Логін:
Пароль:
Реєстрація
Забули свій пароль?
Увійти як користувач:
Увійти як користувач
Ви можете увійти на сайт, якщо ви зареєстровані на одному з цих сервісів:

КОМІСІОНКА
СЕРЕДА, 13 ГРУДНЯ 2017 р.
ПРИВАТНА ГАЗЕТА ЗАСНОВАНА 26 ГРУДНЯ 1992 р.
04.08.2017

«ТИ ЗАВЖДИ ЖИВИЙ ДЛЯ НАС, СИНКУ, ЖИВИЙ...»

До редакції прийшла вбита горем мати нашого Героя Романа НАГЛЮКА Євгена Анатоліївна. 4 серпня виповнюється чергова річниця, відколи страшна війна відібрала в неї сина, у дружини - чоловіка, в донечки - батька. Мати після смерті Романа почала писати вірші, а також спогади про нього, його життя й останній день:

Роман Наглюк«Тобі, синку, Ромчику!
4 серпня минає 3 роки, відколи тебе немає...
Саме на своє 28-річчя, 14 березня 2014 р., поїхав наш Ромчик, капітан Збройних сил України, у складі 24-ї Яворівської механізованої бригади на схід - захищати Україну. Саме цього дня, вітаючи його по телефону, я запитала: «Де ти, синку?», на що він відповів: «У потязі, їду на війну з Росією!».
Ця звістка різким пекучим болем ударила в серце. І ледь стримуючи нервовий клубок у горлі, я скрикнула: «Ти що таке кажеш, синку? Яка війна? Навіщо? З ким? Із Росією? Бути цього не може!». У це мені не вірилося до останнього, доки не почула про перші жертви... І тисячі думок свердлили мозок. Чому? За що? Кому це потрібно? Навіщо ця війна? Хто склав план-сценарій винищення українців? Чому брат стріляє у брата? Хто відкрив кордон України і впустив чужу техніку та бойові частини найманців? Тисячі «чому» і лише одна правда - війна! Чорним шулікою смерть забирає життя найкращих наших воїнів. Хтось втратив сина, хтось - брата, хтось - чоловіка чи батька...
Горе і біль. Господи, помилуй, спаси і сохрани! Ми всі молились і просили в Бога захистити нашого Ромчика і всіх хлопців-воїнів, щоб усі залишилися живими-здоровими, щоб швидше закінчилася ця клята війна, щоб верхи домовилися - і настав мир!
Але надії були марними. В липні - серп-ні - вересні 2014 р. зона АТО перетворюється на справжнє пекло... Щодня важкі втрати, хлопці збирають розкидані частинки людських тіл побратимів і ще сильніше стискають у руках зброю. Вони - воїни, захисники, присягали на вірність Україні та її народу, тому повинні виконати свій обов’язок! Неважливо, що по декілька днів не їли, не спали і навіть не пили води, головне - виконати наказ командування і не зрадити присязі. Ці два чинники були і є головними для наших воїнів в АТО. Вони - справжні патріоти!
Додзвонившись до Ромчика, я запитувала: «Як ти, синку? Коли кінець війні? За що ж воюєте, діти?». Він відповідав: «Україна у нас одна. І тут, і там наші люди - українці! Тому й воюємо за Україну, мамо, за Україну! Бо чому прийшли на нашу землю чужинці-найманці й нищать, вбивають, грабують? Навіщо рвуть мою Україну, ділять на частини? Я дав присягу і буду захищати свій народ! І навіть якби не був військовим, то пішов би добровольцем!».
Роман Миколайович - танкіст, офіцер, капітан Збройних сил України - виконав свій обов’язок до кінця!!!
Він був доброзичливою, щирою, життєрадісною людиною. Безмежно любив і цінував родину, сім’ю і Україну. Великий життєлюб, він дуже хотів жити і творити, бо мав різні таланти. Добре розумівся і в техніці, і в музиці, знав усі новинки, із заплющеними очима міг розібрати і зібрати танк чи БТР. Мав неабиякий хист до малювання та гарний голос. Бог дав йому багато талантів, утім переміг військовий.
І він був би генералом!
Але... 4 серпня 2014 р. страшна чорна звістка громом ударила в наш дім. Тисячами грізних блискавиць розірвала небо та землю - і вмить усе почорніло. Ця важка втрата болем і скорботою стискає наші серця. Не хочемо і не можемо змиритися з тим, що поряд немає любого сина, брата, батька.
Синку, любий, дуже сумуємо і страждаємо за тобою! Нам дуже не вистачає тебе, твоєї всепрощаючої любові, підтримки, щирої усмішки, міцних обіймів.
Тільки ти вмів так обіймати і міцно притискати до себе, ніби востаннє. Тільки ти вмів так заспокоїти і розрадити теплим поглядом і щирим словом: «Усе буде добре, не хвилюйся, мамо, все добре!».
Любимо і пишаємося тобою, Ромчику! Ти завжди живий для нас, синку, живий...».


Повернення до списку