Логін:
Пароль:
Реєстрація
Забули свій пароль?
Увійти як користувач:
Увійти як користувач
Ви можете увійти на сайт, якщо ви зареєстровані на одному з цих сервісів:

КОМІСІОНКА

НЕДІЛЯ, 22 КВІТНЯ 2018 р.
ПРИВАТНА ГАЗЕТА ЗАСНОВАНА 26 ГРУДНЯ 1992 р.
21.11.2014

НАРОДЖЕНІ РЕВОЛЮЦІЄЮ. КУЛЬТУРА УКРАЇНСЬКОГО СПРОТИВУ

Все почалося рік тому на Майдані. 21 листопада тут народилась не лише нова революція, але й держава, нація і культура. Обростаючи барикадами і горами палаючих шин, Революція гідності огороджувала себе мистецькими барбаканами, протестними плакатами, майстерно розписаними щитами та імпровізованими концертними майданчиками. Ставши поряд зі своїм народом, митці почали будувати фронт боротьби із владною системою та її культурним жлобством. На палаючих барикадах Євромайдану з народного повстання митці, поети, фотографи і музиканти із коктейлями Молотова в руках творили нову художню реальність.
Піано-екстреміст на СоборнійРеволюція надихала, перетворювалася на мистецтво і народжувала нових «дітей». Поміж майданівськими сотнями утворилась мистецька, зброєю стали художні плакати, а саундтреком до революції - мелодії піано-екстреміста. Не обминули ці «культурні плоди» і Кам’янця. Хлопець у балаклаві грав на Соборній, кам’янецькі стіни замайоріли протестними графіті, в Старому місті лунали пісні Майдану й звучала революційна поезія. Без сумнівів, революція змінила мистецтво і його творців. Тож, згадуючи нині про Євромайдан, неможливо не згадати про внесок у його перемогу «звичайних художників».

МИСТЕЦЬКИЙ КОКТЕЙЛЬ КРАЩЕ ЗА «МОЛОТОВА»

Мало хто знає, що перший коктейль Молотова на Банковій кинув не провокатор чи екстреміст, а художник Олекса Шемотюк. Про це в липні «ПОДОЛЯНИНУ» розповів інший активний учасник Єврореволюції Антін Мухарський, який на берегах Дністра презентував «Сувору українізацію» Ореста Лютого. Формально Майдан почався з протестів проти зміни політичного курсу Януковича і допису в соцмережах журналіста Мустафи Найєма. Втім дивовижним чином збігся із закриттям проекту Мухарського «Жлобологія» в Мистецькому арсеналі.
- Коли 2 грудня, після подій на вулиці Банковій, художники закривали виставку, ми тим самим завершували цілу епоху, - зізнався Антін. - Художники відчували, що ця революція мирною не буде. Прямо на пачках із каталогами «Жлобології» ми тоді написали: «Жлоб-Арт» все. Епоху закінчено. Всі - на барикади!». Від самого початку і до кінця Революція гідності насправді робилася митцями.
Учасники епатажного «Союзу вольних художників» та ідеологи «Жлоб-Арту» були першими серед митців, хто не просто взяв участь у подіях на Майдані, а й спрямував свої творчі сили на створення нових гасел революції. Навпроти захопленої КМДА художники звели Мистецький барбакан, мури якого прикрасили репродукціями художників-жлобістів Івана Семесюка, Олекси Манна, Андрія Кольори волі Марії Діордійчук і Єгора Стрєлкова. Фестиваль «Республіка»Єрмоленка, а вечорами читали вірші Ірена Карпа, Дмитро Лазуткін, Артем Полежака. Влітку революційні вірші, есеї, фотографії та репродукції увійшли до спільного мистецького альманаху «Майдан. (Р)Еволюція духу».
Малюнки художників стали справжньою зброєю. Коли на Майдані розпочались криваві сутички, митці були на барикадах. Під спалахами вибухової суміші й автомобільних шин утворилось арт-об’єднання «Другий фронт». Поки на столичній вулиці Грушевського тривали протистояння між мітингувальниками і силовиками, архітектори Єгор Стрєлков і Марія Діордійчук стояли тут із мольбертами. У шоломах і захисних окулярах вони працювали над «Кольорами волі», які згодом показали Європі, а у вересні привезли на «Республіку» до Кам’янця-Подільського.
- На Майдані наше життя почалося спочатку, - розповіла тоді Марія Діордійчук. - Єгор закрив свій тату-салон, і з квартири ми переїхали в Український дім. А зрозумівши, що насправді атмосферу й дух Майдану не можуть передати ані слова, ані фото, почали його малювати. Пам’ятаю, коли біля мене вперше розірвалася граната, я прибігла до Єгора в салон і попросила негайно набити мені тату тризуба у вогні.
Згодом коктейлі Молотова і українські орнаменти на тілі стали справжнім трендом, а до столика в Українському домі, де Єгор набивав свої «тату-клейноди», почали шикуватися черги хлопців у балаклавах.

