МИ ОБОВ’ЯЗКОВО З ТОБОЮ ЗУСТРІНЕМОСЬ!
Зустрітися з непересічною особистістю, затятим мандрівником, талановитим бардом, бандуристом Віктором Пашником, серед життєвих сторінок якого є і кам’янецька, можна буде зовсім скоро. 11 лютого, о 18.00, в актовому залі центрального корпусу К-ПНУ ім.І.Огієнка відбудеться його концерт.
Віктор Пашник народився 1980 р. в с.Кулачківці Снятинського району, що на Івано-Франківщині. Музикою хлопець займався з дитинства, причому починав із гри на трубі. В підлітковому віці доля привела його до Стрітівської кобзарської школи, що на Київщині. «В той час на заході України за вступ до навчального закладу треба було заплатити 1000 долярів хабара, тож я, за настановою знайомого, поїхав у Стрітівку, де провів подальші чотири роки свого життя в кобзарській школі. Нас безкоштовно навчали найкращі столичні викладачі, навіть вчили ремонтувати і виготовляти бандури, а ще ми спілкувались і жили в умовах всього українського», – згадує Пашник на своєму сайті.
Закінчивши кобзарську школу, Пашник подався навчатися до нашого К-ПНУ ім.І.Огієнка, однак уже через рік перевівся до ЧНУ ім.Юрія Федьковича. Разом з друзями він успішно брав участь у різноманітних музичних фестивалях. Апогеєм стала перемога на «Червоній руті – 2003» в жанрі авторської пісні та акустичної музики. Опісля Віктор Пашник розпочав активно гастролювати з концертами Україною і близьким зарубіжжям.
2009-го співак записав два презентаційні диски: авторські пісні під гітару «Сонячна Ніч» і пісні в супроводі бандури «Кобзар Шкрум» (це псевдонім Пашника). Минулого року Віктор видав збірку співаної поезії «Душа моя», яку презентуватиме і в Кам’янці.
Поспілкуватися з артистом ми вирішили ще до його приїзду в наше місто.
– Вікторе, розкажіть, будь ласка, про своє перебування в Кам’янці-Подільському. Чому свого часу обрали саме наш виш і чому через рік його залишили?
– До Кам’янця мене потягнули товариші Олекса Миколайчук і Петро Труфин. А взагалі я не збирався кудись вступати, хотів в армію. У вашому місті проходив практику, важко було не закохатися в Старе місто і щирих людей!
У Кам’янці я вперше відчув себе самостійним і дорослим (у кобзарській школі студентів годували в їдальні і жили вони за розпорядком). Тут мені з друзями доводилося співати в багатьох ресторанах. У той час у нас були гарні знайомства, знали мера Олександра Мазурчака, директорів різних підприємств, то нас «тягали» на концерти, хотіли ми того чи ні. Згодом переїхали до Чернівців, бо думали, що там буде більше можливостей, та й зекономили рік навчання – з першого курсу вступили одразу на третій.
– Що вплинуло на Ваше рішення присвятити себе кобзарству? На перший погляд, це не надто популярний музичний напрямок…
– Нічого випадкового не буває. Коли 95-го року я вирішив вступати до Стрітівської кобзарської школи, батько в мене запитав, чи точно я туди хочу. Я відповів ствердно і сам (а мені було 14 років) поїхав у те село на Київщині.
Люблю правду і розумію, що кобзарство – це мій «інструмент», з допомогою якого можу достукатися до людських сердець! Це досить складний духовний шлях. Заявити, що я – вже кобзар, не можу, але до того прагну.
– Як ставитеся до спроби засвітитися в шоу-бізнесі?
– Уже спокійно. Колись марив і мріяв, а нині розумію, що всі люди, яких вважають зірками, часто працюють на якусь ідею, але не на Україну. Ідеї споживацтва, розтління, попсовості та масової культури переплітаються з рекламою, модою і вірою в незрозуміло що! Я ж хочу власним життєвим шляхом і прикладом показати та розповісти людям про глибину українського, дідівського…
– Як вважаєте, люди слухають те, що їм пропонує реклама, чи музиканти грають те, що хочуть слухати люди?
– І те, і інше. Мало красивої співаної поезії, хоча поетів вистачає!
– Вікторе, мандри вже стали стилем Вашого життя. Які регіони встигли відвідати?
– Я виступав у всіх областях України. Дуже подобається Вінниччина, маю там багато друзів, часто виступаю на Січеславщині (Дніпропетровська область). Люблю краєвиди над Дніпром, Дністровський каньйон. Та взагалі всю нашу планету люблю, але ще не всюди побував та й не встигну. Росію аж до Сахаліну проїхав, був у Середній Азії, Скандинавії, слов’янських країнах Європи, Прибалтиці. Люди всюди гарні, але відчувається, що процес глобалізації прогресує. Світ стає маленьким – знайомі й родичі повсюди! Навіть не знаю, як цьому протистояти, і чи взагалі таке можливо.
– Чим плануєте дивувати кам’янчан, які прийдуть на Ваш концерт?
– Дивувати не буду. Буду щирим і справжнім, співатиму і розповідатиму бувальщини та небилиці.
Квитки на концерт, який проходитиме за сприяння газети «ПОДОЛЯНИН», кам’янецької «Просвіти», соціокультурного простору «Арт-сховище» та К-ПНУ ім.І.Огієнка, коштують 15 грн. Їх можна придбати перед концертом або звернувшись за номерами телефонів: 097-93-92-184, 067-74-22-510, 097-11-40-654.