Логін:
Пароль:
Реєстрація
Забули свій пароль?
Увійти як користувач:
Увійти як користувач
Ви можете увійти на сайт, якщо ви зареєстровані на одному з цих сервісів:

КОМІСІОНКА

ВІВТОРОК, 25 ВЕРЕСНЯ 2018 р.
ПРИВАТНА ГАЗЕТА ЗАСНОВАНА 26 ГРУДНЯ 1992 р.
08.03.2018

ПРО НЕЖІНОЧІ ПРОФЕСІЇ

Жінки-поліцейські, водії, військовослужбовиці, доктори наук - сьогодні таким уже нікого не здивуєш. Практично не залишилося сфер діяльності, де б жінки успішно не працювали нарівні з чоловіками. Незважаючи на погони, на жіночих плечах ще й домашні обов’язки. Якщо в руках стоси наукових праць, то це не означає, що ввечері жінка-професор не триматиме ще й сковорідку. І якщо вчора спортсменка встановила світовий рекорд, піднявши штангу, то сьогодні тримає на руках маленьку дитину.

Проте в шаленій круговерті - робота-дім-родина - є день, коли навіть найсильніша стає слабкою, прагнучи відчути себе особливою. Напередодні 8 Березня «Подолянин» поспілкувався з жінками не зовсім жіночих професій. Вони без прикрас розповіли, як їм вдається підкорювати робочі Олімпи, залишаючись турботливими матусями і чарівними жінками. 

«ПАУЕРЛІФТИНГ ОБРАВ МЕНЕ»

Тетяна МЕЛЬНИКБагаторазова чемпіонка і рекордсменка України, Європи та світу, а ще тренер у районній ДЮСШ, змс, кам’янчанка Тетяна МЕЛЬНИК може похизуватися не лише фізичними здобутками, а й неперевершеною зовнішністю, розумом і зразковою сім’єю.
Змалечку Тетяна мріяла стати лікарем, але закінчила факультет іноземних мов К-ПНУ в ранзі магістра із відзнакою. Паралельно здобула ще одне звання ма­гістра (теж із відзнакою) факультету фізики Переяслав-Хмельницького педуніверситету.
За період спортивної діяльності стала дворазовою срібною призеркою Всесвітніх ігор, кавалеркою ордена Княгині Ольги ІІІ ступеня, суддею І міжнарод­ної категорії, генеральним секретарем і головою Технічного комітету Федерації пауерліфтингу України.
Але спорт у її життя прийшов випадково.
- Пішла у спортзал, щоб підкорегувати фігуру, а тамтешні тренери всунули мені до рук штангу. Так і таскаю її вже 15 років. Я не обирала пауерліфтинг, це він обрав мене.
Якщо ви назвете пауерліфтинг чоловічим видом спорту, то вам видеруть очі сотні тисяч жінок-спортсменок у всьому світі. Штанга не спотворює жінку, а навпаки - дає можливість удосконалити фізично тіло, розкривши весь його силовий потенціал. Я сама треную дівчат, тому навіть здається, що вони більш придатні до пауерліфтингу, ніж чоловіки (сміється).
Із піклуванням про сім’ю важко поєднувати будь-яку роботу, тому я не більше заклопотана, ніж усі ін­ші молоді мами, які працюють. Труднощі виникають, коли починається інтенсивна підготовка до змагань. Зазвичай у такі періоди чоловік бере на себе частину домашніх обов’язків.
Як і кожна жінка, хочу добре виглядати, але насамперед переслідую мету зекономити час: не «ма­кіяжусь» (бо не люблю), але нарощую вії, а ще регулярно роблю манікюр. Пам’ятаю, як моя перша вчителька казала, що руки жінки - це її візитівка. До перукаря ходжу раз на півроку, оскільки маю довге волосся і шкодую його обрізати.
Особливих секретів підтримання форми в мене немає, дуже люблю солодке, не уявляю життя без шоколаду. Але потім треба все відпрацювати в спортзалі. Обожнюю подорожувати. Побувала у Франції, Чехії, Болгарії, Словаччині, Колумбії, Африці, Норвегії, Китаї, Пуерто-Ріко…
А ще люблю готувати, особливо тоді, коли є час і нікого немає вдома. Найулюбленіша і найчастіша на нашому столі страва - це сирна запіканка.

