Логін:
Пароль:
Реєстрація
Забули свій пароль?
Увійти як користувач:
Увійти як користувач
Ви можете увійти на сайт, якщо ви зареєстровані на одному з цих сервісів:

КОМІСІОНКА


СЕРЕДА, 17 ЖОВТНЯ 2018 р.
ПРИВАТНА ГАЗЕТА ЗАСНОВАНА 26 ГРУДНЯ 1992 р.
20.06.2014

ЗАПОВІТ

Без сумніву, найвідомішим твором Тараса Шевченка є перекладений багатьма мовами світу «Заповіт». Насправді, цього заголовка вірш не має, тож в академічних виданнях творів поета подається без нього, а в змісті зазначається за першим рядком.
Як умру, то поховайте
Тарас ШевченкоМене на могилі
Серед степу широкого
На Вкраїні милій,
Щоб лани широкополі,
І Дніпро, і кручі
Було видно, було чути,
Як реве ревучий.
Як понесе з України
У синєє море
Кров ворожу... отойді я
І лани і гори -
Все покину, і полину
До самого Бога
Молитися... а до того
Я не знаю Бога.
Поховайте та вставайте,
Кайдани порвіте
І вражою злою кров’ю
Волю окропіте.
І мене в сем’ї великій,
В сем’ї вольній, новій,
Не забудьте пом’янути
Незлим тихим словом.

1952 року літературознавець Леонід Білецький писав: «Це є той твір Шевченка, що став для України як би заповітом і другим національним гімном. Написаний він був 25 грудня 1845 р., себто на перший день Різдва. В цім натхненнім творі хворий поет прощається з українським народом і звертається до нього з останньою волею».
Далі Леонід Тимофійович зазначив: «Цей вірш Шевченка є не тільки заповіт, це є ніби останнє слово генія цілої української Нації, не падати духом, які б тяжкі часи не були, не сподіватись, що хтось дасть те визволення народові, а вірити тільки в свої сили і в його, Шевченка, слово, не забувати його, і волю собі здобувати самому».
Дослідник продовжує свій аналіз Шевченкового шедевра: «Коли в попередніх елегіях відчувався якийсь занепад поетового духа, якась зневіра й повне недовір’я до тодішньої української інтелігенції, то в цім заповіті, зверненому вже не до української інтелігенції, а до цілого народу, чується знову бадьорий голос поета, віра в сили народу й надія, що тільки нарід своєю культурою і працею переможе страшне лихоліття і скине з себе московське й польське ярмо. І оцю віру в себе й передає Шевченко народові, переливає в його душі.
Такої віри й такого заклику до боротьби Шевченко ще не писав. Це перший вірш, що так сильно й радикально поставив проблему визволитись із-під ярма московського. Тому і став він найулюбленішим твором народу українського, тому й є він найпопулярнішим з цілої української поезії, бо родить віру у свої сили й родить надії на національне визволення. Особливо він на часі тепер, коли йде напружена боротьба з большевицькою Москвою, коли поставлено на карту все, не тільки саме існування української Нації, але існування й цілого світу».
Хоч нині Москва і не більшовицька, але, як це не печально, висновок Леоніда Білецького, зроблений щодо неї шість десятиліть тому, сьогодні актуальний, як ніколи.
Білецький також зауважив, що «з мистецького становища вірш цей є бездоганний. Складається із трьох восьмирядкових строф. Кожна строфа в собі і внутрішньо, і зверхнє - замкнена цілість. Вражає кожного ота надзвичайна простота вислову, ота разом із тим глибина думки і пророча проникливість, що другого виходу для України немає. Разом із тим твір цей зрозумілий кожному, хто б його не читав. Шевченко писав його таким навмисне, бо хотів, щоб він був приступний для всіх».
Підсумовуючи, літературознавець зазначив: «Сила цього твору і краса не тільки в думці, в бадьорім настрої, у вірі в непереможну силу народу, в тих величавих образах «широкополих ланів», «Дніпра і круч», в тих динамічних картинах боротьби і тихої родини визволеного народу, що буде вічно згадувати й поета, - але і в самій динаміці вислову, в грандіозності поставленої проблеми. Це все зроджує дух нації, пориває його жити навіть у найтяжчі моменти національної історії, вірити і змагатись до кращого життя. Таким сильним і могутнім акордом замкнув поет другу найбагатшу добу своєї творчості».

Автор:  Олег БУДЗЕЙ

Повернення до списку