Логін:
Пароль:
Реєстрація
Забули свій пароль?
Увійти як користувач:
Увійти як користувач
Ви можете увійти на сайт, якщо ви зареєстровані на одному з цих сервісів:

 


   

СУБОТА, 21 ЖОВТНЯ 2017 р.
ПРИВАТНА ГАЗЕТА ЗАСНОВАНА 26 ГРУДНЯ 1992 р.
04.10.2013

КОЛИ ЮРИСТ ГРОШЕЙ НЕ ПРОСИТЬ

Сьогодні армію кам’янецьких юристів і адвокатів можна обчислювати сотнями. Втім лише одиниці цих доблесних «вояків» за непорушність прав власногоклієнта беруться боронити їх, незважаючи при цьому ні на соціальний статус, ні на товщину гаманця. Одного з них напередодні Дня юриста відшукав і «ПОДОЛЯНИН».

Для довідки: Максим ІЛЬЧИШЕН (на фото) - кам’янчанин. Вищу юридичну освіту здобув у Запорізькому національному університеті. Ще під час навчання розпочав працювати юрисконсультом у Кам’янець-Подільському міському відділі земельних ресурсів. З січня 2011 р. керує Центром правової інформації і консультацій та очолює ГО «Асоціація юристів Кам’янця-Подільського». З квітня 2012 р. почав займатися ще й адвокатською діяльністю.

