90 за 40! CАМЕ СТІЛЬКИ МІЛЬЙОНІВ ТОНН ЦЕМЕНТУ ДАВ ЗАВОД ЗА ЧОТИРИ ДЕСЯТИЛІТТЯ
30 грудня ВАТ «Подільський цемент» виповниться 40 років. Вікопомна подія, від якої підприємство веде відлік своєї історії, сталася 29-30 грудня 1970 р. Саме тоді було розпалено першу обертову піч, а Державна комісія під керівництвом Юрія Івановича ЧОПА прийняла в експлуатацію першу технологічну лінію Кам’янець-Подільського цементного заводу потужністю 600 тисяч тонн цементу за рік.
Шлях до цієї вікопомної події розтягнувся на ціле десятиліття, адже питання про необхідність збудувати цементний завод у Кам’янці-Подільському виникло ще на зорі 1960-х років. Тоді виробництво цементу в Україні було зосереджено в основному в Донецькій, Дніпропетровській і західних областях. Там був надлишок цементу, всі ж інші регіони відчували його значну нестачу. Щоб задовольнити потреби ринку центральних регіонів України, 15 лютого 1961 р. ЦК КПРС і Рада Міністрів СРСР ухвалили Постанову №132. Нею передбачалося будівництво Кам’янець-Подільського цементного заводу, який мав забезпечити потреби ринку в основному центральної частини України – Київської, Вінницької та Черкаської областей, де дефіцит цементу становив близько двох мільйонів тонн за рік.
Основним споживачем цементу в центральному регіоні був Київський економіко-адміністративний район. Сюди цемент завозився, причому дальність перевезень досягала 600-800 км. Це було економічно вкрай невигідно. Тож майбутній потужний цементний завод у давній столиці Поділля мав стати тим підприємством, яке ліквідує наявний дисбаланс.
Чому, вибираючи місце розташування майбутнього підприємства, зупинилися саме на Кам’янці? Цьому посприяла розташована поруч із містом чудова сировинна база. З усіх поглядів вона була єдиним відповідним родовищем, здатним надійно забезпечувати цементною сировиною майбутній завод у центрі України.
Суттєвим чинником на користь будівництва заводу в Кам’янці було й те, що Поділля – це сільськогосподарський регіон із високим рівнем трудових ресурсів. Цементний завод, розташований у густонаселеному районі, міг комплектуватися робочою силою з місцевого населення.
Важливим стало й те, що поруч був залізничний роз’їзд Гуменці, а будівництво під’їзних шляхів завдовжки всього півкілометра до майданчика підприємства давало заводу змогу легко отримати залізничний зв’язок із його потенційними клієнтами.
Першим кроком до здійснення амбітного плану стало проектне завдання на будівництво Кам’янець-Подільського цементного заводу потужністю 2,4 млн.т. Його розробив один із проектних інститутів Харкова. Проект передбачав, що на заводі працюватиме близько 850 осіб, зокрема 678 робітників.
19 березня 1963 р. Рада Міністрів СРСР затвердила проектне завдання на виконання проектно-пошукових робіт для потужності 2,4 млн.т цементу та 0,8 млн.т дробленого вапняку для цукрових заводів.
21 грудня 1965 р. Міністерство будівельних матеріалів України видало наказ, яким створило дирекцію будівництва заводу. Незабаром вона розпочала роботу, розмістившись у будівельному вагончику у відкритому полі. Тоді ще не було дороги, а на місці майбутнього заводу в попередні роки росли буряки. Будівельні роботи розпочалися на початку 1966 р.
8 січня 1966 р. було організовано будівельно-монтажне управління «Цембуд», зусиллями якого за п’ять років було виконано обсяг робіт, який дав можливість у передостанній день 1970 р. здати в експлуатацію першу технологічну лінію.
До пуску заводу підготовку фахівців для роботи на першій технологічній лінії проводили на базі Хмельницького навчального комбінату. Стажувалися робітники на цементних підприємствах Миколаєва Львівської області, Здолбунова Рівненської, Дніпродзержинська Дніпропетровської областей.
У три етапи – 30 серпня 1971 р., 30 серпня 1972 р. та 25 серпня 1973 р. – було здано в експлуатацію аналогічно першій другу, третю та четверту технологічні лінії.
Для успішної роботи на підприємство запросили робітників провідних професій і фахівців з інших цементних підприємств СРСР, які спільно зі службою технічного навчання допомагали новоприбулим робітникам оволодіти відповідними професіями та передавали свій досвід і
уміння. Надалі навчання робітників потрібного фаху проводилось уже на базі самого підприємства.
1972 р. було ухвалено рішення розширити завод до шести технологічних ліній і збільшити його потужність із
2,4 млн. до 3,7 млн.т цементу за рік.
19 липня 1972 р. колектив відвантажив перший мільйон тонн цементу.