Улюблені парфуми - Valentina (Valentino), Lady Million (PacoRabane)
Улюблена книга - Джейн Остін «Гордість і упередження»
Улюблений косметичний бренд - Wella
Улюблений колір - салатовий
Улюблений стиль одягу - сasual

«НАВЧИЛАСЯ БУТИ БОЙОВОЮ»

Наталя ЛУНЬОВАДіловий одяг, синуси та вчительське життя на військову форму, навчальний полігон і чотирилапого товариша проміняла Наталя ЛУНЬОВА, уродженка Галичини. Сьогодні вона - старший солдат групи селекції загону підготовки кінологів і собак Центру розмінування. Про такий радикальний крок, зроблений три роки тому, військовослужбовиця зовсім не шкодує:
- Мій батько працював військовим комісаром у Рівненській області, чоловік Олександр, на жаль, уже покійний, теж був офіцером. Виростала з хлопцями, тому й навчилася бути бойовою і не пасувати перед труднощами. Зізнаюся, що мріяла стати військовою, але батько був проти. Тому здобула фах учителя математики та економіки, деякий час працювала у школі, але згодом зрозуміла, що це не моє.
2016 р. Наталя пройшла кур­си підготовки за спеціальністю «Кінолог» і була призначена старшим дресирувальником. До своєї підопічної бельгійської
вівчарки (малінуа) Амбер, яку Центру розмінування подарував волонтер із Чехії, довелося звикати, але сьогодні про нову чотирилапу подругу Наталя готова говорити годинами:
- Вона опанувала загальний курс слухняності, навчилася долати смугу перешкод, а нині вчиться шукати вибухонебезпечні предмети. Моя Амбер така ж хитра, як і жінки. Не любить вона один бар’єр і все. Добіжить - і обійде. Знає, що я сваритиму, але все одно зробить по-своєму.
Нову професію військовослуж­бовиця не вважає виключно чоловічою. Має час манікюр зробити, допомогти сину з уроками, побалувати його улюбленими м’яс­ними стравами і особливим десертом - «Львівським сирником», який готує за родинним рецептом: 10 яєць (збити окремо білки від жовтків), 1 кг домашнього сиру, 300 г цукру, 200 г вершкового масла, 100 г родзинок, 2-3 ст.л. манки. Все збити блендером, викласти у форму і запікати до готовності.
Активна робота із чотирилапими вихованцями постійно підтримує жінку в гарній фізичній формі та примушує завжди перебувати в русі. Навіть у вихідні або під час відпустки Наталя не любить байдикувати. Її рідко можна побачити на пляжі, шопінгу чи в кафе, натомість можна зустрі­ти у замках, фортецях, катаком­бах, музеях. Адже має таке хобі - мандрувати історичними містами. Вже встигла об’їздити майже всю Україну, крім сходу, а також Польщу, Німеччину, Францію та Туреччину. А ще її часто можна побачити із книгою в руках. 

Парфум - Гермес
Косметичний бренд - May­bel­-line
Колір - чорний, сірий
Письменник - Філіп Вандер­-берг
Стиль одягу - спортивний, вільний
Страва - запечена біла риба з лимо­ном, салати зі свіжих овочів

«НЕ ДІЛЮ ПРОФЕСІЇ НА ЧОЛОВІЧІ ТА ЖІНОЧІ»

 Людмила МАРЧУКЩе за час навчання в Кам’янець-Подільському педінституті тодішня студентка, а нині доктор філологічних наук, професор, завідувач кафедри української мови Людмила МАРЧУК захопилася науковою роботою. Навчаючись на ІІІ курсі філологічного факультету, вперше брала участь у Міжнародній науково-педагогічній конференції у Мінську 1980 р. Завжди хотіла бути схожою на сильних викладачів-філологів і мріяла працювати в рідному навчальному закладі, вступити до аспірантури, але не думала, що стане професором.
На запитання, чи не вважає здобуття докторського ступеня чоловічим досягненням, Людмила Миколаївна зізнається:
- Не хотіла б ділити професії та досягнення на чоловічі й жіночі. Наразі в університеті викладаю новий курс «Гендерна лінгвістика», де намагаюся донести студентам думку про рівні можливості обох статей, проте потрібно мати цілеспрямований характер і багато працювати, щоб здобути це звання.
В альма-матер Людмила Миколаївна працює з 1988 р. Із 2007 р. очолює кафедру української мови. 2008 р. захистила дисертацію та здобула науковий ступінь доктора філологічних наук зі спеціальності «Українська мова», а через два роки Міністерство освіти присвоїло їй вчене звання професора. Відтоді під керівництвом Людмили Марчук 6 аспірантів захистили кандидатські дисертації, 2 студентів стали призерами Міжнародного конкурсу знавців української мови. У її творчому доробку понад 200 публікацій, серед яких монографії, статті, навчаль­ні посібники. Нагороджена нагрудним знаком МОН України «Відмінник освіти». Проте найбільшим досягненням вважає можливість займатися улюбленою справою, взаєморозуміння з колегами та студентами.
- Стараюся завжди приділяти увагу сім’ї, - зізнається Людмила Миколаївна. - Маю дорослого сина і двох унуків, які живуть у Львові, брата та племінників у Києві й Харкові. Часто зустрічаємося, приїжджаємо одні до одних. Син завжди замовляє запечене м’ясо (маю фірмовий рецепт) і м’ясо з чорносливом. Відчуття сім’ї, або, за словами головного героя Редьярда Кіплінга Мауглі, «однієї крові», закладене ще батьками. Тому поєднуємо все та підтримуємо один одного. Коли ти любиш роботу, то встигатимеш усе. Крім того, маю звичку планувати час.
Завдяки цьому в жінки-доктора наук усе і вдається. Бо має час і наукову працю написати, і зачіску та манікюр зробити, і себе у фізичній формі тримати.
У її щоденному розпорядку зав­жди є місце для зарядки, з якої розпочинається день, раз на тиж­день - «голодний» день.
Крім викладацької роботи, наша співрозмовниця захоплюється ще двома справами. Дуже любить вишивати хрестиком (цю справу бабуся передала) та кермувати автомобілем, чого навчив тато із 14 років.
А ще Людмила Марчук любить подорожувати:
- У нас надзвичайно дружна кафедра. Ми з колегами об’їздили майже всю Україну: Канів, Київ, Ужгород, Харків, Черкаси, побували в Карпатах, на термальних водах Закарпаття. Була також і за кордоном. Найбільше сподобалися університети Відня, Варшави, Вроцлава, Познані, Оломоуца, Вільнюса. Крім того, беру участь у міжнародних конференціях, де, крім наукових доповідей, обов’язково знайомлюся з містами та країнами, де вони відбуваються. 
 
