Логін:
Пароль:
Реєстрація
Забули свій пароль?
Увійти як користувач:
Увійти як користувач
Ви можете увійти на сайт, якщо ви зареєстровані на одному з цих сервісів:

 


   

П'ЯТНИЦЯ, 20 ЖОВТНЯ 2017 р.
ПРИВАТНА ГАЗЕТА ЗАСНОВАНА 26 ГРУДНЯ 1992 р.
26.05.2017

СТІКАЮТЬ МОЛОЧНІ РІЧКИ...

СТІКАЮТЬ МОЛОЧНІ РІЧКИ...

А ви уявляєте село без корови? Ще зо два десятки років тому вона була головною годувальницею, а сьогодні їй просто перекривають дихання, як і тим, хто завдяки тваринництву годує свої сім’ї.

Лише за минулий рік, за підрахунками Держстатистики, поголів’я корів в Україні скоротилося на понад 85 тис. Невтішні прогнози і на 2017 р. - вирізання худоби і, як наслідок, скорочення валового збору молока на 250-300 тис. тонн.

1 червня відзначатимемо не лише Міжнародний день захисту дітей, а й свято корисного для них продукту - молока. Мета молочного свята - реклама і популяризація молочної галузі, проте, як бачимо, похвалитися не вдасться.
Селяни та виробники скаржаться на низьку ціну за здану продукцію, відсутність ринків збуту, а споживачі стали частіше відмовлятися від молочних продуктів. Погодьтеся, 15-20 грн. за літр магазинного молока, 30 грн. за пачку вершкового масла середньої жирності чи 40-60 грн. за домашній сир із печі не всім по кишені. Водночас у господарів заготівельники беруть літр молока за 4 грн. Дешевше за воду.
У чому ж причина такої абсурдної ситуації, і як знайти оптимальний для всіх вихід - у коментарях спеціалістів.
Начальник відділу агропромислового розвитку РДА Надія СУЗАНСЬКА підтверджує, що ситуація в галузі не вельми.
- Найближчим часом на обласному рівні відбудеться зустріч із виробниками та реалізаторами молочної продукції. Сподіваємося, що хоч якось зможемо вплинути на ситуацію. Бо ціна за літр молока у чотири гривні - це знущання над селянами і знищення тваринництва.

