П'ятница, 29 Березня 2024 р.
9 Серпня 2013

НЕ ГОДНІ ДАТИ РАДИ ВБИВЧОМУ СВІТЛУ

НЕ ГОДНІ ДАТИ РАДИ ВБИВЧОМУ СВІТЛУ«Казав пан – кожух дам, та слово його тепле», – так можна охарактеризувати ситуацію з переробкою небезпечних відходів у нашому місті. Наче і рухаємося в правильному напрямку, і тема постійно висвітлюється у ЗМІ, а з реальними справами якось туго.

Ще в квітні 2012 р. міська влада відкрила пункти прийому небезпечних відходів, де можна залишити старі батарейки та люмінесцентні лампи ­ на те­риторії КП «Добробут», ЖЕО ТСЖББ, ККП «Господар», ЖКП «Південь» і КП «Житловик». Тож журналісти «ПОДОЛЯНИНА» запаслися відпрацьованими люмінесцентними лампами (вони містять ртуть, яка при розбитті лампи випаровується, шкодячи здоров’ю) і перевірили, чи насправді їх можна кудись пристроїти.

ЖЕО ТСЖББ

Заходжу до одного з кабінетів, показую лампу і бачу «квадратні» очі. Здається, для працівниці ЖЕО факт, що її підприємство приймає люмінесцентні лампи, невідомий.

­ Але зайдіть до сусіднього кабінету, ­ радить вона, ­ може там щось знають.

У сусідньому кабінеті теж були здивовані моїм візитом з лампою.

­ Ну, ви ж повинні їх приймати, ­ наполягаю я.

­ Це на утилізацію? А, ну так, ­ відповідають, ­ колись ми лампи вже кудись відвозили. Ну, ставте онде на поличку, ми потім заберемо.

­ А що вам сюди лампи люди не приносять? ­ запитую.

­ Та ні, люди їх просто викидають на смітники, діти їх люблять розбивати. Та хіба ви не знаєте?

Я залишив лампу на полиці з надією, що вона таки потрапить за призначенням.

ЖКП «ПІВДЕНЬ»

Тут мене одразу направили до працівника, який, певно, відповідальний за збирання таких речей.

­ У нас тут пункту немає, але давайте, ­ промовив він, забравши у мене лампу.

­ А що, хіба вам не приносять ламп? ­ ставлю таке ж запитання.

­ Ви, мабуть, перший, ­ сміючись, сказала одна працівниця.

­ Та ні, ­ перебив її чоловік, ­ приносять люди…

Приносять, але, вочевидь, не так часто, аби говорити про якийсь пункт.

КП «ДОБРОБУТ»

Заходжу з лампою. За реакцією видно, що тут з такими речами час від часу заходять. Утім одна проблемка все-таки виникла.

– Спеціаліст, який приймає лампи, перебуває у відпустці, – пояснили мені.

За його відсутності колеги були дещо розгублені, але лампу в мене все-таки забрали.

– Залишу поки що в своєму кабінеті, – усміхаючись, сказала працівниця.

ККП «ГОСПОДАР»

Прямую одразу в технічний відділ. Показую свою лампу – знову бачу здивування працівників.

– Ми приймаємо тільки «економки», – кажуть мені.

– А що ж мені з нею робити? – запитую. – В газеті писали, що ви повинні приймати люмінесцентні лампи.

– То зайди до головного інженера.

Іду. Чекаю в черзі під дверима. Заходжу і показую лампу, яку хочу здати.

– Вона мені тут не потрібна, в нас є завскладу, але зараз його немає. Пізніше прийдете, – відповідає інженер.

– То що я буду ходити з лампою туди-сюди? – дивуюся. – Я б її залишив та й пішов.

– Ви ще маєте назвати свою адресу, звідки ви, хто ви. Ми ж не просто так приймаємо. Коли ви зможете підійти?

– У мене немає часу. Не хочеться ж її викидати на смітник.

– Добре, що ви такі свідомі…

– А що, вам ніхто таких ламп не приносить?

