ПРО ПРИМХЛИВИЙ ВАПНЯК І ЗОЛОТІ ЖИЛИ

Геолог – професія, від якої віє романтикою та далекими мандрами, хоча вона включає безліч напрямків: від розвідування корисних копалин до будівництва. В нашому місті найдосвідченішим геологом, мабуть, є 69-річний Микола ІЛЬНИЦЬКИЙ, який уже 43 роки працює викладачем в індустріальному коледжі.

Микола Ільницький родом із карпатського краю, народився неподалік від селища Славське (саме там розгорталися події із повісті І.Франка «Захар Беркут»). Навчався на геологічному факультеті Львівського державного університету ім.І.Франка. Під час практики розвідував золото в Сибіру та працював геологом в одній з донецьких шахт. Після закінчення вишу був направлений до Кам’янця.

– У нас в індустріальному геологія вивчається на чотирьох спеціальностях, – розповідає Микола Ілліч. – Це «Землевпорядкування», «Відкрита розробка корисних копалин», «Маркшейдерська справа» (гірничі штурмани, які визначають напрямок видобутку корисних копалин) і «Обробка природного каменю». Щодо останньої спеціальності, то ми першими в Україні її запровадили. В нашій країні багато коштовних каменів, але продавати їх необробленими економічно не вигідно.

Ось, для прикладу, цінні необроблені камені. Вони навряд чи привернуть вашу увагу, навіть якщо валятимуться на дорозі (Микола Ільницький демонструє експонати у невеличкому, але захопливому геологічному музеї). А от ті ж самі, але вже оброблені – від них очей не відведеш. Вартість каменю при цьому зростає в рази. Студенти також навчаються оздоблювати їх у метал, тому отримують ще й спеціалізацію «Ювелір-гравер».

– Миколо Іллічу, а які корисні копалини можна знайти на Кам’янеччині?

– Перш за все це будівельні матеріали. У нас багато вапнякових кар’єрів. Вапняки є різного походження, серед них відклади як Силурійського моря, так і молодших – Тортонського та Сарматського. Силурійські вапняки утворилися 410-430 мільйонів років тому. За цей час вапняк уже значно змінився, навіть став чимось перехідним до мармуру (мармур утворюється з вапняку). Він дуже щільний і тріщинуватий, тому в основному його пускають на щебінь.

А от вапняк із Сарматського моря підходить і для цементної промисловості, і для виробництва вапна та цукру.

Якщо вапняк вміщує 98-99% мінералу кальциту, то він може використовуватися для виготовлення вапна. Якщо має домішки глини – в інших напрямках. А коли в породі 50% вапняку і 50% глини, вона має назву мергель, з неї можна одразу робити цемент. В іншому разі, для виробництва цементу до вапняку додають глину. Наприклад, у Гуменцях добувають вапняк, а в Колибаївці – глину. Змішують, обробляють, перемелюють і виготовляють цемент. Чимало родовищ вапняку мають охоронний статус у НПП «Подільські Товтри», тому не розробляються. Визначити вік вапняку можна за викопними скам’янілими організмами, які там є, хоча досвідчений геолог може це зробити й на око.

У Кудринцях є родовище гіпсу. Добувають глину і суглинки (раніше вони йшли для цегельного заводу, тепер видобуток зменшився). Багато родовищ піску, але їх розробляють зрідка, адже в нас родючі землі, а пісок добувається відкритим способом.

Фосфорити раніше добували, тепер перестали. З них роблять фосфорне борошно, яке можна вносити як мінеральні добрива. На Кам’янеччині, щоправда, їх небагато, більше біля Миньківців Дунаєвецького району.

У Гринчуку є родовище кременю.

– Кажуть, що в долині Дністра та його приток знаходили навіть золото.

– Так, там виявили знахідки золота і алмазів, є циркон, топаз та інші цінні мінерали, але їхній вміст не промисловий. Видобувати невигідно, бо не окупляться затрати.

– А як виявити, що ось тут, для прикладу, є золоті запаси?

– Ну, нехай десь у надрах є кварц із золотими жилами. Річка розмиває цей кварц і вимиває золотинки. Але золото втричі важче за залізо, тож воно осідає там, де зменшується швидкість течії – утворюється гравій з галечником, піском і золотинками. За тисячі років річка могла нанести чимало таких золотинок (це називається золотоносним розсипом). Геологи ведуть пошуки, бурять свердловину. Якщо знаходять золоті піщинки, то вже бурять шурфи (колодязі), піднімають на поверхню матеріал, промивають і підраховують кількість золота. Якщо його буде досить багато – розробляють родовище.

– Як ви гадаєте, на Кам’янеччині є ще багато нерозвіданих корисних копалин?

– Звичайно. У нас навіть зустрічалися краплини нафти. Але щоб зробити розвідку, треба бурити свердловини. Для цього в нас, звісно, не вистачає коштів. Думаю, колись у наших надрах обов’язково знайдуть чимало цікавого.