ЧИ ПОТРІБЕН КАМ’ЯНЦЮ ВИТВЕРЕЗНИК?
Куми Петро і Василь, заливши за комір «останні сльози» з пляшки, вийшли надвір провітритися. Петро запропонував провести Василя додому. Той пручався і, проявляючи джентльменський такт, тягнув додому друзяку-кума.
Тримаючи таку-сяку рівновагу, чоловіки добрели до якоїсь лавки. Вирішивши, що то і є хата котрогось із них, примостилися, як кому було зручно.
В ГОСТЯХ У «МЕДВЕДИКА»
…Років надцять тому до мирно сплячих красенів під’їхало б авто з мигалками. Люб’язні представники внутрішніх органів допомогли б нашим героям зручно розміститися в авто. Перед чоловіками відкривалася перспектива провести незабутню ніч у «медведику» (люди старшого покоління добре пам’ятають цю теплу назву медвитверезника). Після опису власних речей, до яких, як виявиться вранці, нічого цінного не входило, чоловіків приводили до тями за допомогою холодної води, поливаючи їх зі шланга, мов грядку на городі. Побачивши, що гичка на чубах так і не вилізла, їх чемно вкладали спати на «м’яких» дерев’яних матрацах (наприкінці існування цього закладу його відвідувачів уже не мили, тому що деякі після такої процедури підхоплювали запалення легенів). Вранці власники «готелю», в якому провели ніч куми, або відпустять їх, взявши плату в розмірі 25 карбованців за послуги, або, вважаючи плату недостатньою, попросять попрацювати 15 діб, прибираючи вулиці від сміття.
ВАРІАНТИ НА БУДЬ-ЯКИЙ СМАК
…Для когось такі спогади виявляться справжнім жахом. Але не поспішайте. Ви ще не занурювались у сьогодення. Перемотуємо плівку до місця, де наші куми нюхають квітки на лавці.
Варіант №1. Гурт підлітків напідпитку обчистить чоловіків, мов ту липку. Якщо якийсь забурикається, не побояться і ножиком махнути.
Варіант №2. Уявімо, що наші куми мають буйний характер. Не пам’ятаючи вже і хто на кого першим криво подивився, вони «чистять» один одному пики, піднімаючи на ноги весь двір. Виби-ті зуби, вікна, двері… І знову – здрастуй, рідна міліціє!
Варіант №3. Побачивши сплячих друзів на лавці, від яких за кілометр несе «горючим», співчутливі перехожі викличуть швидку допомогу. Чоловіків доставлять у неврологічне відділення міськлікарні, де на них чекають наркологічні палати. Оглянувши новоприбулих, їх або залишать до ранку відсипатися, або, при важкому стані – проведуть детоксикацію.
«Оце варіант!» – скажете Ви. Варіант, але не для всіх. Коли мова йде про важкий або й критичний стан отруєння алкоголем, тоді перебування в лікарні не просто виправдане, а вкрай необхідне. Але при легкому сп’янінні достатньо лише гарно проспатися, а вранці, прийшовши до тями, перекинути кружку розсолу. Бригада медпрацівників тут зайва. Але пам’ятаєте фразу з відомої стрічки: «Когда я выпью, становлюсь буйным!». Медичний персонал відділення на власній шкурі майже щодня відчуває, як воно – втихомирювати буйних. Ті пручаються і відбиваються, «прикрашаючи» медсестер стусанами та синцями.
ІЗ СОБОЮ МЕНЕ НЕ БЕРИ, І ВДОМА НЕ ЛИШИ!
…Від 12 серпня 1999 р., коли було офіційно закрито медвитверезники, минуло понад 11 років. І ось нещодавно міністр МВС Анатолій МОГИЛЬОВ запропонував знову повернути ці оплакані чи оспівані народом заклади.
Дежавю. Звик наш народ кидатися від одних крайнощів до інших. Медвитверезник радянських часів мав чимало плюсів і мінусів. Ще не відомо, чого було більше. Позитив був у тому, що п’яницю захищали як від нападників, ласих поживитися чужим майном, так і від нього самого, бо хтозна, що прийде в голову п’яній людині? Незамінним витверезник був і в холодну пору року. Він практично рятував життя людині, яка до ранку могла б заклякнути в кучугурі снігу. Та, незважаючи на всі плюси, негатив набив таку оскому, що багатьом стає зле, коли вони згадують свої години перебування в цьому закладі. По-перше, міліцейський наряд збирав по вулицях не лише лежачих, буйних, тих, що хитається, але й тих, хто був злегка напідпитку та без проблем міг могли добратися до власного дому. Умови перебування у витверезнику нагадували, швидше, перебування в камері, а не в медзакладі, ставлення людей у погонах – відповідне.
Як тільки МВС передало виконання цих функцій МОЗ України, сподівалися, що це допоможе вирішити всі питання. На жаль, цього не сталося. Сьогодні лікарі в один голос кричать про неможливість тримати в лікувальних закладах людей, підігрітих зеленим змієм, мовляв, їхня функція – лікувати, а не втихомирювати чи дбати про міцний сон горе-пацієнтів. Глянемо правді у вічі, так воно і є.
