Логін:
Пароль:
Реєстрація
Забули свій пароль?
Увійти як користувач:
Увійти як користувач
Ви можете увійти на сайт, якщо ви зареєстровані на одному з цих сервісів:

 


   

ПОНЕДІЛОК, 23 ЖОВТНЯ 2017 р.
ПРИВАТНА ГАЗЕТА ЗАСНОВАНА 26 ГРУДНЯ 1992 р.
25.02.2011

МИ ЧИ ЦІНИ - ХТО ВИЖИВЕ?

Декілька днів тому в новинах на одному з українських телеканалів наші колеги порівняли купівельну платоспроможність середньостатистичного киянина та жителя Берліна. Зважаючи на те, що наші ціни вже давно зрівнялися з європейськими, кияни на продукти харчування в місяць витрачають 50% сімейного доходу тоді, коли німці - всього 15. Та, може, то тільки в Києві настільки дорого, а нам на периферії, практично поруч із селянами, які підтримують нас нехитрим селянським меню, легше дихати? Перевірити це не так складно, адже за розпорядженням міського голови в місті створено робочу групу, до якої входять представники управління економіки, державної інспекції з контролю за цінами та управління статистики. Періодично ця група проводить моніторинг цін на основні продовольчі товари соціальної групи на ринках, у супермаркетах та основних магазинах міста. Останній моніторинг відбувся 20 лютого. 
За словами начальника управління економіки міськради Майї ГУРСЬКОЇ, в магазинах торговельні надбавки не перевищують допустимого рівня, тобто 10-15% від ціни виробника. Що ж до ринку, то вплинути на ціну неможливо, її формує попит. Немає змоги проконтролювати, чи люди реалізують товари власного виробництва, чи перепродують раніше придбані. Втім наші ціни не перевищують обласного рівня. 
Це радує. Щоб потішитися ще більше, згадаємо уроки математики. Сім’я середньостатистичних кам’янчан, яка складається з працюючих батьків із середньою платнею 1500 грн. і двох малолітніх дітей, на тиждень витрачає близько 330 грн. на скромне харчування (бо враховано лише продукти соціальної групи). Майже золотою останнім часом стала гречка, яка в супермаркетах коштує 14 грн. (невідомо, якого виробника), а на ринку - до 20 грн. (проте рідна, хмельницька). Не тішить своєю ціною і масло вершкове, яке можна придбати як за 68 грн., так і за 45. Молоко теж у ціні не відстає - 6,5 грн. за один літр (а в селян заготівельники купують його по 2,5). Борошно подорожчало, але не набагато - 4,4 грн. за один кілограм (та все ще попереду). Отож, за місяць на продукти родина витратить у середньому 1320 грн. 
Пам’ятаємо про комунальні послуги, які теж не дадуть наплювати собі в тарілку, бо ніби змагаються з продуктами - хто з них вище підскочить. У нашої сім’ї квартира двокімнатна стандартного планування. За неї доведеться викласти близько 700 грн. Маємо вже 2020 грн. Залишок 980 грн. - на решту всього, яке, на думку держави, не таке вже й важливе (це ліки, фрукти, солодощі, засоби гігієни, одяг тощо).
Дивує те, що країна, яка свого часу була житницею Європи, сьогодні стоїть з протягнутою рукою перед іноземцями, купуючи в них гречку, цукор, скоро, напевно, і борошно купуватиме. Як у післявоєнний час, управління праці та соцзахисту формує так звані соціальні пакети для малозабезпечених сімей, в які увійде і гречка, вирощена ще на рідній землі (сьогодні йдуть перемовини з підприємствами району про закупівлю в них дорогоцінного продукту). Правда, ці пакети не дістануться нашій родині кам’янчан, бо, за мірками держави, в них середній достаток. А за мірками совісті?..            


Повернення до списку