Логін:
Пароль:
Реєстрація
Забули свій пароль?
Увійти як користувач:
Увійти як користувач
Ви можете увійти на сайт, якщо ви зареєстровані на одному з цих сервісів:

 


   

ВІВТОРОК, 17 ЖОВТНЯ 2017 р.
ПРИВАТНА ГАЗЕТА ЗАСНОВАНА 26 ГРУДНЯ 1992 р.
10.02.2012

НА РИНКУ ПРАЦІ - ЯК НА ПОЛІ БОЮ

Щодня ми зіштовхуємося з безліччю проблем. Проте є одна-єдина, котра турбує ледь не кожного свідомого кам’янчанина - проблема працевлаштування. Неважливо, скільки тобі років, чоловік ти чи жінка, - робота потрібна кожному. Та де ж її взяти? Одвічне запитання, відповідь на яке нерідко звучить приблизно так: «У нашому місті нормальну роботу знайти нереально». Спробуймо з’ясувати, чи справді ця теза відповідає дійсності. 
ПРАЦІВНИК І РОБОТА - ЛЮБОВ БЕЗ ВЗАЄМНОСТІ
На сьогодні статус безробітного офіційно отримали 1367 жителів міста. Реальну цифру назвати важко, проте ні для кого не секрет, що вона буде значно більшою. 
- На цей момент ситуація, звичайно, складна, - розповідає заступник директора міського Центру зайнятості Ольга ТІТЕНОК. - У нас 2011 рік був нелегкий, напружений, та й нині особливих перспектив покращення не передбачається. На обліку перебуває значна кількість безробітних. Хоча, якщо порівняти з минулим роком, то це приблизно на 500 осіб менше. Та, чесно кажучи, ми бачимо, що нічого не змінюється. Роботодавці звільняють людей, вони звертаються до нас, а пропонувати їм ми не маємо що. 
«Немає що пропонувати» не означає, що в Центрі зайнятості вичерпався перелік вакансій. Якраз навпаки, робочі місця є, та вся біда в тому, що немає фахівців, котрі могли б їх зайняти. І це лише одна з характерних ознак місцевого ринку праці. 
Взяти хоча б два університети міста - Кам’янець-Подільський національний університет ім.І.Огієнка та Подільський державний аграрно-технічний університет. 2011 р. вони випустили в світ 6065 випуск­ників. Це юні педагоги, економісти, психологи, екологи, агрономи, землевпорядники, які впевнені, що недарма просиджували університетські лави. 
Та от моніторинг місцевого ринку праці вказує на протилежне. За станом на 8 лютого 2012 р., потрібні робочі руки швачки (заробітна плата - 1073 грн.), продавця-консультанта (1200 грн.), кранівника (1500 грн.), перукаря (1073 грн.), кухаря (1073 грн.), електрогазозварника (2000 грн.) тощо. 
Не важко помітити, що попит і пропозиція, м’яко кажучи, дещо різняться. Як кажуть, можу купити козу, та не маю бажання. Я можу працювати продавцем, менеджером, консультантом з краси, офіціанткою, прибиральницею чи навіть адміністратором у готелі, але не маю жодного бажання. Мабуть, кожна людина прагне знайти роботу, яка б відповідала її внутрішньому «я» та кваліфікації і, звісно, приносила гідну винагороду. 
- Мені завжди щастило з роботою, - зізнається 34-річна жінка з педагогічною освітою. - Цікаво рости і розвиватись, оскільки першу роботу вдалося поєднувати з навчанням в інституті. Але з часом усвідомлюєш, що твоя кваліфікація та досвід вимагають уже зовсім іншої оплати. Саме тому я знов у пошуках, адже за мінімальну зарплату завжди можна влаштуватись офіціанткою чи прибиральницею. 

