КАМ’ЯНЕЦЬКИЙ ПРОМІНЧИК У ВИХОРІ ОЛІМПІАДИ

Чи не щовечора про найсвіжіші новини Олімпіади в Сочі кам’янчанка Марія КШЕВЕЦЬКА дізнається саме від онука – фігуриста Юрія РУДИКА. Вже декілька днів поспіль 22-річний Юрій у парі із 16-річною Юлією ЛАВРЕНТЬЄВОЮ підкоряють лід на XXII зимових Олімпійських іграх. Вечір 6 лютого для жінки був особливим – вона з гордістю та трепетом у серці спостерігала за їхнім виступом. У цей час, крім рідних і друзів, кулаки за спортивний дует тримали й тисячі вболівальників з України. Того вечора пара, відкатавши коротку програму, показала дев’ятий результат (46,34) й додала два бали до командної скарбнички. Але вже 11 лютого виступ наших фігуристів журі оцінило в 44,30, тож у результаті вони по­сіли 20-ту сходинку. Однак, за олімпійським принципом, головне не перемога, а участь.

Коментуючи виступ українців, видатний російський тренер Тетяна Тарасова зазначила, що, незважаючи на відсутність належних умов для тренувань, спортсмени виступили гідно.

­ Ми ніби потрапили в казку, ­ зі столиці Олімпійських ігор ­ 2014 «ПОДОЛЯНИНУ» розповіли Юрій і Юля. ­ Поселили нас в олімпійському селищі, в комфортних номерах, де є необхідні речі та доступ до Інтернету. Насправді українців дуже тепло зустрічали та підтримували. Щойно олімпійці приїхали, компанія «Samsung» подарувала кож­ному з них один зі своїх нових смартфонів. Волонтери в захваті від української форми і залюбки з нами фотографуються. Незважаючи на спортивне суперництво, атмосфера дружня. Дуже відчувається підтримка глядачів. Шанувальники фігурного катання приходили до нас на тренування, після якого ми хвилин двадцять роздавали автографи та фотографувалися. Для нас це був перший олімпійський турнір. Намагалися максимально відкатати програму. Однак, щоб посідати місця на Олімпі, потрібно й надалі наполегливо тренуватися.

Юрій Рудик живе в Києві, однак Кам’янець­Подільський для нього залишається рідним. Саме звідси родом його мама Ірина, тут мешкають бабуся та родичі.

ТАК СТАЮТЬ ЧЕМПІОНАМИ

Як зізналася мати чемпіона України серед юніорів (2010­2011 рр.) та двократного чемпіона України (2011­2012, 2013­2014 рр.) Ірина РУДИК, у дитинстві вона мріяла про фігурне катання. Однак у Ка­м’янці не було змоги професійно ним займатися. Тому мрію її дитинства успішно реалізував молодший син Юрій. Жартома він каже: «Мама мріяла, а я катаюся».

­ Аби виростити спортсмена, потрібно присвятити йому всього себе, незважаючи на відпустки та вихідні, ­ зізнаються батьки Ірина Леонідівна та Володимир Іванович. ­ Був час, коли прокидалися о 5.00, аби вже о 6­й ранку бути на тренуваннях. Увійти до когорти найкращих спортсменів планети нелегко. Хоча ми йшли до цього, навіть не підозрюючи, що настане час ­ і Юра досягне висот, стане чемпіоном України і представлятиме нашу державу на Олімпіаді.

В це не вірили, доки не побачили сина по телевізору. Тоді на очах забриніли сльози радості.

Фігурним катанням Юра займається ще з 5-річного віку. Свої перші кроки на льоду починав з тренером Наталією Бутузовою. Потім уже під керівництвом тренера Тамари Булатової виступав на київських змаганнях. 5 років тому вирішив покинути фігурне катання, однак доля розпорядилася по-іншому: йому запропонували кататися в парі з Юлією, котрій на той час виповнилося 11 років. За ці роки заслужений тренер України Дмитро Шкідченко довів спортсменів до Олімпіади в Сочі.

Вперше Юрій і Юля вдало дебютували на чемпіонаті України 2008-го й посіли IV місце. 2009 р. вони піднялися на вищу сходинку й здобули ІІІ місце, а 2010-го вибороли срібло. Після перемоги на чемпіонаті України 2011 р. пара суттєво розширила георгафію виступів, випробувавши не лише український, а й світовий лід. Українці виступали на юніорських чемпіонатах світу в Кореї, Білорусі, Італії, юніорських гран-прі в Австрії, міжнародних турнірах «Coupe de Nice-2012, 2013» у Франції, юніорському етапі гран-прі «Baltic Cup» у Польщі, «Lake Placid» у США. В лютому минулого року українська пара вперше дебютувала вже на дорослому чемпіонаті Європи в Загребі та посіла 11 місце.

ЧЕРЕЗ ТРАВМИ – ДО ОЛІМПІАДИ

Як зізнаються Юрій і Юля, фігурне катання – досить травматичний вид спорту. Травми та забої є непроханими супутниками фігуристів і часто стають на заваді в підготовці до змагань.

– Травми не дали нам змоги максимально підготуватися. Однак для нас представляти Україну на Олімпіаді – це велика честь, набуття досвіду, можливість позмагатися із всесвітньо відомими фігуристами, котрі мають високі рейтинги, – відзначив Юрій.

Спортсмени не мали змоги потрапити на збори, які проводяться влітку після сезону. Тому тренувальний процес розпочали наприкінці літа. Тренер дав їм можливість самостійно підібрати музику, потім хореограф Марія Тумановська підготувала програми, столична майстриня пошила костюми.

24 січня 2014-го на контрольних прокатах Юру і Юлю було визначено як членів збірної команди України на Олімпіаду в Сочі.

Окрім ковзанів, Юрій захоплюється ще й катанням на лижах, полюбляє водити авто, а від виснажливих тренувань відпочиває за книгами. Торік він закінчив Київський національний торговельно-економічний університет. А ось чи пов’яже подальшу долю зі спортом, поки що не знає. Хоча й зізнається, що тренерська робота йому до душі. Хтозна, можливо, вже за декілька років саме Юрій Рудик просуватиме українське фігурне катання на міжнародній арені, й про українських фігуристів заговорять на повний голос.

А його рідні в Кам’янці-Подільському знову будуть прикуті до екранів телевізорів.