ДЕРЖАВА ОЧІ ЗАКРИВАЄ - ТВАРИННИЦТВО ЗАНЕПАДАЄ

А голова «Асоціації товаровиробників Поділля», віднедавна керівник ПП «Калинський ключ», депутат райради Ігор ГАЙ переконаний, що причина занепаду молочної галузі - відсутність допомоги виробникам від держави.
- Ігорю Віталійовичу, нині ми ввійшли в «сезон великого молока». Відбувся розтел худоби, вона пішла на природні пасовища, збільшилися надої. Відповідно, мав би збільшитися і ринок його збуту, відтак і доходи від тваринництва як у приватному секторі, так і в агроформуваннях району. Чи не так?
- Якби ж то. Як не прикро, але ринок збуту залишається таким, яким був і взимку. Одна з причин - заповнення його молочкою з Білорусі та Польщі. І немає гарантії, що не контрабандною та завжди якісною. Була б нормальна реалізація вітчизняної продукції, підвищувалися б ціни і від заготівельних компаній, відповідно на належному рівні поповнювався би бюджет як сільгосппідприємств, так і селян, власників худоби.
- Що ще впливає на вартість молока?
- Кількість сировини на ринку. Із року в рік на початку весни молокопереробники знижують ціну на продукцію. І це найголовніший чинник. Також маємо певну змову заготівельників молока, які домовляються про ціни і одночасно їх знижують.
- Чому більшість молокопереробних підприємств бажають мати справу із сільгосппідприємствами, а не селянами-одноосібниками?
- За літр молока власникам ферм агроформувань сьогодні платять по 7 гривень 50 копійок, селянам - по 4 гривні. Молокозаводу вигідніше купувати продукцію в одному місці, де є гарантії, що вона охолоджена, свіжа і чиста. Бо дехто розбавляє молоко водою, перегоном, не завжди дотримується гігієни тощо.
Водночас я розумію і людей: була б ціна, була б і якість.
- Ігорю Віталійовичу, як вдається тримати якість підприємствам?
- Розкажу на прикладі «Калинського ключа». У нас якість молока і в грудні, і в липні однакова. Користуємося сучасним доїльним обладнанням, звідки молоко одразу потрапляє у молокопровід, а відтак - на охолодження. Жирність стабільна, бо перейшли на монокорми, тобто, худоба 365 днів у році постійно споживає однаковий корм: силос і сінаж. Випасати тварин немає сенсу, бо перелаштовується організм - і вони мають декілька тижнів перехворіти. Зате 8 місяців у році ВРХ перебуває на оборі при годівлі з кормового столу, має постійний доступ до води через поїлки, а сонце її забезпечує вітаміном Д3.
Ігор ГайНемаловажним є сумлінне ставлення тваринників, особливо доярок, до своєї роботи. А вона, повірте, із нелегких. Та я можу пишатися тим, що в нас сформувався прекрасний колектив ферми, який очолює спеціаліст своєї справи Руслан Гай, випускник ПДАТУ. До речі, він пройшов досить непогану школу у тваринництві в Данії та Норвегії, і цей досвід сповна використовує на рідній землі.
- Що можете сказати про стан молочної галузі в районі загалом?
- Нині на Кам’янеччині залишилося лише 7 господарств, де утримується худоба. І ті на межі виживання, «переформатовуються» на інше виробництво: більше уваги приділяють рослинництву, садівництву. Вони рентабельніші, і в керівників менше головного болю, куди реалізувати товар, який швидко псується.
Таким чином, якщо підійти до головної причини занепаду тваринництва, молочного виробництва, то вона криється, я у цьому глибоко переконаний, у гальмуванні самою державою, від якої тваринництво практично не має жодної підтримки.
Маю стосунок до сільського господарства і тваринництва, зокрема із 1998-го, і за 19 років не пам’ятаю, аби в нас протягом року була стабільна ціна на молоко, як, наприклад, у Європі - 37 євроцентів за літр. За цей період податки нам збільшили у… 42 рази! Більше того, позбавили єдиної непрямої дотації, яка була в аграріїв. А саме, до минулого року сума ПДВ залишалася в господарстві на його розвиток, придбання обладнання та техніки. Натомість на законодавчому рівні пролобіювали інтереси декількох олігархів, які спеціалізуються на галузі птахівництва. На тваринництво уряд, здавалося б, виділив 4 мільярди гривень для повернення того ж ПДВ. Але цими коштами практично неможливо скористатися підприємствам зі змішаним веденням сільського господарства (тваринництво і рослинництво). Бо в першій половині року аграрії проводять закупівлю матеріальних ресурсів: дизпального, міндобрив, запчастин, засобів захисту тощо, практично нічого не реалізуючи. Кошти ж на відшкодування ПДВ розбиті помісячно. Таким чином, фактично в першу половину року господарства залишаються без дотацій, а невикористані кошти беруть птахівники, яким і так передбачено законом 2 мільярди при щомісячній реалізації своєї продукції. Як говориться в прислів’ї, плюють в очі, а кажуть, що дощ іде.
- Усе ж люди в селі від прадідів виживали за рахунок худоби. Чи можливо це сьогодні?
- Хіба що виживати. Щоб заробити на тваринництві, сімейна ферма має налічувати не менше як 10-15 корів. Для кормової бази потрібно 10-12 гектарів землі, набір техніки, для утримання - відповідне приміщення з доїльним обладнанням, а найцікавіше - дозвільні документи на реалізацію сертифікованої продукції, яких сьогодні немає навіть у певних юридичних осіб. До цього потрібно додати окупність грошових вкладень у часі. Відтак розуміємо відсутність будь-якої рентабельності у веденні такої справи.
Тому хочу акцентувати: як не крути, а без державної підтримки молочна галузь в Україні розвиватися не буде.

Я ПРОТИ, ЩОБ ДІТИ ТАК ВАЖКО ПРАЦЮВАЛИ

Поки є старші люди в селі, батьки, яким необхідно вчити дітей, є й худоба. І то за умови, що в громаді ще є пасовище. На місцевому ринку ми запитали в продавців молочної продукції: що допомагає їм вижити?
Катерина Василівна, тримаючи в руках дві пляшки з молоком, розповіла, що має дві корови.
- Моє село розташоване недалеко від міста, тому маю можливість частіше їздити на ринок. Продаю лише молоко, бо так простіше. Не треба гратися із сирами й сметанами, переживати: скисне чи перекисне сир. Якби здавали молоко переробникам, напевно, давно вже відмовилися б від такого «заробітку», бо їхня ціна взагалі не окуповує витрат. Так важко нароблятися і продавати продукт майже задурно не хочу. Категорично проти того, щоб мої діти так само важко працювали біля худоби.
А от її колега Галина Іванівна, яка спеціалізується на сирі й сметані, зізнається, що має постійних клієнтів, які одразу ж забирають продукцію. Завдяки своїм двом корівкам-годувальницям може заробити близько тисячі гривень на тиждень. Щоправда, жінка вже давно забула про вихідні, відпустки і про те, що можна спати бодай до 7 ранку.

Вікторія КОЖЕВНІКОВА.


Автор:  Вікторія КОЖЕВНІКОВА

Повернення до списку