Виконані в 1974-1975 рр. будівельно-монтажні роботи дали змогу своєчасно здати в експлуатацію п’яту та шосту технологічні лінії.
У серпні 1976 р. було відвантажено першу 10-мільйонну тонну цементу, а 13 січня 1978 р. здано комплекс об’єктів, які полегшили освоєння проектної потужності. Очолював тоді підприємство Іван Федорович КАЩЕЄВ – колишній міністр цементної промисловості Киргизії.
1987 р. колектив заводу вперше досягнув проектного показника виробництва – 3703600 т цементу. Наступного року підприємство спромоглося на рекордний річний випуск – 3786000 т цементу.
Працюючи в умовах повного самофінансування, з 1989 р. завод самостійно заробляв кошти, велику частину прибутку передавав фонду розвитку підприємства та на соціальну сферу. На балансі підприємства перебували два дитячі садки, поліклініка, база відпочинку на Чорному морі в Одесі, профілакторій «Лісова пісня», 5 гуртожитків, 15 житлових будинків, готель.
У 1983-1994 рр. директором, у подальшому головою правління підприємства був Василь Якович РЯЗАНЦЕВ. Саме він започаткував нові форми господарювання, активізував науково-дослідну та конструкторську роботу і сам брав у ній безпосередню участь.
23 грудня 1989 р. відбулася конференція організації орендарів, на якій затверджено доповнення до положення про організацію орендарів підприємства. Було укладено договір із Фондом держмайна про оренду виробничих потужностей підприємства. Через рік цей договір було переукладено на умовах оренди з викупом. Працюючи на оренді з викупом, колектив підприємства зумів сплатити майже 70% вартості майна, яке на той час орендували у держави. Залишок майна в 30% було викуплено за майнові приватизаційні сертифікати. У цьому взяли участь близько 12 тисяч громадян України, які відразу стали акціонерами підприємства.
24 березня 1994 р. на конференції уповноважених представників організацій орендного підприємства «Кам’янець-Подільський цементний завод» і холдингового інвестиційного товариства «Хіт-Фонд» було ухвалено рішення створити закрите акціонерне товариство «Подільський цемент». 24-25 жовтня 1994 р. було обрано наглядову раду, а її головою – Володимира Івановича ЛИМАРЯ, який представляв інтереси «Хіт-Фонду». 25 жовтня наглядова рада призначила виконавчу дирекцію. Генеральним директором став Семен Іванович ДАРЧУК.
1997 р. ЗАТ «Подільський цемент» було реорганізовано у відкрите акціонерне товариство (ВАТ). Протягом 1997-1998 рр. Київське інвестиційне товариство «КІНТО» проводило скупку акцій
в акціонерів підприємства. У травні
1999 р. ірландська компанія «СRН» викупила в «КІНТО» понад 76% акцій ВАТ «Подільський цемент» і стала основним власником підприємства. Сьогодні майже 99% акцій заводу належать цій ірландській компанії, яка в себе є монополістом у галузі виробництва будівельних матеріалів.
Перший крок будівництва заводу нового європейського рівня було зроблено 2006 р., коли було введено в експлуатацію «Вугільний проект». Він дав можливість використовувати в якості технологічного палива вугілля замість природного газу, але до кінця не вирішив проблеми високої енергозатратності виробництва цементу. На сьогодні енергозатратність у собівартості випуску цементу сягає 56%. Тому, за словами голови правління, генерального директора ВАТ «Подільський цемент» Семена ДАРЧУКА, рада директорів компанії «CRH», спільно з керівництвом підприємства у грудні 2006 р. вирішила зробити кардинальну реконструкцію заводу з переходом з «мокрого» способу виробництва цементу на «сухий».
– Згідно з проектом, на нині діючому промисловому майданчику з 2007 року будується нова технологічна лінія з виробництва цементу «сухим» способом потужністю 2500 тисяч тонн цементу на рік, – розповідає Семен Іванович. – Все обладнання, яке буде встановлено на новому виробництві, повністю відповідатиме європейським стандартам, ступінь очищення викидів – 99,9%. «Суха піч», окрім того, за своєю потужністю замінить 5 нині діючих. Кошторис проекту – 230 мільйонів євро. Така модернізація підприємства дасть можливість майже вдвічі зменшити використання палива, здешевити собівартість цементу, покращити умови праці, знизити викиди пилу та шкідливих газів. Введення в експлуатацію «сухої» лінії плануємо на травень 2011 року. Ми покладаємо великі надії на цей проект, добре розуміючи, що від його успішного завершення залежить майбутнє нашого підприємства, його авторитет, успіх і добробут нашого колективу. За 40 років роботи завод став відомим не тільки в Україні, але й у Європі, як надійний партнер і виробник високоякісного цементу. За ці роки сформувався загартований і, я б сказав, зцементований колектив однодумців, для якого підприємство стало домівкою. Ми повні сили та енергії, готові долати всі труднощі, тому впевнено дивимося в майбутнє.