Логін:
Пароль:
Реєстрація
Забули свій пароль?
Увійти як користувач:
Увійти як користувач
Ви можете увійти на сайт, якщо ви зареєстровані на одному з цих сервісів:

КОМІСІОНКА
П'ЯТНИЦЯ, 15 ГРУДНЯ 2017 р.
ПРИВАТНА ГАЗЕТА ЗАСНОВАНА 26 ГРУДНЯ 1992 р.
11.02.2011

ХАЙ БУДЕ ШАНА В КОЖНІЙ ХАТІ І ДУХ СІМЕЙНИЙ ЗА СТОЛОМ

Сім’я М’ЯЛКОВСЬКИХДекілька днів тому цей лист потрапив до нашої редакції. Його автором є одна із доньок (вихованок) дитячого будинку сімейного типу, яка проживає в с.Гута-Чугорська. Щоправда, нині ця назва - дитячий будинок - є більше формальністю. Це справжня сім’я. Сім’я М’ЯЛКОВСЬКИХ. Сім’я, де діти знайшли батьківську та материнську любов. Батьки, у свою чергу, знайшли своїх дітей.
На жаль, нині це єдина в районі та місті така сім’я. А вона так потрібна дітям!.. 
«Шануймо батька, шануймо матір,
І нам воздасться теж добром.
Хай буде шана в кожній хаті 
І дух сімейний за столом.
Людське життя... Неповторне і звичайне, радісне і сумне, сповнене переживань, солодке, як мед, і гірке, як полин.
А люди... Їх мільйони. Всі вони зовсім різні та неповторні. Вони, мов ті зорі на небі, що горять своєрідним світлом. Однією з найяскравіших зірок на небосхилі нашого буття спалахнуло серце нашого найкращого, наймудрішого, любого татуся Олександра Володимировича М’ЯЛКОВСЬКОГО.
Добрі справи людей високо цінували у всі часи. І я не раз замислювалася, як оцінити ту безмежну доброту душі нашого батька?.. І ось саме сьогодні, у прекрасний день його народження - 50-річний ювілей - із великим захопленням хочу розповісти про нього.
Народився наш татусь 10 лютого 1961 р. в родині трудівників-хліборобів Броніслави та Володимира М’ЯЛКОВСЬКИХ у мальовничому селі Гута-Чугорська Кам’янець-Подільського району. Зростав і навчався він у місцевій школі. І була в юнака прекрасна мрія, якою він марив і вдень, і вночі, - навчитися грати на баяні...
Своєю наполегливістю та неабиякою силою волі Олександр ще в шкільні роки вирізнявся з-поміж своїх однолітків. Завдяки сумлінним заняттям заповітна мрія хлопця здійснилася, вже у 8 класі він грав на баяні з дорослими музикантами.
Музичні та артистичні дані ще молодого Олександра почали вдосконалюватися вже після служби в армії, 1981 р., коли він став завідувачем клубу с.Липи, де і зустрів свою майбутню дружину Валентину, яка того ж року прийшла працювати молодою вчителькою місцевої школи.
А вже 1983 р. в них народився синочок Руслан. Любов до дітей, палке бажання працювати з ними дали новий поштовх у житті Олександра Володимировича, і він вступає до Кам’янець-Подільського педагогічного інституту. З 1986 р. присвячує своє життя вчительській справі.
Тепер наш батько працює вчителем Чабанівської ЗОШ I-III ступенів. За 25 років педагогічної праці виховав і вивів у світ не один десяток учнів.
Гортаючи сторінки життя нашого татка, можна з гордістю сказати, що основною міркою людяності була, є і буде для нього тільки душевна доброта і любов, працьовитість і наполегливість, уміння мрії втілювати в життя.
Попри всі складнощі життя, батько наш за свої 50 років залишив добрий слід на землі: збудував добротний будинок, у якому затишно нашій великій родині, і сад посадив, який дарує вже щедрі плоди, і криницю викопав, в яку заглядає «журавель», і сина-красеня виховав, котрий уже вилетів із батьківського гнізда... 
Та не спорожніла батьківська хата!.. 
2006 р. на прекрасне свято Святого Миколая Чудотворця защебетали дитячі голоси на подвір’ї Олександра Володимировича. Спочатку тато і мама взяли у свою сім’ю Віталика та Сашка. Потім мене - Лілю - з Павликом, згодом - малого Руслана. А вже через рік - Юлю, Сніжану та Оленку.
Я та мої братики і сестрички дякуємо Богу за те, що в нас є такі батьки - зі щирою душею та добрим серцем. Сьогодні іменини в нашого тата. Та буквально нещодавно ми всією нашою родиною святкували мамин день народження, теж ювілей. 
Ми щиро вдячні їм за те, що дали нам любов, затишок, зігріли біля свого серця, показали нам нове, справжнє, життя. Вони для нас - наймиліші та найкращі люди у світі.
Тато наш добрий, терплячий, мужній, справедливий... А в мами завжди вистачає мудрості зрозуміти нас, порадити та підтримати у невдачах. З нашим татом ніколи не буває сумно... А які казки він нам розповідає! В нього ж талант справжнісінького актора! А ще дуже часто бере в руки баян, і тоді ми всі ніби поринаємо у безмежний вир чарівної пісні...
I саме тоді, дивлячись в очі нашого батька, можна з упевненістю сказати, що він гордий за те, що в нього така велика і дружна сім’я. А ми пишаємося тим, що зростаємо в такій прекрасній, люблячій, інтелігентній родині.
Любий, найдорожчий у світі наш татусю, вітаємо тебе з днем народження! Бажаємо міцного-міцного здоров’я. Щоб радість і злагода завжди панували в нашій родині! Хай тебе Господь благословляє, а Матір Божа здоров’я посилає на многії літа! 
Спасибі, рідненький, за те, що ми маємо,
Бо кожен наш крок - через серце твоє.
Твій смуток і біль розведемо руками
I небо прихилим - лише позови.
А Ти, наш татусю, не гнись під роками,
На радість нам всім на землі цій живи!
З великою любов’ю і шаною, Твоя велика родина М’ЯЛКОВСЬКИХ: дочки Ліля, Олена, Юля і Сніжана, сини Руслан, Віталик, Саша і Павлик, а також до наших вітань приєднується мама, великий Руслан та Аліна».


Автор: 

Повернення до списку