Логін:
Пароль:
Реєстрація
Забули свій пароль?
Увійти як користувач:
Увійти як користувач
Ви можете увійти на сайт, якщо ви зареєстровані на одному з цих сервісів:

КОМІСІОНКА

П'ЯТНИЦЯ, 14 ГРУДНЯ 2018 р.
ПРИВАТНА ГАЗЕТА ЗАСНОВАНА 26 ГРУДНЯ 1992 р.
25.05.2018

ВІЙНА ІЗ ЖІНОЧИМ ОБЛИЧЧЯМ

Як журналістка стала снайперкою, а викладачка - тактичним медиком, - про жінок, які беруть участь у бойових діях на сході України минулої п’ятниці в Кам’янці-Подільському презентували документальний фільм «Невидимий батальйон». Показ відбувся в рамках відзначення Дня міста та фестивалю «Дів­чатафест» у готелі «Клеопатра». У сюжеті - шість жіночих історій. Ініціатива відзняти документальний кіноальманах належить кам’янчанці, активній учасниці Майдану та АТО, голові ГО «Інститут гендерних програм», керівнику волонтерського Центру підтримки аеророзвідки Марії БЕРЛІНСЬКІЙ. Її команді, яка працювала над створенням стрічки, вдалося зачепити серця і душі глядачів, вивести кожного із зони комфорту та реалістично, емоційно й відверто, без жодного постановочно­го кадру передати життя військовослужбовиць під час війни.

На показ завітали представники міської влади, військові, волонтери, журналісти, депутати, науковці, студенти. Після 1,5-годинного перегляду присутні бурхливими оплесками зустріли автора і директора проекту «Невидимий батальйон» Марію Берлінську та менеджера фільму, письменницю Олену Герасим’юк. Із рук міського голови Михайла Сімашкевича наша землячка отримала почесну відзнаку «За заслуги перед міською громадою».
Про те, звідки виникла ідея, як проводився відбір героїнь, які країни вже переглянули стрічку і через що заплакали військово­службовиці, дізнаємося з перших вуст від кам’янчанки.

ДОСЛІДЖЕННЯ, ЩО НАРОДИЛО ФІЛЬМ

Як розповідає Марія, розпочалося все із соціологічного дослідження участі жінок у війні на Донбасі «Невидимий батальйон», потім вдалося втілити ще один масштабний фотопроект - відзняти півсотні портретів жінок, які пройшли війну. Фотовиставку можна було переглянути в українському парламенті та Міністерстві оборони України. Згодом світлини знайшли місце в календарі «Невидимий батальйон», що отримав гран-прі в Національному конкурсі соціальної реклами. А потім виникла ідея створити перший повнометражний документальний фільм про участь українських жінок у війні. До речі, фільм не лише порушує актуальні питання становища жінок на війні, а є українською інформаційною зброєю.
Уперше стрічку презентували пізно ввечері 16 жовтня 2017 р. на телеканалі «1+1». І незважаючи на не прайм-час, рейтинги перегляду зашкалювали. На сьогодні фільм, який ще й перекладений англійською, встиг помандрувати не лише українськими містами, його демонстрували на фестивалі «Sguardi Altrove Film» в Мілані, стоячи аплодували сена­тори і конгресмени США та Канади, із захватом переглянули у Віль­нюсі, Кьольні, Берліні, Шанхаї.
- Після показу у Вільнюсі до нас підходили глядачі із такими словами: «Мы думали, вы нам привезли какую-то украинско-бандеровскую пропаганду, но вы привезли человеческое, настоящее кино». І така правда - це наша зброя, попри російську пропаганду і фейкові новини, які постійно продукує сусідня країна-агресор, - вважає Марія Берлінська.

