Логін:
Пароль:
Реєстрація
Забули свій пароль?
Увійти як користувач:
Увійти як користувач
Ви можете увійти на сайт, якщо ви зареєстровані на одному з цих сервісів:

 


   

ПОНЕДІЛОК, 23 ЖОВТНЯ 2017 р.
ПРИВАТНА ГАЗЕТА ЗАСНОВАНА 26 ГРУДНЯ 1992 р.
16.09.2016

БУР’ЯНИ НЕ СТАЛИ НА ЗАВАДІ РОЗВИТКУ

Незважаючи на те, що ранні зернові вже давно в засіках, робота на полях усе ще кипить. Аграрії активно збирають пізні зернові культури, взялися за закладання нового врожаю, почали видавати паї, а ще потроху скуповують необхідні добрива та засоби захисту рослин для посівної-2017. Економічна та погодна нестабільність змусила їх викручуватися, прораховувати ризики та планувати не на місяці, а на роки наперед.

Володимир ЯНУЛИК

Проблеми в усіх господарів району схожі: брак коштів, вологи, техніки, кожен виживає як може. На прикладі одного підприємства ми покажемо, як і чим живе аграрна галузь Кам’янеччини.
Мова піде про СТОВ ВФ «Гуменецьке», яке працює з 2001 р., а при французьких інвесторах - із 2010-го. На території Гуменецької об’єднаної територіальної громади його працівники обробляють 1650 га. Взяли в користування землі та приміщення колишнього місцевого колгоспу ім.Котовського. Вчаться тут на власних помилках і, незважаючи на бур’яни, посуху та значні податки, успішно долають тернистий шлях до розвитку і гарних урожаїв.
Хоча «Гуменецьке» - вітчизняне підприємство із французькими інвестиціями, проблеми в нього суто українські. Детальніше про щоденну роботу, цьогорічний урожай і плани на майбутнє нам розповів виконавчий директор товариства Володимир ЯНУЛИК.
- Володимире Петровичу, як Ви охарактеризуєте цьогорічний урожай і що заважало при його вирощуванні?
- Урожай не вельми. Подивіться, яке зерно пшениці дрібне і засушене, те ж саме стосується і сої. Навіть торік воно було значно більшим за рахунок запасів вологи у грунті. А цьогоріч запасів уже не було. І коли набирався колос - дощі не перепадали. Спостерігали й таке, що в місті, в Заліссі Другому справжня гроза, а в Гуменцях на поля жодної краплі не впаде. Старожили вбачають причину в діяльності місцевого кар’єру, але наскільки це правда, можемо тільки припускати. Що там казати, на сусідній Дунаєвеччині набагато краще зародили всі зернові культури, бо там частіше і вчасно йшли дощі.
Торішні спека і засуха багато чому нас навчили. Ми змінили технології вирощування сої, врахували брак вологи, терміни достигання. Також змінили підхід до підбирання насіння інших культур. Надаємо перевагу посухостійким сортам. З озимих вирощуємо ріпак і пшеницю, з ярих - соняшник, сою і кукурудзу. Пропорції їх сівби різняться залежно від року.
- Підприємство, яке Ви очолюєте, почало активніше розвиватися, показувати кращі результати лише в попередні декілька років. Що заважало до цього?
- За всі роки сказати не можу, адже працюю тут з 2012-го. За цей час лише 2014 року мали перший гарний урожай, 2015-го - гірший через засуху. Спочатку орендували 1500 гектарів, з них лише половина була обробленою і придатною для сівби. Довго виводили бур’яни, якими колись позаростали колгоспні землі. Лише з 2012 року почали збирати врожай з усіх площ. Цього року вперше посіяли на місці старого саду. Два роки його викорчовували. Наразі вже обробляємо 1650 гектарів на території Гуменецької об’єднаної територіальної громади.
Свої паї нам довірили селяни з Гуменців, Лисогірки, Слобідки-Гуменецької, Малого Залісся, Великого Залісся, Киселівки, Залісся Другого та Дубинки. Навіть коли не обробляли їхніх земель, однаково сплачували за них орендну плату. Вже маємо можливість заплатити за них гідну суму, встановлюємо її в розмірі сім відсотків від грошової вартості землі. Розпочали і видачу паїв. Зерном люди беруть неохоче, більшість хоче грошима, але їх видаватимемо трохи пізніше, коли зберемо весь урожай.
- З якими ще проблемами, крім бур’янів і засухи, доводиться стикатися «Гуменецькому»?