КОЛИ ЗА САУНД-ТРЕК БЕРУТЬСЯ ЕКСТРЕМІСТИ

Чорна лижна шапка із вирізами на морозному Майдані була необхідністю, але зрештою стала справжнім символом революції. А одягнений у неї «екстреміст», котрий одного разу «дорвався» до піаніно навпроти міліцейського кордону на Банковій, зробив його мелодії справжнім саунд-треком до революції.
Інструмент розмалювали в кольори Державного прапора і символіку Євросоюзу, а його фото і відео розійшлися Інтернетом. Грати на фортепіано стало доброю традицією Євромайдану, а класика лунала із захоплених будівель Київської адміністрації та Українського дому. В березні мелодії інструменту піано-екстреміста почули і на кам’янецькій Соборній.
Революція духу «Союзу вольних художників»- Майдан мене змінив, після нього я став зовсім іншим, - розповідав піаніст. - Декілька років навіть не сідав за інструмент, але революція знову розбудила в мені бажання грати. І хоч тепер майже не маю вільного часу, мені це приємно, адже не лише для себе живу, а роблю щось корисне для людей. Власним прикладом хочу показати, що нам усім пора почати жити по-новому.
Хвиля революції підняла на боротьбу десятки музикантів. Відклавши всі свої творчі плани, вони одягали шоломи і йшли на передову. А опісля сідали за інструменти і, натхненні революцією, писали пісні, готували концерти й створювали нові музичні проекти. Учасники протестів на Майдані ставали свідками таких «фантастичних» подій, як достроковий реліз записів «Братів Гадюкіних», безкоштовний концерт «Ляпіса Трубецкого» і незабутній виступ першого складу «Океану Ельзи».
Мимоволі словосполучення «пісні Майдану» стало загальновживаним. Увібравши в себе дух революційної боротьби й непокори, тепер вони надихають бійців у зоні АТО і збирають площі на благодійних концертах. У жовтні «Пісні Майдану» почули і в Кам’янці. Збираючи кошти на допомогу солдатам, тут згадували Героїв Небесної сотні й не збиралися здаватись без бою.
Надихала Єврореволюція й на вірші. У відповідь на криваві придушення мирного протесту на столичному Майдані на світ з’явилися сотні революційних рядків і досі не відомих імен поетів. Одним із них стала Анастасія Дмитрук. Написавши наприкінці лютого свою «Никогда мы не будем братьями», киянка наробила чимало шуму в Інтернет-мережі, а тепер видала власну збірку і читає свою поезію по всій Україні. 22 листопада поезію Насті вже втретє наживо зможуть почути і кам’янчани (місце зустрічі організатори перенесли до «Кав’ярні на Зарванській», початок о 17.00).
Кожну краплину в буремному океані Революції гідності намагались закарбувати й фотографи та кінематографісти. Усмішки звичайних людей Майдану зафіксував масштабний проект «Україна - це кожен». Велетенські чорно-білі знімки протестувальників, незалежно від їхньої територіальної, національної, соціальної чи гендерної приналежності, взимку розвісили в столиці. А у вересні фото життєрадісних майданівців з’явилися на парканах неподалік від райдержадміністрації в Старому місті.
Сплеск культурного патріотизму протягом цього року проявився не лише світлинами на огорожах, але й революційним стріт-артом на стінах, вишиванками на місцевих дорогах і навіть національними орнаментами на каналізаційних люках. Революція зробила українське модним і, як би банально це не звучало, народила нових митців і власну культуру.

Автор: 

Повернення до списку