Логін:
Пароль:
Реєстрація
Забули свій пароль?
Увійти як користувач:
Увійти як користувач
Ви можете увійти на сайт, якщо ви зареєстровані на одному з цих сервісів:

КОМІСІОНКА
СУБОТА, 16 ГРУДНЯ 2017 р.
ПРИВАТНА ГАЗЕТА ЗАСНОВАНА 26 ГРУДНЯ 1992 р.
13.12.2013

КРИЛАТЕ ЩАСТЯ ДЕКАНА

Якщо ви попросите будь-якого студента природничого факультету К-ПНУ ім.І.Огієнка назвати улюблених викладачів, у цьому переліку обов’язково з’явиться і декан Микола МАТВЄЄВ. Справедливий, чуйний до студентів, з почуттям гумору. Незважаючи на зайнятість адміністративною роботою, справжній Микола Дмитрович уявляється зовсім не в солідному костюмі. Високі чоботи, камуфляжний одяг, а в руках неодмінно фотоапарат і бінокль - так він робить наукові відкриття, вистежуючи птахів.
16 грудня Миколі Матвєєву виповнюється 50 років. Пригадуються рядки з пісні «Гей, роки, ви птахи...». Втім роки ювіляра насичені не лише птахами.

БІОЛОГІЯ ПОКЛИКАЛА В УКРАЇНУ, КОХАННЯ - ДО КАМ’ЯНЦЯ

Микола МАТВЕЄВМикола Матвєєв родом з Росії, народився і виріс у м.Кіров Калузької області. Це мальовничий край великих лісів і торфових боліт. Тамтешня природа, звісно, вплинула на його рішення стати біологом.
Вищу освіту Микола Дмитрович здобував у Харківському державному університеті (нині - Харківський національний університет ім.В.Н.Каразіна. - Прим. ред.). Вже з першого курсу займався дослідженням птахів. Там Микола Матвєєв і познайомився зі студенткою Марією із Кам’янця-Подільського. В Харкові вони одружилися, а по закінченні вишу переїхали жити до Кам’янця.
Тут Микола Дмитрович влаштувався у ЗОШ №7 вчителем біології, вів орнітологічний гурток. Також працював на Станції юних натуралістів (нині ЕНЦУМ). З 1994 р. став викладачем Кам’янець-Подільського державного педінституту, а згодом - завідувачем кафедри біології на педагогічному факультеті цього вишу. 2004 р. Миколі Дмитровичу запропонували крісло декана новоствореного природничо-економічного факультету, який через два роки розділився на природничий та економічний.
Дружина Марія Петрівна викладає психологію в національному університеті. А от їхня донька Антоніна пішла іншим шляхом: вона з чоловіком - художники, проживають у Львові та виховують маленьку донечку.
До речі, цікавий факт: етнічний росіянин Микола Матвєєв нині спілкується виключно українською мовою.
- Навчаючись у Харкові, ми, звісно, спілкувалися російською, навіть навчання велося цією мовою, - пояснює ювіляр. - Працюючи в кам’янецькій школі, я теж викладав російською. А коли перейшов працювати в університет, наша родина прийняла принципове рішення - спілкуватися виключно українською. В перші роки було складно, особливо при читанні лекцій: десь не так наголос поставлю, наукові терміни потрібно було підглядати в конспектах, але це минулося.
Вважаю, що людина повинна знати мову, культуру та традиції країни, де проживає.

ХОЧ БЕЗ ХАТИ, АЛЕ Є ЩО ПОКАЗАТИ

Говорячи про природничий факультет, не можна обминути проблеми відсутності власного корпусу. Сьогодні природничий притулився в приміщенні історичного факультету. Через це багатий на експонати музей і чимало навчальних матеріалів змушені простоювати на складі. Втім викладачі та студенти сподіваються, що проблема з корпусом найближчим часом може розв’язатися…
Микола МАТВЄЄВ- Працюючи в таких важких умовах, - коментує Микола Матвєєв, - ми зуміли вижити, зберегти контингент студентів, досягти певних успіхів у навчальній і науковій діяльності, збільшити науково-педагогічний потенціал кафедр та щороку випускати хороших фахівців: біологів, географів і екологів.
- Чим сьогодні абітурієнтів і студентів приваблює природничий факультет?
- Ми працюємо із живими
об’єктами, вивчаємо екологічну ситуацію в регіоні, проводимо географічні дослідження. В нас молодий колектив, викладачі намагаються вигадати щось нове і цікаве для студентів. Родзинкою навчання є польові практики, які проходять у мальовничих місцях Поділля, Карпат, Криму та інших ре-гіонах України. Студенти можуть опанувати плавання на катамаранах, скелелазіння, відвідати печери, в безпосередній близькості досліджувати цікаві рослини і тварини та дізнатися багато нового про довкілля. Тут панує романтика.