Парфум - Jimmy Choo Blossom
Косметичний бренд - Matis
Колір - синій і його відтінки
Книга - роман Ірен Роздобудько «Зів’ялі квіти викидають»
Стиль одягу - діловий та етнічний
Страва - тірамісу

«ТУДНОЩІ ДОДАЮТЬ АЗАРТУ І ЗАГАРТОВУЮТЬ»

Надія ТИМЧУКСтарший оперуповноважений сектора кримінальної поліції, кам’янчанка Надія ТИМЧУК лише на вигляд тендітна білявка, але при потребі може й злочинця затримати, і наручники дістати, і характер має не на свою вагу. У 35 дослужилася до майора і вже 12 років працює у міськвідділі поліції.
На службі - строгий і стриманий оперативник, а поза нею - весела і запальна подруга, а ще ніжна і любляча мама, сестра і донька. До її обов’язків входить розшук злочинців, безвісти
зниклих, встановлення осіб не­впізнаних трупів і чергування.
Надія має три вищі освіти. Фах учителя початкових класів і психолога здобула в місцевому К-ПНУ, але робота у школі її не привабила. Тому вирішила вступити до Київської національної академії внутрішніх справ. Незважаючи на те, що в сім’ї немає жодного поліцейського, батьки підтримали вибір доньки.
- Труднощі в роботі додають азар­ту та загартовують, - каже полі­ціянтка. - Деякі справи доводиться розгадувати, як ребуси. Але тим робота і цікавіша. Під час розшуку небезпечних злочинців доводиться звертатися навіть до Інтерполу. Зав­дяки цій організації цьогоріч встановили місцезнаходження вже 2 зловмисників. Але щоб їх доставити в Україну, потрібно здійснити низку процедур. Але з усім справляюся. Торік вдалося розшукати і затримати 42 правопорушників, а з початку цього року - вже 9.
Під час виконання серйозної оперативної роботи траплялися й кумедні моменти. Одного разу зловмисника знайшли у його ж будинку, на горищі. Той відверто виправдовувався, що не переховується, а прибирає.
Надія не приховує, що через роботу важко знайти вільний час на перукарню чи салон краси. Ненормований робочий день, який може розпочатися навіть о третій ночі, та напружений режим роботи - звичайна справа, якій ніхто не дивується. Натомість ранкова гімнастика, тренування допомагають залишатися в тонусі та завжди виглядати на відмінно.
Крім службових обов’язків, Надія має найголовнішу місію - самостійно виховувати 6-річного сина, який і до пізнього вечора чекає її з роботи. А ще обожнює готувати його улюблені стра­ви з картоплі та частувати смаколиками рідних.
Після шалених робочих буднів встановити рівновагу Надії допомогають спілкування з рідними, музика улюбленого гурту «Не ангели» або танці з подругами.

Улюблений парфум - BS
Косметичний бренд - Apivita
Колір - червоний та білий
Стиль одягу - casual, надає пере­вагу джинсам
Страва - картопля по-франяцузьки

Ольга БАНАХ, Галина МИХАЛЬСЬКА.


Повернення до списку