Логін:
Пароль:
Реєстрація
Забули свій пароль?
Увійти як користувач:
Увійти як користувач
Ви можете увійти на сайт, якщо ви зареєстровані на одному з цих сервісів:

КОМІСІОНКА


ВІВТОРОК, 23 ЖОВТНЯ 2018 р.
ПРИВАТНА ГАЗЕТА ЗАСНОВАНА 26 ГРУДНЯ 1992 р.
06.06.2014

СУБОТІВ

Те, що поезія Тараса Шевченка актуальна сьогодні, засвідчує і вірш «Суботів», написаний 1845 року. Напередодні здобуття Україною незалежності він потужно зазвучав у виконанні рок-гурту «Кому Вниз» на першому фестивалі «Червона рута» в Чернівцях.
Суботів (Суботове) - це село й маєток Богдана Хмельницького поблизу Чигирина. Шевченко двічі - в липні 1843 і вересні 1845 року побував у Суботові, виконав тут кілька малюнків, після чого і народилися знамениті рядки:
Стоїть в селі Суботові
Богданова церква в Суботові. Акварель Тараса ШевченкаНа горі високій
Домовина України,
Широка, глибока.
Ото церков Богданова.
Там-то він молився,
Щоб москаль добром і лихом
З козаком ділився.
Мир душі твоїй, Богдане!
Не так воно стало;
Москалики, що заздріли,
То все очухрали.
Могили вже розривають
Та грошей шукають,
Льохи твої розкопують
Та тебе ж і лають,
Що й за труди не находять!
Отак-то, Богдане!
Занапастив єси вбогу
Сироту Украйну!
За те ж тобі така й дяка.
Церков-домовину
Нема кому полагодить!!
На тій Україні,
На тій самій, що з тобою
Ляха задавила!
Байстрюки Єкатерини
Сараною сіли.
Отаке-то, Зіновію,
Олексіїв друже!
Ти все оддав приятелям,
А їм і байдуже.
Кажуть, бачиш, що все то те
Таки й було наше,
Що вони тілько наймали
Татарам на пашу
Та полякам... Може, й справді!
Нехай і так буде!
Так сміються ж з України
Стороннії люди!
Не смійтеся, чужі люде!
Церков-домовина
Розвалиться... і з-під неї
Встане Україна.
І розвіє тьму неволі,
Світ правди засвітить,
І помоляться на волі
Невольничі діти!..

Хоч вірш «Суботів» тривалий час друкувався окремо, насправді він є завершальною частиною, потужним фінальним акордом містерії «Великий льох», тож в останньому повному зібранні творів поета подається в складі цього твору.
Літературознавець Леонід Білецький писав: «Містерія «Великий льох» закінчується епілогом про «церкву-домовину» в селі Суботові, де Богдан Хмельницький «молився, щоб москаль добром і лихом із козаком ділився»… Поет одверто зазначає, хто завинив тому, що Україна занепала. «Геніальний Хмельницький лишився в пам’яті нащадка (Тараса Шевченка)... не як основник нової нації, яким у суті речі був», - писав Дмитро Донцов, а як її руїнник. Таку дала йому славу Переяславська угода. Зумів здобути Україну, але не зумів її втримати, й цілий провід України того часу добровільно віддався в лабети найбільшого свого ворога. Ось чому тужить Шевченко за таким проводом, який би зумів свій нарід об’єднати «ідеєю й темпераментом», повести незломною «волею і вмінням командувати» та організувати націю, - бо тільки такий провід має право вести інших і є вищим від свого середовища, конструктивним і творчим. В очах поета Хмельницький був «другом» царя московського, Олексія, «молився, щоб москаль добром і лихом із козаком ділився». Ці прикмети прихильності до ворога провідникові зовсім не личать. І справді, який абсурд! Москаль має ділитись із українським козаком українським добром».
Як зазначив Білецький, поет став в обороні національної гідності: «Віру і певність, що Україна відродиться, Шевченко передав усім нам, всьому українському народові, як факт, що мусить здійснитись! В цім є ота правда і воля, як вища об’ява Божа і сила, що всіх нас тримає при веслі по бурхливому морю до світлої мети. Оцю велику мету і сенс життя нашого і сповнює в остаточнім акорді своїм цей глибокий твір Шевченка, містерія Божої об’яви, «Великий льох».

Автор:  Олег БУДЗЕЙ

Повернення до списку