ГЕНДЕР ПРАВИТЬ БАЛ

Світом правлять чоловіки - і це не є чимось новим. Але що робити тим жінкам, чоловіки яких недостатньо забезпечують свою родину? Або тим, кому замало власного розвитку за формулою «кіндер-кюхен-кірхен»? Відповідь на поверхні - шукати роботу. 
Але якщо світ все-таки створювався під чоловіків, то й, по-перше, рівень оплати в галузях, освоєних жінками, був і залишається нижчим, ніж у суто чоловічих, а по-друге, нерівність в економічній сфері починається з нерівності в умовах зайнятості. Вагітність, пологи, декретна відпустка на певний час відволікають жінку від особистого розвитку і кар’єрного росту. Більше кам’янецьких безробітних - саме жінки.
- Для мене пошуки роботи ніколи не були проблемою, - розповідає 27-річна безробітна. - Тривалий час працювала, доглядаючи діток. Потрапляла в різні родини, та й ставлення було різним. Влаштовувалась за рекомендаціями попередніх роботодавців, адже наймають нянь люди небідні й з певними вимогами. Дітей люблю, але залишила цю роботу саме через непрості взаємини з їхніми батьками. Та й, звичайно, хотілось би, щоб не лише гроші платили, а й трудовий стаж ішов. 
Хоча жінки є більш професійно підготовленими, та прогнози щодо їхньої зайнятості загалом несприятливі. Хоча, мабуть, тільки на пострадянському просторі ще працюють шпалоукладниці та взимку на вулицях зустрічаються немолоді вже жінки, які орудують ломом і лопатами. 
Особливі труднощі виникають при працевлаштуванні жінок старшого віку. Таке враження, що життєвий досвід і багаторічна кваліфікація вже нічого не варті. Наприклад, здивувала позиція роботодавця, який відмовив 38-річній кам’янчанці у роботі... продавцем хот-догів! Гендер?
- Неможливо знайти роботу в Кам’янці? Не вірю! - заперечує 44-річна жінка, яка сьогодні доглядає стареньку родичку і працює неповний робочий день. - Я вже не раз знаходила роботу за оголошеннями. Звичайно, часткова зайнятість має певні нюанси. Але я, прибираючи офіси декілька годин на день, маю змогу приділяти увагу своїй тітці.

ЗА БОРТОМ

До так званих «груп ризику» в плані працевлаштування відносяться і люди, яким більше як 45 років, інваліди, громадяни передпенсійного віку, жінки з дітьми віком до 6-ти років, одинокі матері, що мають дітей віком до 14 років або доглядають дітей-інвалідів, а також молодь без досвіду. 
Пропонуючи вакантне місце, роботодавці досить часто називають основною вимогою саме досвід роботи. Погодьтеся, хоча і зрозуміло, проте не зовсім справедливо. Бо де ж молодій людині його набратися, коли на роботу запрошують тільки досвідчених? Тому дуже складно знайти свою першу роботу, тим паче за спеціальністю. 
Є, звичайно, чимало пропозицій (особ­ливо в газетних оголошеннях), коли до­свіду не вимагають. Але, за словами молодих людей, які на цьому «зуби з’їли», часто вони не мають нічого спіль­ного з пристойною роботою та офіційним оформ­ленням. Тому й отримують 
новоспечені спеціалісти, які не мають кваліфікації, статус безробітного. Як ствер­джують працівники міського Центру зайнятості, за останній рік у місті збіль­шилася кількість випускників ви­-
щих нав­чальних закладів і ПТУ, що перебувають на облі­ку як безробітні. 
Звичайно, однією із вразливих категорій, яка потребує допомоги від усіх інституцій держави, є люди з особливими потребами. Ні для кого не секрет, що інвалідів неохоче беруть на роботу. За 2011 рік на обліку в міському Центрі зайнятості перебувало 186 інвалідів, і тільки 41 був працевлаштований. Але помилковою є думка, що вони не можуть пов­ноцінно працювати. Дуже часто такі люди отримують освіту, вивчають мови і підвищують свою кваліфікацію. Існує багато спеціалізованих виробничих під­при­ємств, на яких працюють лише інваліди. Там діють певні умови роботи, графік і оплата праці. Крім цих вакансій, інваліди з легкістю можуть спробувати себе у сфері перекладів, фотографії, дизайну, консультацій, бухгалтерії та багатьох ін­ших сферах, добре оплачуваних і затребуваних. 
Ще один варіант - продавати свої вміння. Часто буває так, що люди з певними дефектами чудово можуть робити щось своїми руками, наприклад, шити, в’язати, вишивати. Цим і мож-
на заробляти, виконуючи чиєсь замов­лення. 
- Якщо людина з інвалідністю, скажімо, з вадами слуху чи зору, потребує створення спеціального робочого місця чи вдосконалення існуючого (наприклад, спеціальна інфраструктура чи певні умови праці), це можна зробити за кошти Фонду со­ціального захисту інвалідів, - пояснює Ольга ТІТЕНОК. - Минулого року ми праце­влаштували таким чином одну людину на УТОГ. Фонд виділив кошти для закупівлі декількох спеціальних модернізованих швейних машин. Туди працевлаштовані також інваліди з інших районів.
Як не парадоксально, але часто в роботі відмовляють і цілком здоровій людині з досвідом - у випадку, якщо вона належить до вікової категорії «за 45». Звичайно, працедавці мають свою логіку, мовляв, у молодої особи менше проблем зі здоров’ям, вона більш енергійна та сповнена ентузіазму. Крім того, їй можна менше платити. 
Цікаво, що українським законодавством не передбачено покарання за дискримінацію під час прийому на роботу, а представники влади чомусь не говорять про цю проблему, хоча тепер саме її пік. Адже, згідно з пенсійною реформою, українським жінкам доведеться працювати до 60 років, тоді як сьогодні й 50-річним важко знайти гідну роботу. 
Але дуже часто відмова старшим людям є зовсім безпідставною. Бо вагомими критеріями при прийомі на роботу повинні бути професіоналізм, ділові контакти, певні навички, які набуваються з досвідом і не за один рік. Тому якщо Ви належите до людей зі стажем - маєте гарну перевагу перед молодими конкурентами. Головне - наголосити на своїх сильних сторонах на співбесіді чи в резюме. 
При влаштуванні на роботу фахівці радять писати так зване функціональне резюме, відмінність якого полягає в тому, що досвід роботи згруповується не за датами, а за виконуваними функціями. Акцентуйте на своїх знаннях, професійних навичках та солідній практичній роботі.

