П'ятница, 19 Квітня 2024 р.
1 Жовтня 2010

ДЕРЖАВНИЙ КРЕДИТ НА ЖИТЛО ДЛЯ МОЛОДІ – РЕАЛЬНІСТЬ ЧИ ЗАХМАРНА ПЕРСПЕКТИВА?

Зустрілися хлопець із дівчиною, покохали один одного. Чарівний час – вечірні прогулянки, слова кохання, мрії… Здавалося б, що може затьмарити ці казкові почуття? Як не дивно, але це плани на майбутнє… І перша проблема, з якою зіткнуться ці або схожі на них молоді люди, – «Де ми будемо жити?». Як свідчить статистика, в Україні лише 33% молодих сімей мають власне житло.

Ціни на нерухомість, як і черги на квартири, без перебільшення, є захмарними. Заощадити ж на квартиру чи будинок із заробітної плати неможливо, а якщо взяти кредит у банку, то декому доведеться працювати тільки на відсотки за користування таким кредитом! Чимало молодих сімей змушені винаймати помешкання за велику плату, переїжджаючи час від часу на нове місце. Але так не може тривати вічно. Кожній родині просто необхідне хоч невелике, але власне гніздечко. І це проблема не якоїсь окремо взятої молодої сім’ї, а країни загалом, оскільки доведено, що саме відсутність житла є причиною численних розлучень серед молодих сімей. До того ж саме вона спонукає до небажання народжувати дітей. Є й такі, котрі через відсутність власного помешкання та перспектив його отримати взагалі не наважуються створювати сім’ю. Який же вихід? 

Про це ми поговоримо з Ольгою БУЗІКОВОЮ, завідувачем відділу обліку, розподілу та приватизації житла міської ради. 

– Власне житло є дуже очікуваним і подекуди воно навіть стає запорукою добробуту і злагоди в сім’ї. Чи не єдиною можливістю для молоді вирішити житлову проблему є пільгове молодіжне житлове будівництво, яке пропонує Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву, адже вирішення квартирного питання найчастіше є непосильним завданням для людей, які тільки-но розпочали самостійне життя. Деяким сім’ям у нашому молодіжному місті вже пощастило вирішити проблему завдяки Державній програмі забезпечення молоді житлом, і вони вже відсвяткували новосілля та оптимістично дивляться у майбутнє. 

– Ольго Михайлівно, хто ж має право на отримання такого кредиту та на яких умовах він надається?

– Постановою Кабінету Міністрів України від 29 травня 2001 р. затверджено Положення «Про порядок надання пільго-вих довготермінових кредитів молодим сім’ям та одиноким молодим громадянам на будівництво (реконструкцію) чи придбання житла». Відповідно до нього, право на отримання кредиту мають молоді сім’ї та одинокі молоді громадяни, які, згідно із законодавством, визнані такими, що потребують поліпшення житлових умов, а саме: сім’я, в якій чоловік і дружина віком до 35 років включно; неповна сім’я, в якій мати (батько) віком до 35 років включно мають неповнолітніх дітей (дитину); одинокі молоді громадяни віком до 35 років включно.

Отже, якщо Вам 35 і менше років і Ви потребуєте покращення житлових умов, то можете претендувати на отримання державного кредиту на житло. Варто зазначити, що ставка за кредитом становить лише 3% річних. Якщо ж у сім’ ї вже є дитина, кредит є безвідсотковим, двоє ді-тей – держава сама сплачуватиме 25% вартості житла, коли ж природа подарувала сім’ї трьох і більше діток, держава поверне замість Вас уже половину суми. 

– Ольго Михайлівно, якщо держава створює такі сприятливі умови, чому ж статистика вперто запевняє, що ситуація щодо забезпечення молоді житлом не покращується?

– Ситуація дійсно покращується повільно. Програма ця чудова, і в розвинених країнах світу така практика існує давно. Та й чому б їй не мати права на життя? Виділені кошти нікуди не зникають – їх держава молодим громадянам просто позичає на певний період. Проте в нас, на жаль, причиною всього, як завжди, є брак коштів, і вищезазначена Програма не є винятком. За стільки років існування Фонду вона досі не може працювати повноцінно. Прикро, але виходить так, що молоді виділяють кошти за залишковим принципом. А, відповідно до рішення правління Державного фонду, фінансування проводиться навпіл: Держбю-джет виділяє кошти і спрямовує їх у ті райони та міста, які передбачають фінансування зі своїх бюджетів.

