Логін:
Пароль:
Реєстрація
Забули свій пароль?
Увійти як користувач:
Увійти як користувач
Ви можете увійти на сайт, якщо ви зареєстровані на одному з цих сервісів:

 


   

СУБОТА, 18 ЛИСТОПАДА 2017 р.
ПРИВАТНА ГАЗЕТА ЗАСНОВАНА 26 ГРУДНЯ 1992 р.
29.06.2012

ПРО БУДНІ СЛІДЧИХ КІНО НЕ ЗНІМАЮТЬ...

Герої відомих серіалів «Каменська» і «Менти» не залишають телеекранів. Перестрілки, погоні, витончені злочини, віртуозні викриття... Слідчих зазвичай показують відважними, розумними, рі­шучими. Їхня робота здається захопливою і, незважаючи на ризик, трішечки романтичною. Аби дізнатися, наскільки відповідає дійсності змальована кіношниками робота слід­чого, я на декілька годин із журналіста перетворилася на помічника слідчого.
Правоохоронці Максим Нісходовський та Віталій Олійник супроводжують п’яничкуЗаздалегідь домовившись із керівництвом міськвідділу, зранку 26 червня прийшла на нову для себе роботу. Рівно о 8.00 розпочався розвід на службу, який того дня проводила заступник начальника слідчого від­ділення Наталія СТРАПАК. Здавши так званий іспит на допуск до несення служби, прямую до кабінету слідчого Дениса МУЗИЧУКА. Саме він разом з іншими правоохоронцями на добу заступає в слідчо-оперативну групу, з якою виїжджатиму на виклики.  
Дениса Музичука застала за паперовою роботою. Доки чекаємо виклику, розпитую про особливості професії.
- Професія слідчого пов’язана із появою правоохоронних орга­нів, - розповідає мій співрозмовник. - Робота полягає в збиранні й перевірці будь-яких доказів за кримінальними справами. Ми проводимо допити, очні ставки, упізнання, обшуки, огляди і слідчі експерименти. Таким чином, крок за кроком розслідуємо справи.
- Яку справу нині розглядаєте?
- Про крадіжки з чотирьох торгових кіосків на автовокзалі. Злодії, зламавши вхідні двері, винесли продукти харчування. Наш експерт-криміналіст виявив та вилучив відбитки пальців. Їх направлено на дослідження та встановлення особи злочинця. Сьогодні закінчив розгляд кримінальної справи про крадіжку мобільного телефону, направлю її до міської прокуратури.
- Крадія знайшли і покарали?
- Так, ним виявився 20-річний непрацюючий кам’янчанин із благополучної родини. Місяць тому він відпочивав на дискотеці на «Фільварках». Запросивши на танець дівчину, з кишені її куртки витягнув мобільний телефон. Того ж вечора потерпіла звернулася до міськвідділу і навіть не здогадувалася, що крадіжку вчинив галантний кавалер. Ми встановили особу крадія та навідалися до його оселі. Хлопець у всьому зізнався. Телефон він украв і продав випадковому кам’янчанину. Отримані 500 грн. того ж вечора витратив на відпочинок із друзями. Проти молодика порушено кримінальну справу за ст.185 ч.2 (крадіжка), санкція якої передбачає арешт на строк від трьох до шести місяців, обмеження або позбавлення волі до п’яти років. Останню крапку в цій справі поставить суд. 
- А які злочини переважають?
- Почастішали випадки шахрайств, особливо через Інтернет. Пам’ятаю, як минулого року роз­крили такий злочин. Чоловік роз­містив в Ін­тернеті оголошення про продаж мобільного телефону. Знайшовся покупець, який пере-рахував на банківський рахунок 
1,5 тис.грн., а натомість отримав коробку від телефону з цеглиною. Правоохоронцям вдалося через банківський рахунок встановити особу злочинця і повернути ошуканому кошти. 
Шахраї, аби отримати легкі гроші, постійно вигадують нові схеми злочинів. Часто жертвами стають люди, які втратили документи і розмістили інформацію у ЗМІ. Злочинці телефонують і повідомляють, що вони знайшли загублені речі. Але щоб їх отримати, потрібно перерахувати гроші на телефон. Потерпілі навіть не підозрюють, що їх просто «розводять». Тож прошу людей: не довіряйте незнайомцям, з якими спілкуєтеся через телефон, призначайте зустріч, аби переконатися, що то дійсно ваші речі. 
До кабінету заходить міліціонер.
- Це наш резервний слідчий Микола Панчишин, - знайомить мене Денис Музичук. - З 8.00 до 21.00 чергує ще одна резервна СОГ на випадок, якщо викликів буде забагато. 
Загалом, слідчі є в кожному відділі міліції, в міському - 13, чимало серед них молоді. Всі відповідальні та компетентні, сумлінно виконують основний обов’язок - встановлення істини. Начальником слідчого відділення є Борис Литвинюк, його заступник - Наталія Страпак, старші слідчі - Сергій Сопільник, Олександр Усінін, Сергій Васильєв, слідчі - Павло Мазурчак, Микола Панчишин, Андрій Кубов, Володимир Когунь, Віктор Семенюк, Денис Музичук, Максим Клюцук і Богдана Свірідова. 