РІЗНІ ГЕРОЇНІ, ОБ’ЄДНАНІ ВІЙНОЮ

Правдиво, сильно та реалістично відтворити події на сході вдалося українським режисерам Ірині Цілик, Світлані Ліщинській та Аліні Горловій. Кожна із них відзняла по дві історії. Відбором власне героїнь-військовослужбовиць займалася Марія Берлінська. Як зізнається, робота ви­явилася складною. Втім їй вдало­ся підібрати 6 жінок різного віку, з різних куточків України, з різними вподобаннями, проблемами, різних професій, яких об’єднала війна. Власне ці шість історій лягли в ідеальний пазл, який розкриває роль жінки у Збройних силах України.
Отож, знайомтеся із Героїнями.
Марія Берлінська38-річна киянка Олена БІЛОЗЕРСЬКА - журналістка, блогер і громадська діячка, котра пішла на війну разом із чоловіком. Вона - снайпер Української Добровольчої армії.
Юлія ПАЄВСЬКА з позивним «Тайра» очолює групу парамедиків і є командиром підрозділу «Ян­голи Тайри». У цивільному житті - художниця-дизайнерка та тренер айкідо.
Наймолодша 28-річна героїня фільму, штурмовик «Айдару» Андріана СУСАК (позивний «Малиш»). Родом із с.Вербовець Косівського району. Вивчилася на перекладача, мала перспективну роботу в столиці, втім все залишила і пішла на фронт. Навіть вагітною Андріана робила все можливе, аби наблизити перемогу. Сьогодні ж вона виховує маленького сина.
46-річна Оксана ЯКУБОВА - заступник командира баталь­йону по роботі з особовим складом. До війни працювала у Міністерстві фінансів. Після повернення їй вдалося побороти посттравматичний розлад. Заміжня, має дорослого сина.
38-річна Юлія МАТВІЄНКО з позивним «Білка». За освітою - економіст, живе в Запоріжжі, заміжня, має доньку і сина. За військовим квитком оформлена
як санітарка-інструкторка, насправді ж виконує завдання снайпера.
Дар’я ЗУБЕНКО, 30 років, родом із Чернігова. Викладала соціологію, займалася музикою, є учасницею вогняних шоу, незаміжня. На війні - тактичний медик, яка рятувала людей, а тепер навчає цій справі інших.

«ДЯКУЮ ЗА ВАШУ СЛУЖБУ»

Героїні фільмуПід час презентації фільму в США Марії Берлінській разом із двома Героїнями-військово­служ­бовицями вдалося не лише взяти участь у заході щодо інформа­ційної безпеки від пропаганди та фей­кових новин, організованому українською Місією в штаб-квартирі ООН, а й змусити російського дипломата накивати п’ятами.
- Після конференції я підійшла до росіянина з телефоном і запитала: «Скажите, как это быть убийцами?», «Когда российские войска уйдут с Украины?», «Как вас учат убивать людей?». Жодних погроз чи принижень. Я ходжу із паличкою, а дипломат почав тікати від мене вже надто швидко. Тож поговорити не вдалося. Згодом Росія скликала прес-кон­ференцію, зробила декілька офіційних заяв, мовляв, «украинские ветераны в камуфляже физически угрожали».
Розповіла землячка і про американську традицію, яка змусила розчулитися сталевих жінок.
- Коли там вулицею йде людина у військовій формі - не важливо, ветеран чи військослужбовець, люди різного віку підходять і кажуть одну фразу. До наших Героїнь підходили і бізнесмени, і пенсіонери, і навіть у кафе хлопці вистроїлися і віддали їм честь, вони трималися. Але одного дня підійшли двоє маленьких діток - і вони розплакалися. Ця фраза звучить так: ««Thank you for your service», що в перекладі з англійської означає: «Дякуємо за Вашу службу». Хочеться, щоб і у нас вона прижилася.
Творці фільму обіцяють, що незабаром він з’явиться у вільному доступі. Переглянути його мусить кожен із нас, аби ще раз усвідомити, якою дорогою ціною дістається мир.
- Хотіла зробити цей фільм, бо я - військова. Ми знімали його без жод­ного постановочного кадру, з поваги до вас, з поваги до тих, хто воює, і до тих, хто загинув. Після фільму люди часто плачуть. Я не знаю, що із цим робити. Та й не думаю, що треба. Якщо плачуть - значить фільм чесний, а люди живі. Тільки дуже сильні люди мають
сміливість відчувати, плакати і не бояться здатися слабкими, - написала на своїй сторінці у «Фейсбуку» Марія Берлінська.


Автор:  Галина МИХАЛЬСЬКА

Повернення до списку