Логін:
Пароль:
Реєстрація
Забули свій пароль?
Увійти як користувач:
Увійти як користувач
Ви можете увійти на сайт, якщо ви зареєстровані на одному з цих сервісів:

КОМІСІОНКА
ЧЕТВЕР, 14 ГРУДНЯ 2017 р.
ПРИВАТНА ГАЗЕТА ЗАСНОВАНА 26 ГРУДНЯ 1992 р.
24.03.2017

«ГІРКІ ЖНИВА» Й СОЛОДКІ МРІЇ ОЛЕКСАНДРА ПЕЧЕРИЦІ

Минулого тижня в нашому місті гостював актор театру і кіно, народний артист України Олександр ПЕЧЕРИЦЯ разом із дружиною Анастасією. Творча зустріч з актором, який став відомим завдяки знаковим ролям у фільмах «Століття Якова» та «Гіркі жнива», відбулась у ресторані готелю «Рейкарц» 17 березня.

Олександр Печериця вже бував у нашому місті під час зйомок фільму «Дев’ять життів Нестора Махна», і воно вразило його своєю красою, героїчним минулим і… неймовірною тишею. Тож цього разу актор із задоволенням прогулявся кам’янецькими вулицями разом із дружиною та глибше ознайомився з його історією.

МРІЯВ СТАТИ ПЕЛЕ, А СТАВ КЕРУБІНО

«Гіркі жнива» й солодкі мрії Олександра ПечериціПід час зустрічі з кам’ян­ча­нами Олександр розповів про те, як він став актором, про свої театральні ролі та, звісно, про ролі у великому кіно.
- Ніколи навіть не думав про професію актора, - зізнався Олександр Печериця. - Я жив у маленькому промисловому містечку Краматорську. У школі до 9-го класу серйозно захоплювався футболом і мріяв про кар’єру Зідана і Пеле, але не склалося. У старших класах грав у КВН, брав участь у самодіяльності, грав у народному театрі. Ідея вступати до театрального вишу, та ще й у столиці, належала моїм батькам. Сам я навіть не сподівався, що вдасться вступити до університету ім.Карпенка-Карого на державну форму навчання, адже конкурс серед дівчат був під 300, а серед хлопців - близько 200 осіб на місце.
Олександр іще на вступних іспитах проявив себе як яскравий, ексцентричний і навдивовижу харизматичний актор. І везіння було на його боці. Волею долі дипломний спектакль-мюзикл його курсу «Чикаго» побачив тодішній керівник театру ім.І.Фран­ка та міністр культури Богдан Ступка. Він високо оцінив роботу молодого актора й запросив до свого театру, де той працює і донині.
- Бувають ролі, при самій згадці про які стає тепло на душі, - розповідає актор. - Один із улюблених моїх персонажів - це дебютна роль жениха-невдахи Лопуцковського у спектаклі «Шельменко-денщик» за п’єсою Квітки-Основ’яненка. Ще одна знакова роль - Керубіно в спектаклі «Одруження Фігаро», за яку я навіть був номінований на головну театральну премію «Київська пектораль». ЇЇ я не отримав, але навіть просто побути в одній когорті з такими патріархами української сцени, як народний артист України Олександр Гетьманський і заслужений артист Анатолій Кузнецов - це величезна честь для молодого актора. До речі, Фігаро у цьому спектаклі раніше грав мій добрий друг Остап Ступка, а тепер, уявіть собі, наш міністр культури Євген Нищук!

А МОГЛО БУТИ «СТОЛІТТЯ ВЕРГУНА»

У театрі Олександр Печериця має амплуа комічного, характерного актора. Натомість у кіно його образи драматичні й навіть трагічні.
Його Тиміш Вергун у фільмі «Століття Якова» за однойменною повістю Володимира Лиса - персонаж доволі неоднозначний. Якщо у книзі він суто негативний, то у фільмі актор значно його розгорнув, створив багатогранний образ зі складною історією та своєрідним світоглядом.
- Коли я отримав фрагмент сценарію фільму «Століття Якова» для кастингу, мені дуже сподобався цей текст, він був «смачно» написаний, - розповідає Олександр. - Звичайно, з тих двох сторінок я не міг знати, який він, той Вергун, тому «намалював» собі власний образ. Потім ми сперечалися і з режисером фільму, і з продюсером, оскільки в них щодо Вергуна було інше бачення: він розлучник, він відібрав кохану жінку в Якова і цим зламав його долю. Але я виходив із того, що він теж неймовірно закоханий в Уляну і прагне бути щасливим. І в нього є власні принципи. З цієї позиції й «ліпився» образ Вергуна, і у фільмі він зазвучав по-іншому. В нього з головним героєм відбувається протистояння на рівних, і я переконаний, що якби Уляна все ж таки обрала Якова, то ця історія б називалася «Століття Вергуна». Бо тоді Тиміш пішов би на війну і пережив усі ті перипетії, які випали на долю Якова через втрату коханої жінки.