Наш відділ щороку звертається до депутатів міськради з проханням під час формування бюджету закласти кошти для цієї Програми, проте вже досить тривалий час жодної копійки для реалізації молодіжної житлової програми виділено не було. Однак зупинятися не збираємося, будемо робити спроби і надалі проситимемо кошти.

– Які документи та куди необхідно подати, щоби стати кандидатом на отримання такого кредиту?

– Ті громадяни, які потребують поліпшення житлових умов, до регіонального управління Державного фонду сприяння молодіжному житловому будівництву, котре знаходиться в обласному центрі, повинні подати такі документи:

– заяву на отримання кредиту;

– довідку про перебування на квартирному обліку або документи, що підтверджують необхідність поліпшення житлових умов для кандидатів, які постійно проживають у селі;

– довідку про склад сім’ї;

– копію свідоцтва про шлюб, паспортні дані;

– копію свідоцтва про народження дитини (дітей);

– документи, необхідні для визначення платоспроможності;

– звіт про незалежну оцінку об’єкта купівлі-продажу;

– документи, що підтверджують право на перевагу в отриманні кредиту перед іншими кандидатами;

– копію довідки про присвоєння ідентифікаційного номера.

– Не раз доводилося чути про нарікання молоді на те, що кредити насправді отримують не ті, кому вони дійсно потрібні. Тобто йдеться, як Ви розумієте, про нечесність і неконтрольованість під час розподілу державних коштів. То яким же чином встановлюється черговість кандидатів на отримання кредиту?

– Розроблено бальну систему, яка до-зволяє прозоро формувати чергу, а точ-ніше, рейтинг кандидатів на отримання пільгового кредиту за державний кошт. Кожному з кандидатів зараховується певна кількість залікових балів, відповідно до кількості яких і визначається черговість. При цьому перевага надається тим молодим людям, котрі користуються правом першочергового або позачергового отримання житла; сім’ям, в яких один із членів сім’ї досягає граничного віку (35 років); молодим ученим і спортсменам; молодим громадянам, подружжю, в якому чоловік або дружина перебувають на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, протягом трьох і більше років. 

Отож, рахуємо бали:

1) 10 балів – члену сім’ї чи самотньому громадянину, який має право на першо- чи позачергове отримання житла;

2) 9 балів – родині, одному із членів якої виповнилося 35 років;

3) 8 балів – молодому вченому чи родині, в якій мати чи батько мають учений ступінь;

4) 7 балів – молодим спортсменам, які мають найвищі досягнення у національних і міжнародних змаганнях та включені до складу збірних команд України;

5) 5, 6, 7 балів – тим, хто стоїть у черзі на квартиру 3-5, 5-10 і понад 10 років;

6) 4, 5 балів – за науковий ступінь кандидата, доктора наук;

7) 1, 2, 3 бали – за вчене звання старшого наукового співробітника, доцента, професора;

8) 1 бал – за кожну дитину;

9) 1, 2, 3 бали – за 3, 3-5 і понад 5 років із моменту реєстрації у Держфонді сприяння молодіжному житлобудівництву.

Бали за пунктами 3, 4, 6 і 7 нараховуються кожному із членів родини.

– Якщо молодим людям завдяки Державній програмі все ж поталанило ростити діток у власному родинному гніздечку, коли їм необхідно починати погашення кредиту, з якою періодичністю це має відбуватися та з якого моменту житло переходить у власність позичальника? 

– Житло є власністю позичальника, але він зобов’язаний заставити його за договором застави на період погашення кредиту і застрахувати. Витрати на оформлення документів і застави не входять до суми кредиту та здійснюються за рахунок позичальника. Після отримання документів на право власності та оформлення договору застави починається погашення кредиту та виплата відсотків за користування ним. Погашення відбувається рівними частинами щоквартально. При відмові від погашення кредиту на будь-якому етапі кредитного договору він розривається, а позичальникові повертається перший внесок і гроші, що були внесені ним у рахунок погашення кредиту, крім відсотків за користування ним, страхових внесків і штрафних санкцій. Розірвання кредитного договору відбувається також у випадку виявлення недостовірності документів позичальника. 

Доповнює інформацію Ірина СТОЛЯР, директор Хмельницького регіонального управління Державного фонду сприяння молодіжному житловому будівництву.