– Зовсім. Ви перший.

Потім інженер гукнула одну із працівниць:

– Таню, запиши дані цього хлопця, бо він не хоче носитися з лампою. Лампу потім віддаш завідувачу складу.

Далі в мене забрали лампу і почали допит. Як звати? Де проживаю? Звідки викрутив лампу? Номер телефону? Навіщо їм мій номер, чіткої відповіді так і не отримав.

– Я думаю, дати народження вже не потрібно? – почув навздогін роздуми працівниці.

– Та ні, не треба, – відповідаю і зачиняю двері.

Забагато «геморою», як на одну лампу, хоча, можливо, це і має сенс.

КП «ЖИТЛОВИК»

Прийшов, побачив, здав, пішов. Так можна коротко описати мій візит з лампою до КП «Житловик». Перша працівниця, яку я зустрів, одразу направила мене до спеціаліста, який без проблем забрав лампу. У відповідь на моє стандартне запитання він відповів: «Приносять, приносять…».

МОРАЛЬ БАЙКИ

Отож, як бачимо, люмінесцентні лампи справді приймають у всіх зазначених пунктах. Десь їх здати простіше, десь складніше, але проблеми з організованістю виникають не стільки через працівників комунальних підприємств, скільки через пасивність населення. Як може функціонувати пункт прийому, якщо туди нічого не здають? Тому ще раз закликаємо кам’янчан увімкнути свідомість і не викидати на звичайний смітник небезпечних відходів. Бо скаржитися на екологію ми всі вміємо, зате дбати про чистоту довкілля ще не навчилися.

А ЩО ДАЛІ?

Комунальні підприємства, отримавши від населення відходи, далі повинні передати їх на переробку спеціалізованим фірмам. Правда, зважаючи на те, як вони їх отримують, про передачу говорити поки що зайво. Звернути увагу хочеться на інше. Ще наприкінці минулого року в Кам’янці презентували установку для утилізації ртутних ламп, яку придбали львівські та рівненські громадські організації за виграний грант. Багато хто пам’ятає, як нею пишалися наші чиновники, хвалилися своїми планами, запросили пресу, щоб розписати про новацію в місті…

Та не кажи «гоп», поки не перескочиш. Установку вартістю 300 000 грн. планувалося запустити ще минулої весни, а віз і досі там…

Щоб зрозуміти, в чому проблема, ми зв’язалися із Сергієм ПІНЧУКОМ – очільником рівненського підприємства з основами громадської організації «Екологічна інвестиція», якому належить ця установка.

– Обладнання ще запаковане, – пояснює він. – Запустити його ми не можемо, бо ще не отримали ліцензії на поводження з небезпечними відходами. Це дуже складно. Простіше отримати ліцензію на вже діюче підприємство, яке має штат, машини, приміщення, склади… А новоствореній організації отримати ліцензію практично нереально. Тому ми зверталися до вашої міської влади з пропозицією знайти взаємовигідний варіант. Зокрема, це обладнання можна передати на якесь комунальне підприємство, що полегшить отримання ліцензії та прискорить початок робіт.

– Тобто, підприємство повинно викупити у Вас цю установку?

– Не обов’язково викупити. Можна взяти в довгострокову оренду з відстрочкою виплат. Просто так взяти і передати майно ми не можемо, потрібно це зробити на законних підставах.

– Чому ж Ви з Рівного вирішили втілювати цей проект саме в Кам’янці-Подільському?

– Проблема з утилізацією небезпечних відходів не вирішена в багатьох містах України. В Кам’янці ми вирішили втілювати цей проект, бо знайшли серйозну підтримку міської влади. В Рівному такої підтримки не було. Кам’янець – взагалі прогресивне місто для таких ідей.

– Які наразі перспективи запуску установки?

– Ситуація нині є невизначеною: або ми знайдемо підприємство, яке погодиться взяти установку, або будемо чекати, поки у нас з’явиться можливість отримати ліцензію.