«ВСЯКОМУ ГОРОДУ НРАВ І ПРАВА…»
Футболення витверезником від одного міністерства до іншого проблеми не вирішить, хоч би як ми його обзивали – центром детоксикації, соціально-реабілітаційним центром чи ще якимось модним висловом. Напевно, цією проблемою має займатися як мінімум дві структури. Втім, варто підглянути (не вперше ж це робимо), як із друзями оковитої поводяться за кордоном.
У Канаді діє служба «Червоний ніс». Вона доставляє сп’янілих людей додому, стягуючи при цьому плату. Якщо ж клієнт у стадії глибокого сп’яніння, його доставляють до медзакладу. Схожа служба діє й у Швеції. В Англії та США п’яного насамперед доставляють до поліцейської дільниці, термін затримання може бути до 12 годин. Коли затриманий дуже п’яний, його можуть відвезти у витверезник, які в цих країнах перебувають повністю в компетенції органів охорони здоров’я. Якщо людина непритомна, то в Англії поліцейські зобов’язані відразу, минаючи дільницю, доправити її в лікарню. В Польщі витверезниками займається Міністерство охорони навколишнього середовища. У витверезник доставляють осіб лише в стані тяжкого сп’яніння. Решту проводжають додому та віддають під опіку дорослого члена сім’ї.
Цю послугу доводиться оплачувати. У Німеччині ніч у витверезнику обійдеться в 111 євро, а якщо лікарі ще й «відкачували» клієнта, – 140. Цікаво організована робота у Фінляндії, де для п’яниць передбачено невеликі будиночки з підлогою, що підігрівається. Доповз туди, впав – і хропи до ранку…
На території України в деяких регіонах також пробують реорганізувати службу допомоги інтоксикованим алкоголем. Зокрема, в Києві біля наркологічного відділення, в яке швидка допомога привозить п’яних, цілодобово чергує міліцейський наряд. Медики запрошують у палату людей у погонах лише тоді, коли відвідувач відмовляється вести себе культурно.
«…ВСЯКИЙ ИМЕЕТ СВОЙ УМ ГОЛОВА»
Готуючи цей матеріал, неможливо було не поцікавитися думкою представників відповідних структур, які так чи інакше стикаються з роботою наркологічних палат неврологічного відділення, чи потрібен Кам’янцю витверезник.
Юрій ПЛИВАНЮК, начальник міського управління охорони здоров’я:
– Ця проблема існує у всій
Україні. Якщо медвитверезники десь і є, то вони діють напівлегально, бо під них немає законодавчої бази. Я вважаю, що медицина не може виконувати функцій, які їй не властиві. Тільки за один рік швидка допомога привозить у відділення 1000 п’яних тоді, як на неї чекають дійсно хворі люди. Потрібно зібрати всю законодавчу базу, яка на сьогодні існує щодо цього питання. Створити робочу групу, в яку б увійшли не лише медики, але й працівники МВС та освітяни, і запускати цей процес у реальне життя.
Дмитро ВАСИЛЬЯНОВ, головний лікар міської лікарні №1:
– Це питання соціальне, сьогодні воно порушується в багатьох регіонах України. До колишньої системи медвитверезників потрібно повернутися. Нині ці функції покладено на медицину. Швидка допомога доставляє п’яного, а медики змушені його доглядати. Цим має займатися фельдшер у витверезнику, який прослідковує, щоб той, бува, не захлинувся блювотинням. Медикам і так достатньо роботи – доглядати за справжніми хворими.
Василь ЛАВРЕНЧУК, лікар-нарколог міської поліклініки №1:
– Медвитверезники ліквідовано з подачі МВС, і тому їхніх колишніх відвідувачів тепер шпиталюють на так звані кризові ліжка у лікарні. Уявіть собі огляд такого пацієнта, який обливає лікаря лайкою, і його нікому стримати, адже міліції у відділенні немає. Часто доходить і до рукоприкладства. Лікар залишається абсолютно незахищеним. Коли мова йде про важкі стани інтоксикації, то ми залюбки візьмемо людину на лікування. Але при важкому стані п’яний не буде себе поводити, як тварина. 70% тих, що лежать на вулицях, потребують не медичного втручання, а ізоляції. Вони можуть створити кримінальну ситуацію, наробити такої біди, про яку зранку навіть не пам’ятатимуть. Також їх можуть обікрасти чи побити.
Алкоголізм як явище побороти навряд чи вдасться. Однак суспільство та влада повинні активно впливати на цей процес. Нам потрібна комплексна державна програма, яка об’єднає зусилля відповідних служб і відомств.
Іван ГУМЕНЮК, лікар-нарколог неврологічного відділення міської лікарні:
– У середньому за рік до нас швидка допомога привозить близько 600 п’яних, які ведуть себе неадекватно. У період свят їх більше, в будні – менше. На жаль, у нас працює тільки два санітари, які повністю не перекривають доби. Важко викликати працівників МВС. Вони або взагалі не приїжджають, або дуже пізно. Наші медсестри не можуть втримати дебоширів, то про яке обстеження чи крапельниці може йти мова? Ми мали декілька судових справ тому, що медсестри зазнали серйозних травм.
