ТЕЧЕ ВОДА В СИНЄ МОРЕ

Сьогодні звернемося до ранньої творчості Тараса Григоровича. А саме до написаного 1838 р. у Санкт-Петербурзі 24-річним поетом-початківцем вірша «Тече вода в синє море», відомого ще як «Думка».

Тече вода в синє море,

Та не витікає,

Шука козак свою долю,

А долі немає.

Пішов козак світ за очі;

Грає синє море,

Грає серце козацькеє,

А думка говорить:

«Куди ти йдеш, не спитавшись?

На кого покинув

Батька, неньку старенькую,

Молоду дівчину?

На чужині не ті люде –

Тяжко з ними жити!

Ні з ким буде поплакати,

Ні поговорити».

Сидить козак на тім боці,

Грає синє море.

Думав, доля зустрінеться –

Спіткалося горе.

А журавлі летять собі

Додому ключами.

Плаче козак – шляхи биті

Заросли тернами.

Тему вірша – шукання долі молодим козаком – Шевченко запозичив із народної пісні. Запропоновані ним мотиви й образи мають численні паралелі у фольклорі. Звернемося, для прикладу, до однієї з пісень, записаних етнографом Павлом Чубинським:

Та пішов козак понад морем,

Синє море грає;

Ой рад козак утопиться –

Море не приймає.

«Та прийми ж мене, синє море,

Жить у світі горе,

Горе жити на чужині

Бідній сиротині.

Вірш «Тече вода в синє море» вперше надруковано 1841 р. в альманасі «Ластівка» як завершальна частина вірша «На вічну пам’ять Котляревському». В «Кобзарі», виданому 1860 р., «Тече вода в синє море» подано як окремий твір під назвою «Думка».

Літературознавець Леонід Білецький, коментуючи вірш «Тече вода в синє море», писав: «Скомпонована ця пісня надзвичайно гарно: в паралеллю до хвиль і гри моря – символу бурхливого життя – поет змальовує самітне життя козака на чужині. Ці два образи: 1) Грає синє море і 2) Грає серце козацькеє, коли покидає свою землю, родину, спочатку йдуть поруч, аж поки на чужині козакові не зустрілося горе. І далі – море грає, як і перше грало, але серце козацькеє засумувало й заплакало, бо з чужого краю вернутись вже не може. Ніде у попередніх творах не виявлені так сильно особисті переживання поета і його туга за рідним краєм, як у цій поезії. Це перша пісня поета, що так віддає виключно особисті почуття й роздумування Шевченка як патріота, що тужить за рідним краєм».

Розмірковуючи над ранньою творчістю Шевченка, Білецький зазначив: «Звичайно, перші твори майже в кожного поета є слабі і свідчать про перші учнівські кроки письменника. Не те бачимо в Шевченка. Перша його поезія «Вітре буйний…», перша його балада «Причинна», перша його врочиста ода «На вічну пам’ять Котляревському» і перша його патріотична пісня «Тече вода в синє море», всі ці твори високої мистецької краси, яка до Шевченка в українській літературі ще не була так виявлена. Вони вповні з усіма прикметами ліричного натхнення викінчені і свідчать, що Шевченко – поет із Божої ласки, поет визначний. Глибокі думки й великі ідеї в них, гармонійно поєднуючись із поетичною формою й гарною мовою, виповнюють ці твори й надають їм значення артистичної інтродукції до цілої творчості Шевченка».