Логін:
Пароль:
Реєстрація
Забули свій пароль?
Увійти як користувач:
Увійти як користувач
Ви можете увійти на сайт, якщо ви зареєстровані на одному з цих сервісів:

КОМІСІОНКА
ПОНЕДІЛОК, 18 ГРУДНЯ 2017 р.
ПРИВАТНА ГАЗЕТА ЗАСНОВАНА 26 ГРУДНЯ 1992 р.
03.02.2017

ЛАТВІЙСЬКА ЗУСТРІЧ

ЛАТВІЙСЬКА ЗУСТРІЧ

Традиційно Україна - одна з лідерів за кількістю учасників на європейських християнських молодіжних зустрічах спільноти Тезе, котрі щороку в новорічні свята проводяться в якомусь
із міст нашого континенту. Причин тут дві. По-перше, серед українців багато християн.
А по-друге, будемо відвертими, це можливість за порівняно невеликі кошти провести тиждень за кордоном (бо житлом і частково харчуванням забезпечують гостинні місцеві мешканці).
Цього разу зустріч Тезе проводилася в латвійській столиці Ризі. Українців на неї прибуло понад 2 тисячі (більше було тільки поляків). Звісно, завітали до Латвії й кам’янчани, чимало з яких допомагали в організації заходів як волонтери. Поділюся власними враженнями від поїздки та від Латвії загалом.

РИЗЬКИЙ МОДЕРН

Ригу впевнено можна назвати центром не лише Латвії, але й усієї Прибалтики. Це найбільше місто регіону, котре й географічно розташоване у центрі. І, мабуть, ми не помилимося, якщо назвемо його наймиловиднішим і найбагатшим на архітектурні пам’ятки. Особливо варто відзначити Старе місто. Прогулюватися вузькими вуличками поміж величних будівель, оздоблених у стилі модерн, - досить захопливе заняття. А мости через широку річку Даугаву чимось нагадують Прагу.
Нас Рига зустріла плюсовою температурою і хмарною погодою. Такий собі Туманний Альбіон №2 - типовий морський клімат помірних широт узимку. Доречно було б згадати відому в нас пісню «Скользкие улицы». Чому саме цю? Її спільно з гуртом «Бі-2» виконує найвідоміший латвійський музичний гурт «Brainstorm», котрий співає латвійською, англійською та російською мовами. Легендарному колективу вже під тридцять років, і за популярністю серед населення його можна порівняти з нашим «Океаном Ельзи», котрий, до речі, в березні даватиме концерт у Ризі.
Перебуваючи в Ризі, варто відвідати й сусіднє містечко Юрмалу на узбережжі Балтійського моря (до речі, з латвійської мови «юрмала» перекладається як «примор’я», то ж це слово може означати не лише конкретне місто, але й будь-яке морське узбережжя). Щоправда, взимку це туристичне місце стає дещо безлюдним. На прохолодному пляжі нам зустрічаються лише поодинокі спортсмени і зграї жвавих мартинів. Хоча місцева влада намагається вигадувати різноманітні атракції для туристів цілий рік.
Для українців Юрмала найбільше асоціюється із музичним фестивалем-конкурсом «Нова хвиля», в якому раніше наші співаки активно брали участь. Але нещодавно російські організатори перенесли фестиваль на свою територію в Сочі. Місцеві стверджують, що причина політична.

«МИ ТАКОЖ ПОБОЮЄМОСЯ НАПАДУ РОСІЇ»