Як і в колишніх медвитверезниках, у нас також проводиться опис майна в присутності свідків. Трапляється, що коли людина відчуняє, то скаржиться, що її
обікрали, але це зробили ще на вулиці, коли вона була не в стані реагувати. Зважаючи на все це, вважаю, що для певної категорії наших відвідувачів потрібен медвитверезник.
Борис ЛИТВИНЮК, підполковник міліції, заступник начальника міськвідділу міліції, начальник слідчого відділення:
– Тих витверезників, які існували колись, повертати не треба. Сьогодні інший час, інша держава і закони більш демократичні. В той час, де в чомусь принижувалася гідність людини, існував негласний план наповнюваності десяти камер. Звичайно, що вони потрібні для порятунку людей, але в значно меншій кількості. Це має бути закрите приміщення, але з більш цивілізованим підходом. Воно багатьом врятує життя.
Взимку ми підбираємо п’яниць, вони три години посидять у нас у приймальному, відігріються, і ми знову їх відпускаємо, бо не маємо права тримати довше. За три години не кожен може протверезіти. А якби був витверезник, то люди всю ніч могли проспати в теплому приміщенні та вранці йти додому. Цієї зими в місті дві людини замерзло, а бували роки, що й більше.
Також витверезник захищав би сім’ї від п’яниць. Прийшов додому п’яний – дебоширить, дружина написала заяву, і він ніч проведе у витверезнику та вже тверезим повернеться додому. Багато людей у стані сильного сп’яніння є дуже агресивними, тому лікарі сьогодні не можуть дати ради таким пацієнтам. Лише за минулий рік відкрито три кримінальні справи з побиття медсестер у відділенні, де знаходяться наркологічні ліжка.
Думаю, що новостворена структура також має бути при МВС, але за умови, що там буде більше медичних працівників, ніж раніше, щоб вона відповідала назві медичного витверезника. Але, знову ж таки, все впирається у фінансування. Виділить держава кошти на утримання такого закладу, чи знову все так і закінчиться балачками в парламенті?
ГОЛОС НАРОДУ
Створювати щось нове чи реанімувати старе? А може, ми взагалі можемо обійтися без такого закладу, як витверезник (до цієї ж пори обходилися)? Свою думку щодо цих питань висловили пересічні кам’янчани.
Тетяна ШИП, 51 рік:
– Витверезники потрібні. Як на мене, алкоголіків потрібно збирати в спеціальні колонії та відправляти якнайдалі від населених пунктів, аби завдяки працетерапії вони виправлялися. А на тих, які не хочуть змінюватися, не потрібно витрачати бюджетних грошей і витягати їх із ями. Чому суспільство має страждати від цієї чуми?!
Ольга ДЕМЧИК, 40 років:
– На сьогодні аналоги витверезників існують у багатьох розвинених країнах, але в жодній ними не опікується міліція чи поліція. Напевно, про це варто задуматися, якщо ми називаємо себе демократичною країною, в якій захищають права людини, а не врізають їх.
Сергій СТОЦЬКИЙ, 34 роки:
– Дивлячись, в якому розумінні витверезник. Якщо він буде функціонувати на зразок того, що вже існував, то він не потрібен. Також він буде протирічити демократичним засадам суспільства. З іншого боку, говорити, що медвитверезник вирішить проблему алкоголізму, наївно. Потрібно підвищувати культуру вживання алкоголю. Не секрет, що збільшення алкоголізму пропорційне до зниження економічного рівня населення. Тому, можливо, саме з цього потрібно починати діяти, створюючи чи відновлюючи роботу витверезника.
Тетяна ІВАНОВА, 45 років:
– Вважаю, що витверезник нам не потрібен, але потрібні певні санкції до громадян, які з’являються в громадських місцях у нетверезому стані та ведуть себе при цьому аморально. До таких людей треба застосовувати трудотерапію, як це було за радянських часів. Нашкодив – відпрацюй на благо громади 15 діб, виконуючи громадські роботи, а також сплати штраф, якщо тебе зловили не вперше, у розмірі третини мінімальної зарплати. Коли на людину декілька разів на рік склали протокол про адмінпорушення і це не подіяло, то вважаю, що його треба засудити до виправних робіт у трудових колоніях мінімум на рік.
P.S. Ідея повернути витверезники поки що залишається лише ідеєю, які б висловлювання державних мужів не звучали з трибун, адже для їхньої роботи потрібен, насамперед, закон про їхнє повернення та нормативна база. Ще приміщення, персонал і, що найважливіше, потрібно визначитися з тим, хто за це все буде платити – тверезі, чемно сплачуючи податки, чи п’яні, відчунявши наступного дня?
…А тим часом наші куми знову планують відзначити чергове свято. Де вони зустрінуть ранок, сьогодні не відомо нікому.