НЕ БУЛО Б ЩАСТЯ…

Зйомки у фільмі «Гіркі жнива», в якому Олександр Печериця зіграв одну з головних ролей, принесли йому не лише неймовірний досвід роботи з відомими в світі акторами, але й особисте щастя: саме на знімальному майданчику цього фільму актор зустрів свою майбутню дружину Анастасію. Та хоча взаємне кохання запалилося з першого погляду, Олександр довго збирався із силами, аби врешті запросити дівчину на побачення. «Вона здавалася надто гарною для мене», - зізнався актор, котрий, попри ексцентричні образи на сцені, в житті є дуже скромною й самокритичною людиною.
«Гіркі жнива» (англ. «Bitter Harvest») - це канадський кінофільм про історію кохання в розпал українського Голодомору 1932-1933 років. Він відомий також під робочою назвою «Врожай диявола». Головні ролі зіграли відомі британські актори Теренс Стемп, Макс Айронс, Саманта Баркс та Баррі Пеппер, а також українські актори Остап Ступка та Олександр Печериця. Це перший англомовний художній фільм про Голодомор, і він уже вийшов у прокат у таких країнах, як Канада, США, Великобританія, Німеччина, Австралія, Тайвань і Сінгапур.
Олександр Печериця з дружиною Анастасією- 15 днів зйомки велися в Україні, переважно в музеї народної архітектури та побуту в Пирогові, а ще два дні - у Лондоні, - ділиться секретами Олександр. - До речі, саме в Лондоні знімали види московського Кремля. Від тамтешньої кіностудії залишилися доволі дивні враження, коли ти йдеш по лісу, де знімали Гаррі Поттера, і натрапляєш на майданчик із вивіскою «Агент 007». Ще далі - офіс Стенлі Кубріка та його музей…
Роль Володі, яку грає Олександр Печериця в «Гірких жнивах», - насправді трагічна, як і саме життя українців у страшний час Голодомору. Заможний селянин, котрий не журився про завтрашній день, пройшов усі жахіття того часу: розкуркулення, загибель дружини, голодна смерть трьох дітей, та з відчаю став на шлях помсти й боротьби за справедливість.
- Мій персонаж проходить шлях від безтурботності, від дуже ситого життя - до втрати найдорожчих людей і повного відчаю. Ні сіло ні впало, до тебе приходять якісь люди й забирають весь урожай. А треба щось їсти сьогодні, завтра, цілу осінь, зиму й весну, аж поки бодай якась рослинка проросте, яку можна з’їсти. А чим мені годувати дітей, у мене їх троє? А я вже частину збіжжя і приховав, і прикопав, але знайшли і викопали. І забрали не якусь частку, не податок - мене і мою сім’ю свідомо і цілеспрямовано знищують. Відчути себе у цій шкірі - це жах, який не можна передати словами. Психологічно це були дуже складні зйомки, я після них довго відходив.
Фільм «Гіркі жнива» багато критикують за те, що в ньому на передній план виходить мелодраматична лінія. Українці також закидають, що він надто наївний і поверхневий. Та слід розуміти, що цей фільм робився комерційним, а західну публіку приваблюють історії про кохання зі щасливим кінцем.
- Цей фільм нині йде в 45 країнах світу, і люди там дізнаються про велику трагедію нашого народу, - каже актор. - Це дуже важливо, зокрема для розуміння теперішньої агресії Росії проти України. І ще одна важлива місія цього фільму: показати світу, яка прекрасна є наша країна з її піснями, з глибоким корінням, із такою силою й жагою до життя. Ця країна неодмінно ви-стоїть і збереже свою державність.
Особливу гордість в Олександра Печериці викликає поступове відродження українського кіно.
- Я неймовірно щасливий, що на хвилі цього піднесення й становлення сучасного медіа-простору є одним із тих «гвинтиків», які причетні до цього процесу. Що ми нарешті робимо своє кіно, і робимо його для себе, - зазначає актор. - Звичайно, українське кіно знімати не так вигідно, як російське, бо воно поки що не поширюється далі України, та й у нашій державі в нього тільки починає формуватися свій глядач. Тому знайте, що, купуючи квиток на український фільм, ви підтримуєте розвиток вітчизняного кіно, тож із часом воно досягне світового рівня.
P.S. Цією зустріччю з Олександром Печерицею було відкрито вже четвертий сезон авторського проекту готелю «Рейкарц» і кам’янчанки Лори Підгірної «Літературний туризм». Найстаршим учасником зустрічі став 89-річний кам’янчанин, студент Університету третього покоління Альберт Стржилецький, котрий сам пережив Голодомор.
А на 5 квітня заплановано дитяче літературно-патріотичне свято «Алярмик та його друзі», в рамках якого відбудеться презентація книжок про українського супер-героя Алярмика від письменника Олега Вітвіцького (м.Тернопіль), родинні читання, спілкування, розваги та цікаве дозвілля. 

Автор:  Наталія ЯРОВА

Повернення до списку