– Фінансове забезпечення реалізації завдань молодіжного житлового будівництва здійснюється за рахунок коштів Держав-ного та місцевого бюджетів. Регіональне 

управління Фонду щорічно звертається до місцевих адміністрацій нашої області з таким проханням: «При формуванні бюджету на наступний чи поточний рік закласти і виділити кошти для надання пільгових довготермінових кредитів молодим сім’ям та одиноким молодим громадянам на будівництво та придбання житла». 

Тому Хмельницьке регіональне управління надає пільгові довготермінові кредити молодим сім’ям та одиноким молодим громадянам за рахунок коштів місцевого бю-джету за письмовим погодженням із розпорядником коштів і в межах обсягів кредитних ресурсів лише після фактичного перерахування коштів на відповідні рахунки. 

– Наскільки тісно Кам’янець-Подільський і район співпрацюють із Хмельницьким регіональним управлінням?

– У Хмельницького управління Фонду налагоджена тісна співпраця з Кам’янець-Подільським районом. Так, від початку діяльності Хмельницького управління Фонду було надано 8 пільгових довготермінових кредитів на будівництво (придбання) житла для жителів Кам’янець-Подільського району: 1 кредит – за рахунок коштів із Держбюджету і 7 кредитів – за рахунок коштів місцевого бюджету. 

За аналогічний період також було надано 23 пільгові довготермінові кредити на будівництво (придбання) житла жителям міста Кам’янця-Подільського: 19 – за рахунок коштів Держбюджету та 4 – за кошти місцевого бюджету. 

Програма «Житло для молоді», незважаючи на певні позитивні результати, не вирішує в цілому проблеми, і однією з головних причин цього є недостатнє фінансування з Державного та місцевих бю-джетів. Сьогодні для місцевих органів виконавчої влади та місцевого самоврядування не стала, на жаль, обов’язковою підтримка молоді у придбанні житла. 

Щодо черговості надання кредитів хочеться наголосити, що перевага того чи іншого кандидата визначається з використанням комп’ютерної техніки та відповідно до інструкції «Про порядок визначення переваги в наданні пільгових довготер-мінових кредитів молодим сім’ям та одиноким молодим громадянам на будівництво (реконструкцію) чи придбання житла», затвердженої рішенням правління Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння моло-діжному житловому будівництву» за наказом Міністерства України у справах сім’ї, молоді та спорту та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України.

На виконання вимог положення Фондом було розроблено та впроваджено до єдиної інформаційно-аналітичної системи автоматизації обліку кредитування молодіжного житлового будівництва алгоритм визначення переваги. В даний час у базі даних перебуває 38 кандидатів із Кам’янця-Подільського та 7 – із Кам’янець-Подільського району. 

 Інформацію про черговість кандидатів на отримання пільгових довготермінових кредитів на будівництво (реконструкцію) чи придбання житла можна знайти на офіційному сайті Фонду: www.fhb.kiev.ua. 

– Думаю, Вам не раз доводилося чути нарікання з приводу недосконалості системи нарахування балів у рейтингу кандидатів. Дійсно, дивує те, що в один ряд поставлено, наприклад, самотнього молодого вченого та сім’ю з вісьмома дітьми, чи тих, хто щойно зареєструвався, з тими, хто перебуває на черзі з часу існування Фонду…

– Регіональне управління подавало пропозиції до Фонду з приводу вдосконалення інструкції, зокрема, про виключення з неї пунктів, які передбачають нарахування балів за наявність у кандидата вченого звання та наукового ступеня. Оскільки працівники освіти вже користуються правом першо-/позачергового отримання житлових приміщень і мали змогу в минулих роках отримувати кредити за спеціальною програмою для науково-педагогічних і педагогічних працівників, яка діяла без вікових обмежень. Ми вважаємо, що було би справедливо надалі не виділяти окремо взятих професій чи категорій громадян.

Зрозуміло, неабияку роль у тому, яку кількість кредитів для молоді буде надано, відіграє не тільки те, як Програма виконується на державному рівні, а й те, наскільки включаються у співфінансування на місцях. Про плани щодо співпраці Кам’янця-Подільського з регіональним управлінням щодо реалізації молодіжної житлової програми два тижні тому ми запитали у міського голови Анатолія НЕСТЕРУКА.