КЛЮЧОВЕ ПИТАННЯ

Ще один з мінусів сьогодення - робота є, вакансії є, керівництво задоволене тобою, а ти - керівництвом. Але коли справа доходить до «розплати», починаються нюанси. Оплата праці відкладається «до кращих часів». Кращих, зрозуміло, для роботодавця. Адже сьогодні тримати бізнес - дороге задоволення, і оплачувати його такі власники звикли за рахунок найманої робочої сили. Хоча Кам’янець - місто маленьке і майже прозоре, та багато хто потрапляє у тенета мисливців на довірливого і голодного шукача пригод. Тим більше, що практика укладання принаймні трудового договору на період стажування ще не надто поширена в нашому місті. Відпахавши декілька змін в одному із місцевих закладів харчування мало не за тарілку супу в день, розумієш, що тебе просто використовують. 
- Чому б це мене цікавили фінансові проблеми мого керівника, коли я прийшов на роботу, аби позбутися своїх!? - обурюється 23-річний офіціант.
Загалом, стрімка плинність кадрів у готелях, закладах харчування і торговельних закладах красномовно говорить сама за себе.
Трапляються і випадки відвертого шахрайства, замаскованого під пошук спів­працівників для офісної роботи. 38-річна мати трьох дітей, яка вже зневірилась знайти роботу за фахом, потрапила «в офіс», успішно пройшла тест на профе­сійну придатність, придбала брошуру для саморозвитку... «лише» за 30 грн. Другу зустріч було призначено за декілька днів. Привітно посміхаючись, дали новий тест і розвиваючу брошуру - вже за ціною 
60 грн. Та цього разу вона була налаштована критично, тим більше, що так і не почула відповіді на запитання про майбутню посаду. 
- Мене привабила назва посади - менеджер-консультант з продажу побутової техніки, перспектива кар’єрного росту і гнучкий робочий графік, - згадує 25-річний безробітний. - По телефону домовився про зустріч на 7.00, і мене одразу ж направили у відрядження. Зустрів мене молодий хлопець з величезною спортивною сумкою. Звичайним рейсовим автобусом дістались до глухого села, де і розпочалось стажування. Переходячи від хати до хати, ми пропонували господарям електричні зубні щітки, різноманітні масажери, ручні пилососи - словом те, «без чого сучасна людина обійтися просто не може». За декілька годин, збивши ноги, я переконався, що обіцяну платню зароблятиму дуже довго.
Та не все так погано, як здається на перший погляд. Один із шляхів майбутнього працевлаштування - перепрофілююча підготовка, яку можливо пройти, звернувшись, зокрема, у міський Центр зайнятості.
Наприклад, вдало знайшла себе 30-річна колишня вчителька молодших класів, яка перекваліфікувалась у майстра-перукаря. Сьогодні записатись до неї на стрижку можна лише за два тижні. Звичайно, певні труднощі існують - висока орендна плата, податки, але вона знає, що працює на себе в тому режимі, який задовольняє і клієнток, і її саму.
А скільки ще є прикладів, коли активність, ініціативність і бажання працювати приносили не тільки заробіток, а й щиру вдячність. Якось під час обідньої перерви зустріла в продуктовому магазині літню жінку з величезним плетеним кошиком. Вона принесла на реалізацію напрочуд смачні домашні пиріжки з різноманітними начинками. Вже через декілька днів пиріжки розлітались за 15 хв. у прилеглі будинки та навколишні офіси. А смачні домашні вареники, зліплені дбайливими руками, які так допомагають зайнятим на роботі жінкам! Перелік затребуваних послуг можна продовжувати.
Та не всі мають достатньо хисту і смі­ливості, щоб розпочати підприємницьку діяльність. На перешкоді цьому стоїть і непевність українського законодавства. Тому більшості громадян миліше приходити на тепле місце і робити те, що скажуть. І, звісно, отримувати за це гроші. 

ЧИМ ДОПОМОЖУТЬ І ЩО ОБІЦЯЮТЬ?

