Логін:
Пароль:
Реєстрація
Забули свій пароль?
Увійти як користувач:
Увійти як користувач
Ви можете увійти на сайт, якщо ви зареєстровані на одному з цих сервісів:

 


   

ПОНЕДІЛОК, 23 ЖОВТНЯ 2017 р.
ПРИВАТНА ГАЗЕТА ЗАСНОВАНА 26 ГРУДНЯ 1992 р.
08.05.2015

ЛИСТИ З ВІЙНИ, НАПИСАНІ У КАМ’ЯНЦІ

ЛИСТИ З ВІЙНИ, НАПИСАНІ У КАМ’ЯНЦІ«…Якби ти побачила, де я сплю, то, напевно, облила б мене сльозами... Не знаю, чи мене дочекаєтеся додому, чи ні. Очікую смерть кожну хвилину, бо зав’язалася сильна війна. Якщо повернуся, буде велике щастя... Дуже скучаю за тобою і за своїми синочками...». Більше як 70 років тому, трагічного 1941-го, лист із такими словами був кинутий до поштової скриньки в Кам’янці-Подільському, а згодом, після окупації міста фашистами, вивезений до Австрії... 
Сьогодні, 8 травня, о 18.00 та 22.00, телеканал СТБ у програмі «Вікна­Новини» покаже зворушливу історію фронтового листа, котрий дістався адресата тільки після довгого перебування в музеях Відня. Сюжет, що був зафільмований два тижні тому в Кам’янці­Подільському, знімали в рамках спецпроекту СТБ «Непрочитані листи війни», який запустили на каналі з 5 травня. Невеликі кінострічки розповідають про долі листів, викрадених німцями із Кам’янець­Подільського головпоштамту. 
Рівно 5 років тому про повернення цієї поштової кореспонденції до Національного музею історії Великої Вітчизняної війни, що у м.Київ, писав і «Подолянин», опублікувавши адреси й прізвища адресатів, які були вказані на листах. Тоді науковці музею провели акцію «Пошук» на території нашої області, на яку відгукнулися декілька сімей із Кам’янеччини. 
До 70­річчя Перемоги знімальна група телеканалу СТБ провела власну пошукову роботу, побувавши в Одесі, Умані, Кам’янці­Подільському, Києві та Кривому Розі. У результаті журналістам вдалося відшукати ще декілька родин, які так і не дочекалися звістки з фронту...
- Загалом із Кам’янця-Подільського до Австрії було вивезено 1208 листів червоноармійців, - розповідає «Подолянину» продюсер проекту «Непрочитані листи війни» Юлія ВЕРНИГОР. - Окупант Ольшлегер, який займався їх відправленням, писав: «Ця колекція показує картину настрою радянського народу на початку війни». В Україну листи повернулися аж через 65 років. Команда інформаційної програми «Вікна-Новини» телеканалу СТБ дізналася, що багато з них досі залишаються непрочитаними, і вирішила спробувати відшукати адресатів. Коли бралися за таку роботу, то розуміли, що це майже неможливо. Адже відтоді минуло 70 років, і багатьох людей уже просто немає серед живих. Їхні ж нащадки змінювали прізвища й адреси впродовж десятиліть. Проте ми все-таки почали шукати, працювали з архівами, фондами, ветеранами, приходили за вказаними адресами, спілкувалися із сусідами, секретарями районних рад. Документальні реконструкції знімали в Кам’янці-Подільському, намагаючись відтворити ту атмосферу. Тому від телеканалу велика вдячність керівництву міста за те, що дозволили знімати в місті й пройнялися цією історією.
Заповітне слово «Живий!», зізнання в коханні, прощання, сповідь і сподівання - сотні рядків Другої світової залишилися лише на пожовклих аркушах, так і не потрапивши до рук людей, котрі їх чекали... Після тривалої роботи знімальна група СТБ змогла відшукати родичів автора одного із найбільш хвилюючих листів. Солдат Гаврило ВОРОБЙОВ, воюючи у Кам’янці-Подільському, окреслив олівцем на аркуші паперу свою праву руку. «Якби ти побачила, де я сплю, то, напевно, облила б мене сльозами...» - написав дружині червоноармієць, котрий боронив наше місто від фашистів...
ЛИСТИ З ВІЙНИ, НАПИСАНІ У КАМ’ЯНЦІ- Цей найсильніший наш сюжет вийде в ефір у п’ятницю, - каже Юлія. - Ми з’ясували, що родина солдата Воробйова жила в Миколаївській області, але через деякий час переїхала на Дніпропетровщину. Ми зідзвонилися із онуком червоноармійця, який живе в Кривому Розі. 
І коли разом із представниками музею поїхали віддавати листа, то, чесно кажучи, хвилювалися, що люди байдуже сприймуть звістку з минулого. Але до нашого приїзду вони зібрали всю близьку родину: племінників, онуків, правнуків, сусідів. Рідних дуже розчулили дідусеві рядки...
Із онуком автора листа вдалося поговорити і нам.
- Дідусь адресував ці рядки в Миколаївську область, дружині Парасці Андріївні, яку дуже кохав, - каже в телефонній розмові Юрій Олександро-вич. - На щастя, з війни він повернувся живим, у червні 1945 року. Решту свого життя прожив із бабусею, і сьогодні його вже немає серед живих. Ота звістка із фронту, яка так довго йшла до місця призначення, дуже зворушила нас. Тепер цей лист для нашої родини - цінна реліквія...

Автор:  Тетяна ДИКА

Повернення до списку