- Вони в усіх однакові: необхідність в оновленні техніки, дорогі кредити, солідні податки. Скажімо, насіння і засоби захисту рослин постійно беремо в кредит, а вже восени розраховуємося за них. Звісно, доводиться дещо переплачувати. Навіть весняну кампанію не можемо почати за власні кошти. За свої купуємо тільки добрива. Вже придбали частину, бо восени дешевше ніж навесні.
Маємо купу інших витрат, скажімо на техніку, яку постійно треба відновлювати чи міняти. Від колгоспу нам її перепало дуже мало, доводиться все купувати. А ще потрібно робити нові склади. У вересні та квітні спостерігається принципова різниця в ціні як на пшеницю, так і на сою, соняшник. Часто вона складає мільйони від валового обороту, а це майже наш річний фонд заробітної плати.
Болюча тема для аграріїв і податки. Те, що нам відмінили компенсацію ПДВ, спрацює лише на знищення малого і середнього бізнесу. Все закінчиться тим, що процвітатимуть тільки холдинги.
- Чи багато місцевих мешканців працевлаштовано в «Гуменецькому»?
- Десь 30 працівників. Більшість місцевих із Гуменців і Кам’янця-Подільського, частина добирається з Малого Залісся та Вербки. Працюють за чіткими і скоординованими вказівками нашого французького агронома Ульріка Пуансо. Його політика полягає в тому, щоб якомога менше використовувати засобів захисту рослин, а більше уваги приділяти саме добривам. Каже, якщо земля гарно оброблена, забезпечена всіма необхідними поживними речовинами, то й гарний урожай не змусить себе довго чекати. І ще одна його «фішка» - суворе дотримання строків технологічних операцій. Через брак техніки в посівну наші хлопці працюють цілодобово, аби лише вкластися в терміни.
Хочу відзначити наших трактористів: Сергія Боднаря, Дмитра Явдошка, Дмитра Дембіцького, Михайла Надкерничного, Івана Бардушкіна. Всі вони - молоді, активні, ініціативні й відповідальні хлопці, найстаршому - 40 років, наймолодшому - 27. Вони в нас - універсальні працівники і вміють працювати з різною технікою, знають і як її відремонтувати. Намагаємося, щоб на один трактор було два-три чоловіки. Знаходиться робота їм і взимку - роблять поточні ремонти техніки, складів, приміщень підприємства. Тоді як інші підприємства здають техніку в сервіс, ми це робимо самі, звичайно, все те, що не потребує калібрування в заводських умовах.
- Зважаючи на цьогорічний неврожай у районі, якою, на Вашу думку, буде ціна на хліб?
- В інших областях України ситуація непогана, гарно вродила пшениця і в світі. Тому не думаю, що матимемо підвищення ціни.
- Завдяки чому Вам вдається не лише виживати, але й допомагати інфраструктурі села?
- Співпраця з місцевим населенням - це запорука подальшої роботи в цій громаді. Не маємо права підвести пайовиків, які довірили нам свої землі. Тому допомагаємо чим можемо. Цьогоріч у рамках соціальної угоди проводимо освітлення на центральних вулицях у Киселівці, Великому Заліссі, Малому Заліссі, Дубинці та Заліссі Другому. Прохань від місцевих мешканців чимало: то зупинку побудувати, то криницю почистити, то дорогу зробити. Намагаємося нікому не відмовляти. Особливо це стосується дітей. До свят сіл даруємо цукерки. Торік виділили кошти на вентиляцію в Гуменецькому НВК, цього року робимо там поточні ремонти і придбали меблі. А в Заліссі Другому щороку в одному класі школи встановлюємо вікна.
Крім того, надаємо одноразову допомогу малозабезпеченим пайовикам, розвозимо паї усім, хто цього потребує. Місцевим мешканцям за символічну суму надаємо техніку для обробітку городів.
Економимо на все це кошти за рахунок засобів захисту рослин. Вкладаємо їх менше, не використовуємо «агресивних» препаратів. Зрозуміло, що іноді отримуємо і гірший результат. Але це нас не лякає, бо вже давно засвоїли істину: «Якщо хочеш довго працювати на землі - гідно до неї стався». І від своїх переконань відступати не збираємося.

Вікторія КОЖЕВНІКОВА. 


Повернення до списку