ХТО ЛІТАЄ В НАШОМУ МІСТІ?

Незважаючи на те, що керувати факультетом - кропітка справа, декан знаходить час займатися наукою. В Україні функціонує Товариство охорони птахів. У Хмельницькій області є його відділення, котре очолює Микола Дмитрович.
- Нині беремо курс на дослідження фонових видів птахів, тобто тих, які складають більшість, - розповідає Микола Матвєєв. - Бо зазвичай більше уваги приділяється дослідженням рідкісних видів, тому й виходить, що про червонокнижних птахів ми знаємо більше, ніж про тих, які нас оточують. Для прикладу, нині різко скорочується кількість горобців по всій Європі. Чому це відбувається, однозначної відповіді поки що не маємо. Ми проводимо обліки за європейською програмою, обмінюємося результатами досліджень з іншими країнами.
- А які птахи є фоновими для нашого міста?
- Взимку найпоширенішими є граки і галки, яких жителі, зазвичай, називають воронами. Навесні вони відлітають на північ, а натомість з КРИЛАТЕ ЩАСТЯ ДЕКАНАпівдня до нас прилітають інші представники цих видів. Нині в місті є декілька великих гніздових колоній граків, зокрема, одна в районі перехрестя Пановецької вулиці та проспекту Грушевського, інша - на мікрорайоні. Так, ці пернаті створюють незручності людям, але вони є частиною природи, тому потрібно або їх терпіти, або використовувати гуманні методи відлякування.
Поширеними в місті птахами є: польовий і хатній горобці, синиця велика, горлиця садова. Багато і сизих голубів. Вони найчастіше від інших птахів контактують з людьми, тому в кам’янчан існує небезпека заразитися орнітохворобами, переносниками яких є голуби. Прикрасою каньйону є боривітри звичайні. Ці невеличкі соколи будують гнізда на виступах скель. Також їхні оселі є і на Новопланівському мосту, і на стінах Старої фортеці. А от чисельність сорок у Кам’янці різко зменшується, і ми досліджуємо, чому так відбувається. Одна з причин - обрізання дерев, адже в центрі міста вони гніздяться на великих деревах. Багато в місті і щигликів, зябликів, дятлів. Минулого року, коли зима була суворою, біля Кам’янця зустрічалися величезні зграї омелюхів - близько 500 особин.
- Миколо Дмитровичу, а яким чином Ви проводите дослідження?
- Обирається певний маршрут (дорога, просіка в лісі, річка тощо), по якому (влітку - зі сходом сонця) проходить дослідник і реєструє за голосами або візуально види птахів. Ці дані заносяться до бланку обліку, а потім проводиться математична обробка. Використовуємо кільцювання для визначення гніздової, територіальної поведінки і міграції птахів. Для цього пташенятам у гнізді або дорослим птахам, яких відловлюємо різними гуманними способами, одягаємо спеціальні кільця, де вказані номер і країна. Після кільцювання птахів відпускаємо. Якщо згодом окільцьованого птаха впіймають або знайдуть, то повідомляють про місце знахідки в Український центр кільцювання, який координує цю справу в країні.
Щороку їздимо по різних районах Поділля і не тільки. Приємно, якщо зустрічаються рідкісні види. І взагалі, перехоплює подих, коли бачиш, наприклад, тисячі диких гусей, які одночасно піднімаються в повітря, як це можна спостерігати під час міграції на орнітологічному заказнику «Кузьминський». У такі моменти хочеться, аби ця краса ніколи не зникала…

Автор:  Віталій ГОРБУЛЕНКО

Повернення до списку