судити. Ваші погляди змінилися?

– Ні. Можливо, тоді я ще не була готова. Але, маючи величезні юридичні знання, сміливо можу займатися суддівською практикою. Мене важко обвести навколо пальця адвокату, позивачу, відповідачу чи свідкам. 

– Ви, як адвокат, надавали перевагу кримінальним справам, а тепер, як суддя, займаєтеся цивільними. Чому?

– Криміналістика – дуже цікава і складна галузь, суддя ж несе велику відповідальність за долю людини. Нині я намагаюся примирити людей. Адвокатський досвід дуже допомагає в роботі.

– Новий Закон про судоустрій кращий за попередній?

– Закон прогресивний, направлений на те, аби під час розгляду справ не було зволікань і черг.

ШЕВЦОВА– Яких справ найбільше?

– Кредитних. Це занадто важкі справи, бо доводиться виселяти людей із житла. А ще – щодо дітей війни. Закон повинен був би їм допомогти. Закон про підвищену пенсію для них було прийнято 2006 року. Відповідно до нового Закону, позовна давність – 6 місяців. За цей термін вони повинні були звернутися до суду. Пенсіонери про порушення своїх прав дізналися пізніше. Зараз у суді порівну цивільних справ: 3 тисячі – різних і 3 тисячі таких – пенсійних. Ми їх залишаємо без розгляду, можливо, щось у законодавстві зміниться.

– Чи є такі справи, що запам’яталися?

– Досить неприємна справа громадян Б. Позивач із відповідачем у залі суду почали суперечку, яка майже переросла у бійку. Перші судові слухання їхньої справи відбувалися у присутності охорони. Мені вдалося пояснити їм, що примирення буде на користь кожній стороні. Надалі вони все-таки намагалися поступатися один одному. 

– Практика адвоката не заважає бути суддею?

– Мабуть, зовсім трішечки. Можу сказати, яка перспектива у справи, а суддя повинен до останнього мовчати і слухати. Та й люди мають йти на компроміси. У тих справах, де я виступала в ролі адвоката, як суддя, участі не беру, а роблю самовідвід, адже людина може бути відповідачем, а я у неї була адвокатом.

– А якщо відповідач – Ваш знайомий?

– Закон є закон, перед ним усі рівні. 

– Людмило Михайлiвно, яких кримiнальних справ Ви 

як адвокат уникали?

– Навмисне вбивство і згвалтування. Таких клiєнтiв менi було б дуже важко захищати, бо нiхто мене не переконає в їхнiй правотi. Навiть якщо юридично могла виграти справу, морально почувалася би погано.

– Бувають справи, коли позивач більш юридично грамотний, але не правий, а відповідач невинний, та не може цього довести. Як діяти?

– Ситуація дуже важка, але якщо бачиш, що людина безпомічна, то під час розгляду справи намагаєшся їй допомогти, звичайно, у рамках Закону, щоб рішення не могли оскаржити. Намагаюся залучати додаткових свідків, проводити перевірки. Хоча є адвокатський корпус, який може надати правову допомогу. 

До прикладу, нещодавно ми розірвали договір дарування. Одна важкохвора бабуся подарувала свою квартиру чужій людині, бо повірила їй, а закону не знала. Довелося через суд встановлювати факти і визнавати договір недійсним.

– Які справи для Вас найважчі?

– Позбавлення батьківських прав. Була жінка, котра відмовилася від дитини, бо старші діти не сприймали найменшої. Родина у складному матеріальному становищі, а тут – ще один рот. В іншій родині батьки не дбали про дітей, були постійно напідпитку, аморально себе поводили. Прокурор наполягав, що в інтересах дітей, аби вони виховувалися у дитбудинку. Але дитинка вчепилася за маму і почала благати не розлучати їх. Я і відмовила прокурору. Нещодавно прокуратура перевіряла цю родину: батьки виправляються, діти стали доглянутішими. 

– Чи iснують безнадiйнi справи?

– Так не можна казати. Якщо людина звертається по допомогу, вона на щось сподівається. Є важкi справи, часто через вiдсутнiсть доказiв. Людина клянеться, що не вчиняла злочину, але і довести свою невиннiсть не може. Вона все-таки отримує покарання.

– Ви казали, що у професiї адвоката головне – любити людей, бачити в них добро, вмiти налагодити тiсний зв’язок із пiдзахисним. А що головне у професії суддi?

– Насамперед, це людяність, доброта, чуйність, гарне ставлення до всіх людей.

– Що найстрашніше для судді?

– Помилка! Суддя не може прийти на роботу без настрою, або мститися за щось. І хоча Феміду зображують із закритими очима, та у мене як її представника не виходить судити із заплющеними очима.

– Кого любить Людмила ШЕВЦОВА?

– Людей. Усіх.

– Чого боїться жінка ШЕВЦОВА?

– Самотності. Скажу словами одного письменника: «Самое страшное в мире – состояние одиночества. Самое длинное расстояние, – которое пройти не хочется. Самые злые в мире слова: «Я тебя не люблю». Самое страшное, когда ложь права, а надежда равна нулю».

– Ви вірите у Бога?

– Так, я християнка. Мене батьки охрестили у церкві на Руських фільварках, там я і свого сина охрестила. Він – офіцер, але ще неодружений. 

– Як Ви вважаєте, надприродні сили існують? Чи може суд брати до уваги ті обставини, які «бачить» екстрасенс?

– За законом, звичайно, ні. Проте це може бути підказкою для з’ясування обставин. Напевно, я сама маю інтуїцію – дуже добре відчуваю брехню. Коли я була адвокатом, мені доводилося допитувати в якості свідка знахаря. Він – звичайна людина і ніяк на мене не впливав.

– Вам нiколи не хотiлося стати прокурором?

– Нi. Я не можу просити для людини позбавлення волi. За гороскопом, я – Лев, почуття справедливостi у мене особливо загострене. Кидатимуся на будь-кого, щоб захистити беззахисного.

– Чого побажаєте колегам напередодні професійного свята?

– Користуючись нагодою, вiтаю всiх суддів із цим святом. Бажаю здоров’я, сімейного благополуччя, щоби творча наснага Вас не покидала! Залишайтеся справжніми людьми за будь-яких обставин.