Якщо вірити приказкам на зразок «світ не без добрих людей», «безвихідних ситуацій не існує», то здіймати паніку передчасно не варто. Адже є ціла низка служб, установ, організацій, котрі намагаються зробити все необхідне, щоб не залишити Вас сам на сам із такою болючою проблемою, як безробіття. 
Свідченням цього є затверджена сесією міськради, що відбулася 31 січня, міська програма зайнятості населення на 2012-2014 рр. Її основною метою є підвищення рівня працевлаштування шляхом створення нових робочих місць з належними умовами та гідною оплатою праці. 2012 р. прогнозується створити 2120 робочих місць в усіх сферах економічної діяльності. Найбільші на­дії міська влада покладає на вже перевірених роботодавців: ТОВ «Преттль-Кабель-Україна», ПАТ «Модуль», ТОВ «Український кристал», ПП «Проектбуд» тощо. 
Та є й інші шляхи соціально-економіч­ного розвитку Кам’янця-Подільського. Це, зокрема, залучення інвесторів до реалізації таких проектів, як реконструкція та введення в експлуатацію готелю «Україна» (планується створити близько 120 робочих місць), будівництво хостелу на базі об’єкта незавершеного будівництва (близько 20 робочих місць), будівництво «Оглядової канатної дороги» та супутньої інфраструктури (близько 20-30 робочих місць, обсяг інвестицій 12,2 млн. євро). Планується також реконструкція пам’ятки архітектури XVII ст. «Казарми фортеці» під туристичний спор­тивний комплекс (обсяг інвестицій 150 млн.грн.), створення екстремального атракціону «Банджі-джампінг» (обсяг інвестицій 30 тис. доларів), концепція створення та розвитку бальнеологічного курорту. А якщо після цього інвестори в нас ще не переведуться, а їхні кишені не спорожніють, то в місті з’являться ще й декілька закладів на зразок «хостел», аквапарк і санітарно-курортний заклад класу «Стандарт». А це, як Ви розумієте, нові й нові робочі місця. Як  кажуть, дай Боже нашому теляткові та й вовка з’їсти!
Проте всі ці плани мають реалізовуватись, як мінімум, впродовж двох най­ближчих років. Та це не є приводом за­смучуватись, адже завжди можна проявити власну ініціативу й не чекати, поки роботу піднесуть на тарілочці з блакитним обідочком.

НА ІНШИХ НАДІЙСЯ, А САМ НЕ ЛОВИ ГАВ!

Для того, аби знайти роботу до душі, потрібно пам’ятати одне - не варто на когось надіятись, все залежить, в першу чергу, від Вас самих. Лежачи на дивані, перемикаючи канали чи обговорюючи з рідними на кухні, як важко працевлаштуватись у нашій препоганій державі, - не найкращі способи пошуку роботи. Куди ліпший варіант - опрацювання всіх можливих джерел інформації (а таких є чимало), які можуть допомогти Вам зняти з себе ярлик «безробітного». Розпочати варто з перегляду газетних оголошень щодо вакансій та подання власних під рубрикою «Шукаю роботу». Можливо, такий шлях і не найефективніший, проте це значно краще, ніж сидіти склавши руки. 
Існує також Центр зайнятості, з’явилися перші кадрові агенції, які можуть запропонувати свої послуги. Головне - мати бажання шукати роботу. Не помилимося, коли скажемо, що багато кам’ян­чан, які стають «на біржу», в першу чергу бажають отримати не роботу, а грошову допомогу з безробіття, в той час, як основною метою центрів зайнятості є все-таки Ваше постійне працевлаштування, а не тимчасові «подачки» від держави. 
Не варто обходити увагою й оголошення на дверях магазинів, у транспорті, на зупинках громадського транспорту 
та ігнорувати анонси по радіо й теле-баченню. 
Корисним може бути і розміщення інформації про себе у всесвітній мережі. Якщо роботодавець використовує Інтернет для пошуку працівників, то сам факт появи там Ваших даних свідчитиме про прогресивність у плані використання комп’ютерних технологій. Частіше переглядайте дані на сайтах, що пропонують роботу, проте будьте обачними, адже за інформацію в «неті» відповідальність ніхто не несе. Використовувати її можна швидше з метою оцінювання й аналізу ринку праці та рівнів зарплати, аніж для одержання конкретної роботи. Але й тут можливі щасливі збіги обставин.
Цінним може бути й спілкування з родичами, друзями, знайомими, яким варто розповісти, що шукаєте роботу. Адже досить часто саме родичі й друзі стають посередниками при працевлаштуванні. Бо ж хто, як не найближчі люди, зацікавлені в тому, щоб Ваше життя, в тому числі й професійне, складалось якнайкраще. 
Насамкінець хочемо запевнити, що робота існує для тих, хто її шукає.




Автор:  Ганна РОГОЖИНСЬКА / Тетяна ДИКА

Повернення до списку