– Анатолію Макаровичу, наше місто поряд зі статусом «туристичне» гордо носить й інший статус – «молодіжне». Проте якщо про розвиток туристичної галузі чуємо часто, то питання сприяння молоді, зокрема участі міста в Програмі молодіжного житлового будівництва, порушуються надзвичайно рідко, хоча, напевно, зважаючи на статус, ми повинні бути в числі перших.

– 2008 року розпочалася фінансово-економічна криза, тому, звичайно, прикро, але виділити кошти для участі в Програмі ні минулого, ні цього року не вдалося. Неабиякою причиною цього стало те, що довелося вирішувати питання з аварійним будинком на Нігинському шосе. На відселення мешканців із цього будинку з міського бюджету витрачено 2,5 мільйона гривень. Якби ми ці кошти спрямували на надання кредитів для молоді, то 5-6 сімей отримали би житло. Але відселення із згаданого будинку завершено, планується виконання його капітального ремонту, і там буде соціальне житло. Думаю, буде справедливо, коли молодь також отримає декілька квартир у тому будинку. Крім того, якщо буду обраний на посаду міського голови, наступного року з міського бюджету буде виділено кошти для співфінансування кредитування молодіжного житлового будівництва та придбання квартир принаймні для трьох молодих сімей. 

Про те, яка ситуація щодо реалізації Програми молодіжного житлового будівництва в районі, розповідає заступник начальника відділу сім’ї, молоді та спорту РДА Валентина БАЧИНСЬКА.

– 2001 року було прийнято районну довгострокову цільову програму забезпечення молодих сімей та одиноких молодих громадян житлом на період до 2010 року «Житло для молоді», та, незважаючи на проблеми з коштами і кризу, район активно співпрацює з регіональним управлінням Фонду сприяння молодіжному житловому будівництву і, хоч і невеликі суми, але все ж справно спрямовує на реалізацію вищезгаданої Програми в нашому районі. Цього року планується прийняття нової програми, тому, сподіваємося, і суми будуть набагато привабливішими. 

Як молоді люди вирішують свої житлові пролеми та чи відомо їм про Державну програму «Житло для молоді», ми запитали  безпосередньо в самої молоді.

Лілія ПРОКОПИШИНА, 27 років:

– Наша сім’я живе разом з моїми батьками. Звісно, хочеться власну квартиру, але назбирати кошти на неї змоги немає. Про Програму знаємо, але навіть на квартирний облік стати не можемо – маємо декілька зайвих квадратних метрів житлової площі. Але хочеться сказати (ті, хто хоч якийсь час жив із батьками, мене зрозуміють): вжитися двом поколінням в одному будинку складно. І причина цього – зовсім не кількість квадратних метрів. Та жодної перспективи у вирішенні цієї проблеми я поки що не бачу.

Денис САВЧУК, 33 роки:

– Про існування Програми знаю, але, хоч і живемо з дружиною і двома дітьми в 1-кімнатній квартирі, на квартирний облік не ставали, як і не подавали документів на отримання молодіжного кредиту. Не вірю я у все це. А збирати документи на ці речі вважаю марною тратою часу: піде море нервів, а  результат все одно буде нульовим. Батьки не стомлюються повторювати нам: «Стукайте – і Вам відчинять», проте чиновники тільки-но сідають у зручні крісла, відразу стають глухими і сліпими до проблем народу.

Оксана МЕЛЬНИК, 35 років:

– Живу разом із дочкою у власній квартирі. Хоч і дуже щаслива, що маю свій куток, але він дався надто дорогою ціною – через 6-річне перебування за кордоном залишилася без чоловіка, а дочку з 5-річного віку виховувала моя мама. Досі не можу пробачити собі, що не повела сама свою малечу до першого класу. Тепер уже не знаю, як би вчинила, але тоді здавалося, що іншого виходу немає. Про цю Програму нічого не знала на той момент, коли їхала на заробітки, однак, думаю, якби і знала, то це нічого не дало б. У нас, якщо щось добре і запровадять, то користуватися тими благами мають змогу тільки ті, у кого їх і так забагато. 

Отож, Державна програма сяк-так, але працює. Залишається подбати про акти-візацію її життєздатності. Що ж у цей час робити молодим сім’ям? Жити. Просто жити, не втрачаючи своєї надії, віри та мрії. Та все ж стукати. Оскільки так можна і залишитися під дверима.У даному випадку – під дверима власного помешкання.