НУДЬГУВАТИ НЕ ДОВЕЛОСЯ

На годиннику 10.00, а ви­кликів ще не надходило. Запитую, чи часто таке трапляється.
- По-різному буває, - відповідає слідчий. - Іноді з самісінького ранку на ногах, з одного ви­клику одразу ж їдемо на інший. Частіше міліцію викликають ввечері та вночі, особливо під час якихось свят та гулянь. Але влітку викликів зазвичай менше, бо молодь роз’їжджається. Найчастіше міліціонерів викликають через сімейні чвари, побиття, крадіжки. 
О 10.50 через зумер повідомляють про виклик. Разом із СОГ вибігаю і я. Оперативний черговий доводить до членів опер­групи, що потрібно їхати в дитячу лікарню на селище Жовтневе. Там чоловік, будучи напід­питку, вмощується спати. На зауваження медперсоналу не реагує. Сідаємо у «Газель», якою керує міліціонер-водій Руслан Кузик, і за кілька хвилин - на місці. Знаходимо горе-п’яничку і забираємо. Із його незв’язної розповіді дізнаємося, що він вчора пиячив в одній з місцевих піцерій з товаришем, за фахом - будівельник, працює в будорганізації міста. А далі - як в анекдоті. «Як ви тут опинилися?» - запитуємо ми. «Мене привез­-ли», - чуємо у відповідь. «Хто?» - цікавимося. «Мабуть, ви». 
- На жаль, у місті немає витверезника, - пояснює мені член СОГ Максим Нісходовський. - Зазвичай людей у стані алкогольного сп’яніння, які не буянять, відвозимо додому, «активніших» - у відділок міліції.  Добре, що цей чоловік пам’ятає, де живе. Туди і відвеземо. 
Дорогою отримуємо повідомлення про черговий виклик. Приїхавши на місце, дізнаємося, що двоє молодиків побили 45-річного кам’янчанина. Потерпілий поїхав по медичну допомогу в приймальне відділення міської лікарні. Тим часом я зі старшим групи, начальником СБНОН Віталієм Олійником та оперуповноваженим СКР Максимом Ніс­хо­довським опитуємо свідків - його батьків. Хвилин за 20 приїжджає потерпілий, спілкуємося і з ним. За його словами, двоє молодиків косили газон, а камін­ня, землю та скошену траву жбурнули в його авто - сріблястий «Suzuki». На прохання припинити чоловік у відповідь почув лайку та отримав удар по обличчю. На підмогу прибіг ще один молодик, і вже разом вони кинули потерпілого на землю та били ногами. А потім втекли. 
- Чоловік пройде судмедекспертизу для встановлення ступеня важкості отриманих травм, - пояснює Денис Музичук. - Зловмисників ми знайдемо і притягнемо до відповідальності.  
І знову виклик. Цього разу їдемо на вул.Фурманова.
- Там помер чоловік, 1934 року народження, - каже слідчий. - Згідно зі спільним Наказом Ген­прокурора України, міністра внутрішніх справ та міністра охорони здоров’я «Про затвердження Порядку взаємодії між органами внутрішніх справ, закладами охорони здоров’я та органами прокуратури України при встановленні факту смерті людини», СОГ має виїхати на місце, медпрацівник та правоохоронець мають засвідчити факт смерті. Саме це і зробимо разом з нашим експертом-криміналістом Олегом Савчуком. У разі ж виявлення ознак насильницької смерті, тіло направимо на розтин.
Скажу відверто, ця процедура не з приємних. На місці вже був лікар загальної практики сімейної медицини, який обслуговує дільницю №4, Олександр Ільницький. Він поряд із правоохоронцями виконував свою роботу. За його висновками, чоловік помер своєю смертю, за життя хворів на гостру серцеву недостатність.

У ЖИТТІ ВСЕ СКЛАДНІШЕ

Доки їдемо на базу, розмірковую над тим, що робота слід­чого, змальована в телесеріалах, зовсім не схожа на реальність. Саме про це запитую в Дениса.
- Так, вона не має ні найменшого відношення до того, що ми бачимо на телеекранах. Там слідчі за декілька годин розкривають злочини. Насправді ж це відбирає набагато більше часу і сил. І не кожен може працювати слідчим. Постійно доводиться стикатися з людським горем, насильством, стражданням, відсут­ністю особистого часу, напруженою ситуацією в родині.
- Як вдається все побороти?
- Завдяки внутрішньому стрижню, підтримці сім’ї та друзів. Робочий день слідчого ненормований, доводиться затримуватися і допізна. Кримінальний світ працює за своїм «розкладом»: злочини скоюють і вдень, і вночі, і в будні, і в свята, і в морози, і в дощ. Та, незважаючи на труднощі, робота - частина нашого життя. Тож зичу колегам міцного здоров’я, взаєморозу­міння в родинах, ви­тримки та кар’єр­ного росту. 


Автор:  Галина ВЕЛИЧКО

Повернення до списку