Логін:
Пароль:
Реєстрація
Забули свій пароль?
Увійти як користувач:
Увійти як користувач
Ви можете увійти на сайт, якщо ви зареєстровані на одному з цих сервісів:

КОМІСІОНКА

СЕРЕДА, 17 СІЧНЯ 2018 р.
ПРИВАТНА ГАЗЕТА ЗАСНОВАНА 26 ГРУДНЯ 1992 р.
18.04.2014

ЗАВОРОЖИ МЕНІ, ВОЛХВЕ!

Із віршем «Чого мені тяжко, чого мені нудно», про який ми розповідали минулого разу, тісно пов’язана написана рівно через місяць, 13 грудня 1844 р. у Петербурзі, поезія «Заворожи мені, волхве!». Цей твір Тарас Шевченко присвятив своєму другові - актору Михайлові Щепкіну:
Заворожи мені, волхве,
Михайло ЩепкінДруже сивоусий,
Ти вже серце запечатав,
А я ще боюся.
Боюся ще погорілу
Пустку руйновати,
Боюся ще, мій голубе,
Серце поховати.
Може, вернеться надія
З тією водою
Зцілющою й живущою,
Дрібною сльозою.
Може, вернеться з-за світа
В пустку зимовати,
Хоч всередині обілить
Горілую хату.
І витопить, і нагріє,
І світло засвітить...
Може, ще раз прокинуться
Мої думи-діти.
Може, ще раз помолюся,
З дітками заплачу,
Може, ще раз сонце правди
Хоч крізь сон побачу...
Стань же братом, хоч одури,
Скажи, що робити:
Чи молитись, чи журитись,
Чи тім’я розбити??!

Літературознавець Леонід Білецький писав: «Одне вражало Шевченка в душі його приятеля, Щепкіна: відчуженість і зверхня байдужість до українського національного питання й до України. Він любив ставити в театрі п’єси Котляревського «Наталка-Полтавка» й «Москаль-Чарівник», але поза тим назверх він не виявляв свого відношення до України й української культури. А проте розмови Шевченка із Щепкіним були для нашого поета дуже корисними».
Далі дослідник зазначив: «Добре Щепкіну, бо він «вже серце запечатав», себто він вже не реагує на страждання і терпіння українського народу, а Шевченко ще боїться, бо сподівається, що «може, вернеться надія... Може, ще раз сонце правди хоч крізь сон побачу». Отже, ота віра у свій нарід не дає поетові оцю останню надію поховати, і поет просить у Щепкіна поради. Ні в кого іншого не просить, тільки в Щепкіна, тільки в цього великого майстра і чарівника людських душ».
Глибокий і детальний аналіз вірша «Заворожи мені, волхве!» зробила Ніна Чамата в «Шевченківській енциклопедії». Вона зазначила: «Тема вірша - усвідомлення ліричним героєм-
поетом трагічної невідповідності між його уявленням про навколишній світ і реаліями цього світу, спроба перебороти власну зневіру в прийдешнє торжество правди. Правда як справедливість в усіх її аспектах - політичному, правовому, моральному, економічному - один із центральних мотивів Шевченкової творчості, для поета неодмінна форма буття людини, яка характеризує самі принципи її існування й є критерієм усього сущого».

Окремо зупинилася дослідниця на метафорі «Ти вже серце запечатав» та її трактуванні шевченкознавцями: «Зміст цієї метафори дістав різні тлумачення. Юрій Івакін вважав, що Шевченко мав на увазі реалістичне, позбавлене ілюзій ставлення Щепкіна до життя, Леонід Білецький - щепкінську «відчуженість і зверхню байдужість до українського національного питання й до України». Менш переконливо
пояснював ці слова Степан Смаль-Стоцький - як «вираз найвищого захоплення, найвищої пошани до мистецтва Щепкіна» - людини, котра може «не мати вже більш ніяких бажань, мистецьких амбіцій, бо ще вищого ідеалу в мистецтві чоловікові досягти годі». Своє тлумачення дав Євген Кирилюк: «Рядок «Ти вже серце запечатав» слід розуміти як повне злиття митця з творимим ним мистецтвом».
Загальний висновок Ніни Чамати такий: одна з центральних проблем художньо-етичної концепції Шевченка - проблема позиції митця в сучасному йому суспільстві поставлена й вирішена у вірші «Заворожи мені, волхве!» на користь активного діяння, яке поет розумів, насамперед, як духовне подвижництво.

Автор:  Олег БУДЗЕЙ

Повернення до списку