Логін:
Пароль:
Реєстрація
Забули свій пароль?
Увійти як користувач:
Увійти як користувач
Ви можете увійти на сайт, якщо ви зареєстровані на одному з цих сервісів:

КОМІСІОНКА

НЕДІЛЯ, 22 КВІТНЯ 2018 р.
ПРИВАТНА ГАЗЕТА ЗАСНОВАНА 26 ГРУДНЯ 1992 р.
08.02.2013

«МОНА ЛІЗА» ПРИЇХАЛА ДО КАМ’ЯНЦЯ

«Золоте руно, золоте зерня» - під такою назвою відкрилася минулого четверга на Соборній мистецька виставка двох сестер Лариси КЛЕПАС (Мазур) та Ольги СЛОБОДАНЮК (Мазур). І слід зазначити, що у них дійсно золоте - то це руки, які творять шедеври із вовни та насіння. 
- Ми змалку дуже любили малювання, - розповідає старша сестра Лариса. - Жили в селі, але згодом переїхали у Городок, де була художня школа... Живопис вовною
Лариса Клепас своє життя і надалі присвятила мистецтву: здобувала художню освіту у Харкові та Львові, працювала художником-оформлювачем і викладачем дитячої школи у Городку. Встигла попрацювати у багатьох художніх техніках: олійні фарби, батик, художня графіка, а рік тому захопилася живописом вовною. Деякі її картини вражають реалістичністю: у сірому тумані тонуть «Мрії про Париж», а на фоні безхмарного неба виблискують куполи нашого Собору Олександра Невського. Зачаровують яскраві барвисті квіти і милі казкові персонажі.  
- Я дуже люблю колір. У цій техніці привабило те, що можна передати всі барви життя, - каже Лариса Клепас. - Наперед нічого не промальовую, а відразу викладаю картинку зі своєї уяви. Спочатку роблю фон, а тоді фарбованою вовною формую зображення.
 Використовує вона і техніку мокрого валяння вовни, створюючи з неї різноманітні прикраси, які використовує не лише у картинах, а й на аксесуарах, сумочках та іграшках, що також представлені на виставці. 
Дещо інша історія у молодшої сестри Ольги Слободанюк. Після одержання фаху художника-оформлювача вона працювала у державній службі, поки два з половиною роки тому не зрозуміла, що її покликання - мистецтво. З того часу вона захопилася так званими висипанками - картинами з різноманітного насіння, круп тощо. 
- Дуже люблю працювати з манкою і маком, тому що ними добре відтіняти, - роповідає Ольга. - Використовую чай для чорного кольору, гречану, ячмінну крупи, спеції й багато іншого. Спочатку малюю ескіз, згодом засипаю його певним насінням натурального кольору (я його ніколи не фарбую, для червоного кольору, наприклад, використовую мелений перець). Картини лакую, аби їх можна було б довго зберігати.
Ольга Слободанюк та Лариса Клепас Фантазії Ользі не позичати. Поряд із казковими веселими композиціями є й такі, що здалеку здаються живописом: цікаві природні сюжети і зображення архітектурних споруд, зокрема й нашої фортеці. Окремо варто згадати про її портрети. Класичні Тарас Шевченко та Леся Українка, дещо пафосна Скарлетт і прото вражаюча репродукція «Мони Лізи». Невже таке можливо? 
- Свої виставки ми презентуємо завжди разом, - кажуть сестри. - Це вже третій показ наших робіт. Перший був у нашому рідному Городку, другий - у Хмельницькому. Ідеї беремо з природи, життя, оточення. Надихає і творчість інших художників, хоча намагаємося бути неповторними. 
Виставка триватиме до 14 лютого.

Автор:  Віталій ГОРБУЛЕНКО

Повернення до списку