Логін:
Пароль:
Реєстрація
Забули свій пароль?
Увійти як користувач:
Увійти як користувач
Ви можете увійти на сайт, якщо ви зареєстровані на одному з цих сервісів:

КОМІСІОНКА


СЕРЕДА, 23 ТРАВНЯ 2018 р.
ПРИВАТНА ГАЗЕТА ЗАСНОВАНА 26 ГРУДНЯ 1992 р.
12.09.2014

ЗАЦВІЛА В ДОЛИНІ

Сьогодні звернемося ще до одного поетичного шедевра Тараса Шевченка, написаного на засланні. Це вірш, створений 35-річним поетом у першій половині 1849 року під час Аральської описової експедиції, до якої Тараса Григоровича залучили як художника. Вірш не має заголовка, тож його називають за одним чи двома першими рядками: «Зацвіла в долині» або «Зацвіла в долині червона калина»: 
Зацвіла в долині 
ЗАЦВІЛА В ДОЛИНІЧервона калина, 
Ніби засміялась 
Дівчина-дитина. 
Любо, любо стало, 
Пташечка зраділа 
І защебетала. 
Почула дівчина, 
І в білій свитині 
З біленької хати 
Вийшла погуляти 
У гай на долину. 
І вийшов до неї 
З зеленого гаю 
Козак молоденький; 
Цілує, вітає, 
І йдуть по долині 
І йдучи співають. 
Як діточок двоє, 
Під тую калину 
Прийшли, посідали 
І поціловались. 
Якого ж ми раю 
У Бога благаєм? 
Рай у серце лізе, 
А ми в церкву лізем, 
Заплющивши очі, - 
Такого не хочем. 
Сказав би я правду, 
Та що з неї буде? 
Самому завадить, 
А попам та людям 
Однаково буде.
 
Вірш належить до лірично-рефлексійних поезій Шевченка. Описана в творі картина не була безпосереднім малюнком із натури, зробленим поетом. Це певний уявний образ, своєрідний повчальний приклад. 
Літературознавець Леонід Білецький писав про вірш: «Це - зародок поеми, ніби тема для 
поеми й зародок сюжету. Шевченко змальовує один образок. В неділю вранці вийшла з біленької хати в долину дівчина. Весело в природі: цвіте червона калина і пташечка щебече; радісно на душі у дівчини. До неї вийшов із зеленого гаю козак молоденький, цілує, вітає, за руки бере і йдуть обоє по долині, як діточок двоє. Прийшли до калини, посідали й поцілувались. Рай та й годі!..». 

Як зазначив дослідник, малюючи цей образок, Шевченко милується ним, як чудовим, ідилічним спомином зі свого рідного краю, як ідеалом любові і взаємин української молоді, що розвиваються природно і вільно на хвилях нормального почуття, коли до цих взаємин не втручується сваволя пана. «Правда, - зауважує Білецький, - поет далі протиставлює цей природній рай тому, що його проповідують московські попи в церкві» і наголошує: «Московське офіційне православіє, самодержавіє і народність (московський шовінізм), - оцей «рай» Шевченко ненавидів усією силою своєї душі». 
Натомість радянські літературознавці (наприклад, у «Шевченківському словнику») в рядках вірша «Якого ж ми раю у Бога благаєм? Рай у серце лізе, а ми в церкву лізем, заплющивши очі» вбачили, що «поет приходить до гострої антиклерикальної думки»: 
«На відміну від багатьох інших поезій, де Шевченко, звертаючись до мотиву «земного раю», показує примарність людського щастя за умов самодержавно-кріпосницького ладу («Якби ви знали, паничі», «Не молилася за мене» та ін.), тут поет не руйнує «ідилії», у нього інша мета - закликати людей шукати «рай» на землі, а не на небі». 
Вірш уперше надруковано вже після смерті поета - у січні 1862 року в журналі «Основа». 
Музику на вірш «Зацвіла в долині» написали Микола Лисенко, Яків Степовий, Дмитро Клебанов, Ігор Шамо та інші композитори. Серед виконавців - Борис Гмиря, Володимир Єсипок, Андрій Шкурган. 

Автор:  Олег БУДЗЕЙ

Повернення до списку