Потрапивши до Риги, одразу помічаєш значне поширення тут російської мови. Чимало людей на вулицях (а особливо на ринку) спілкуються російською. Якщо звернетеся до будь-якого перехожого російською, швидше за все вас зрозуміють. Але сказати, що латвійський народ дуже русифікований, буде неправильно. Просто в Латвії проживають багато етнічних росіян (котрі переселилися сюди в радянські часи), а в Ризі їх узагалі мало не половина.
ЛАТВІЙСЬКА ЗУСТРІЧЯк розповіла нам одна місцева жителька, старше покоління тут, як і скрізь у СРСР, вивчало російську мову в школах. А от сучасна латвійська молодь надає перевагу вивченню англійської та німецької, тому російську знають далеко не всі. Тутешні ж етнічні росіяни латвійську мову, звісно, добре розуміють, але принципово не хочуть на неї переходити.
Про сучасне ставлення латвійців до політичної ситуації в Україні та своїй державі більше вдалося дізнатися після спілкування із Лаймою - типовою представницею нового покоління, якій сучасне життя у Євросоюзі подобається більше, ніж радянське минуле, котре вона застала лише в дитинстві.
- Ми не святкуємо 9 травня День Перемоги. Так, війна закінчилася, але вільними ж ми тоді не стали , - розповідає Лайма, - для нас Радянський Союз був таким же окупантом, як і нацистська Німеччина. Колись демонстрували картинки, як латвійці з тюльпанами зустрічають радянських воїнів, але насправді ми не хотіли вступати до СРСР. Просто нас ніхто не запитував.
Щодо нинішніх подій, зокрема і в Україні, то ми слухаємо новини як із Росії, так і з Європи, але намагаємося все аналізувати власним розумом. Росіяни люблять стверджувати, що регіони в складі держав мають право проголосувати за свою незалежність і від’єднатися. Це коли йдеться про держави, де вони мають інтереси. Але чи дозволить Росія проголосувати за незалежність якомусь народу на власній території? Ми також побоюємося нападу Росії, адже там є деякі політики, котрі люблять вихвалятися, що спроможні захопити Латвію за 5 годин.
- Але ж Латвія перебуває під захистом НАТО і ЄС. Чого вам боятися?
- Як свідчить практика, все, що робить Європа в таких випадках, - махає пальчиком агресору, мовляв, ви робите погано. Крім того, навіть якщо нам і допомагатимуть війська НАТО, війна ж відбуватиметься на нашій території, а це - розруха в країні. Я запитувала свого чоловіка: що будемо робити, коли Росія нападе? Він каже, що мені з дітьми доведеться виїхати за кордон. У нас немає строкової служби в армії. Але охочі можуть раз на місяць у вихідні їздити на військові вишколи. Вони отримують форму і, в разі небезпеки, готові стати на захист Батьківщини. Але ми - маленька країна, тож нічого не вирішуємо.
- Між латвійським і російським населенням країни відчуваються суперечності?
- У нас є спільноти, котрі домагаються, аби російській мові дали статус другої державної, прагнуть збільшення кількості російських шкіл тощо. Але от переїжджати жити до Росії такі люди чомусь усе одно не хочуть. Утім вони наштовхуються на спротив латвійців. Та я б хотіла, щоб мої діти знали, крім рідної латвійської, і англійську, і російську мови. В житті вони знадобляться.
Якщо ж абстрагуватися від політики, то в Латвії люди переважно задоволені своїм рівнем життя. Хоч на перший погляд здається, що країна ще не позбулася всіх пережитків радянщини, і європейський рівень відчувається епізодично, проте принаймні Лайма, котра встигла відвідати чимало країн, про життя в Латвії відгукується позитивно.
- Наша влада теж не ідеальна, також трапляються факти корупції. Але народ живе загалом непогано, тож нарікань небагато, - додає жінка.
Латвійці нам здалися доволі мирним і привітним народом. А от одній моїй знайомій українці довелося у Ризі проживати в середовищі людей, котрі називали себе «російськими латвійцями». За її словами, спілкуватися було важко. Дівчині постійно доводилося переконувати людей, які, здається, слухали лише російські новини, що в Україні з приходом нової влади насправді не сталося тотального занепаду й хаосу. Втім і в цьому був плюс: може, їхнє уявлення про нашу країну хоч трохи змінилося.

«КОЖЕН ІЗ НАС МОЖЕ СТАТИ МИРОТВОРЦЕМ»

І все-таки головна мета нашої поїздки - віднайти той душевний мир, котрий не зникає в залежності від обставин. І тут варто детальніше розповісти про спільноту Тезе.
Це міжнародна християнська екуменічна спільнота, заснована 1940 р. у французькому селі Тезе (звідти і походить назва зустрічей). Вона нараховує більше як сотню монахів різних національностей, що представляють протестантську та католицьку церкви. Розуміючи, що об’єднання різних церков навряд чи можливе, брати (монахи) прагнуть об’єднувати вірян хоча б у спільній молитві. Вони живуть лише зі своєї праці, не приймаючи пожертв та особистих спадків на власний рахунок. Усе це спільнота роздає найбіднішим.
Власне про молитву Тезе хочеться розповісти окремо. Адже її складено з коротеньких, але дуже мелодійних пісень (кантів) у своєрідному стилі, котрий став досить популярним. Співи чергуються із роздумами в тиші та промовами настоятеля спільноти.
- Нас дуже тепло приймають у Ризі. І ми вкотре розуміємо, що душевна гостинність - це основна універсальна цінність. Дружби жадають усі. Й коли ми отримуємо її, життя набуває глибшого сенсу, - каже настоятель Тезе брат Алоїс.
Чимало говорив брат Алоїс і про мир у світі.
- Після повернення додому кожен із нас може стати миротворцем і внести мир у своє повсякденне життя - запалити мирне світло разом з іншими людьми: близькими, сім’єю у важкій ситуації, бездомним, покинутою дитиною, біженцем.
Хочеться сподіватися, що більшість із тих, хто повернувся з Латвії, справді сприятимуть миру хоча б у найближчому оточенні. Ну, а наступного року зустріч Тезе відбудеться у швейцарському Базелі. 


Автор:  Віталій ГОРБУЛЕНКО

Повернення до списку