Адвокат Максим ІЛЬЧИШЕН у «благодійних» судових справах толк знає, як ніхто інший. Адже у сфері безоплатної правової допомоги працює вже майже чотири роки. Тож і не дивно, що тема нашої розмови одразу ж попрямувала в цілком конкретне русло її проблем і Максим ІЛЬЧИШЕНперспективних планів. 
- Максиме Вікторовичу, хто саме наразі може розраховувати на допомогу безкоштовного адвоката?
- Вимагати собі адвоката за рахунок держави мають право абсолютно всі громадяни України, яких підозрюють у вчиненні злочину, яких затримано чи арештовано. Також адвокати опікуються особами, яких було взято під варту та у справах яких участь захисника є обов’язковою. Законом «Про безоплатну правову допомогу» передбачено: якщо така людина не може дозволити собі оплату послуг адвоката, забезпечити його має держава. З січня цього року закон гарантує право на вторинну правову допомогу - супровід у кримінальних справах. А з 2014 року безоплатна правова допомога надаватиметься і в цивільних провадженнях. Наразі ж при обласних управліннях юстиції створено лише Центри вторинної правової допомоги, що координують роботу чергових адвокатів, яких до затриманих зобов’язані викликати слідчі. Мешканців Кам’янця і району нині обслуговують 14 адвокатів. Чергуємо ми по троє на тиждень.
- Наскільки успішним можна назвати впровадження безоплатної правової допомоги?
- До надання допомоги я включився від самого початку і за 9 місяців мав уже два десятки справ. Більшу частину з них однозначно можна назвати по-своєму успішною. Взяти, для прикладу, хоча б останню справу, де молодого хлопця затримали за звинуваченням у тяжкому злочині. Через якихось півгодини після дзвінка слідчого я був у відділку, а вже за кілька годин хлопця відпустили додому. Міру запобіжного заходу йому так і не обрано. Тепер він просто з’являється на виклики слідчого для проведення необхідних слідчих дій, втім якби на той момент у справу не втрутився адвокат, він однозначно сидів би в ізоляторі, чекаючи на вирок суду. Законних підстав для затримання в слідчого не було, проте без допомоги адвоката переконати в цьому міліцію для нього було б практично нереально.
- Досвід надання безоплатної правової допомоги у Вас уже не перший, адже працюєте ще в Центрі правової інформації і консультацій. Яка його доля?
- Центр правової інформації та консультацій ми відкрили ще 2011 р. Тоді ідею його створення підтримав міський голова Михайло СІМАШКЕВИЧ та Міжнародний фонд «Відродження». Центр одразу ж почав користуватися в кам’янчан шаленою популярністю - вдень ми приймали по 15-20 людей, а за два роки змогли проконсультувати близько двох тисяч. Міська рада виділила нам приміщення в центрі міста, але невдовзі перевела до нього раду ветеранів, а Центр змістила на вул.Пушкінська, 44 і врешті... забула про нього. Весь час нашу роботу з деякими перервами фінансував МФ «Відродження». Єдине ж, що ми, крім приміщення, отримали від влади, - це натовп відвідувачів, яких до нас направляють з усіх відділів міськради. Ось уже 9 місяців надаємо консультації без копійки фінансів. Фонд не бачить перспективи у звичайному забезпеченні громади сервісними юридичними послугами, адже його завдання - підтримати територіальну громаду в її починаннях, дати голодному вудочку, але не рибу. Втім жодного зустрічного прагнення з боку представницького органу громади в намірах розвивати таку ініціативу в Кам’янці вони так і не побачили. В нашої влади на всі запитання відповідь одна - немає грошей. Чому ж тоді вісім з десяти наших відвідувачів кажуть, що направили їх до нас саме з міськради?
- Тобто безкоштовної юридичної консультації в Кам’янці більше не буде?
- Як довго ми ще зможемо протриматись, сказати не можу. Наразі Центр і надалі консультує малозабезпечені верстви населення безоплатно, але існує лише на ентузіазмі трьох його працівників та з моєї кишені. Зарплати ми не отримуємо, але ж доводиться нести і певні витрати: зв’язок, канцприладдя тощо, і платити за комунальні послуги за тарифами комерційних структур. 25 вересня міськрада направила нам лист-претензію на відшкодування ко-
мунальних послуг у сумі понад
3,5 тис.грн., хоча, згідно з підписаним з нами Меморандумом, має сприяти роботі Центру. Якби вона взяла на себе бодай комунальні витрати чи направила до Центру одного зі своїх юристів, ми і далі спокійно б працювали, наразі ж ми допомагаємо громаді собі у збиток.
Сьогодні наш Центр - це фактично готова модель комунальної установи, яка, за законом про безоплатну первинну правову допомогу, повинна створюватись і функціонувати за рахунок коштів місцевого бюджету. Ми ж пропонуємо вигідну для громади співпрацю з міжнародними донорами. Кам’янець вони згодні фінансувати навіть на всі 95%, але для цього у фонді хочуть бачити бодай якийсь прояв соціальної відповідальності міської влади.
- Але навіщо Вам така благодійність? Чи не легше все покинути і займатися власною приватною практикою?
- Це цілком логічне запитання, але, як би альтруїстично це не звучало, так легко все покинути не дозволяє совість. Я прихильник того, що коли вже щось розпочав - доведи до кінця. Аби мене зрозуміти, варто можновладцям бодай один день посидіти в нашому Центрі й подивитися в очі тим людям, які приходять по допомогу. В них насправді є проблеми, самотужки впоратися з якими не можуть. Ось недавно до нас звернулась родина, всі члени якої - інваліди. Судом їх позбавили власності, яку після смерті їм заповів дідусь. І лише безоплатна правова допомога дає цим людям шанс вибороти своє законне право. Люди за звичкою продовжують ходити до нас по безоплатну пораду, і сказати їм «Вибачте, але нам потрібні гроші» просто не повертається язик. Тим більше, що в далекоглядних планах у мене зріє ідея створення Ресурсного центру надання безоплатної правової допомоги.
- І як Ви уявляєте його роботу?

- Під його дахом я б хотів об’єднати три ланки: Центр з надання первинної правової допомоги, Юридичну клініку для студентів і роботу адвокатури на умовах «pro bono» (заради суспільного блага). І радує те, що зацікавлені в такій співпраці всі три сторони. 30 вересня працювати над резонансними справами безкоштовно погодилися п’ятеро адвокатів, про створення юридичної клініки вже мріють студенти податкового коледжу, а місцева «Асоціація юристів» повністю готова взяти на себе відповідальність за консультації для кам’янчан. Таким чином ми зможемо закумулювати всі ланки безоплатної правової допомоги, яка в умовах забюрократизованої державницької системи просто життєво необхідна. Адже працюючи в цій системі роками, щодня бачу, як людям набридає самотужки «боротися із вітряками» українського законодавства.

Автор фото: Наталя Бімбірайте, ІРЦ Правовий простір


Автор:  Тетяна ДИКА

Повернення до списку