ТАМ, ДЕ ВСЕЛЯЮТЬ У СЕРЦЕ ПІСНЮ

«Нон легато! В унісон співаємо! Чисто! Мінор! Вверх! Тримаємо!..»

Дитячі голоси старанно виконують те, що каже керівник хору. Обличчя зосереджені. Очі уважні та солідарні із внутрішніми емоціями…Триває репетиція в Кам’янець-Подільській міській дитячій хоровій школі. Вдалося стати слухачем і побачити, як у класі відшліфовується те, що на сцені просто досконале…

В Україні всього п’ять хорових шкіл. Сьогодні відчиняємо двері до однієї з них, аби через 20 років з часу заснування цього мистецького храму поглянути на його пройдений шлях і побачити залаштункове життя тих, хто живе піснею.

ШКОЛА – ПОДВИГ ІВАНА НЕТЕЧІ "ШКОЛА – ПОДВИГ ІВАНА НЕТЕЧІ"

2 січня 1992 р. в культурному літописі Кам’янця-Подільського позначене як день відкриття міської дитячої хорової школи. Сміливий задум її заснування (а на той час в Україні було всього дві хорові школи) належав Івану НЕТЕЧІ, керівнику вже добре відомої тоді народної дитячо-юнацької хорової капели «Журавлик». Сьогодні заселена піснею школа міцно стоїть на ногах із величезним багажем здобутків та перемог. А директор Іван Нетеча незмінно присвячує себе цьому закладу.

– У ті часи ми фактично здійс­нили подвиг – посунули міське комунальне господарство й зайняли ось це приміщення, – емоційно пригадує Іван Михайлович. – Я досі дивуюся, як нам це вдалося. Часто питають, з ким я ту школу відкривав: з однодумцями чи колегами, а можливо, зі спонсорами чи меценатами? Я кажу: ні! Відкривав її з хором «Журавлик», з дівчатками та хлопчиками. Тоді ми зуміли переконати міського голову міськради Михайла Аносова і сто депутатів, що це необхідно зробити. Великих зусиль доклала і депутат обласної ради Віра ШПИЛЬОВА, син якої тоді також співав у хорі.

– Уже 20 років минуло відтоді. Чим найбільше пишаєтеся?

– Найбільше досягнення – що ми під­твердили оте рішення депутатів про від­криття в місті хорової школи. Вона випробувана роками, й надії, які покладалися на заклад, таки виправдалися. А імена таких випускників, як Євген ГЕПЛЮК, Мирослава СЛЄСАР, Андрій БОНДАРЕНКО, Наталія МАМЧУР, Олена ПЕТРОВА, Діана МАЛЕЦЬКА, котрі зразу після хорової школи вступили до консерваторії, свідчать про те, що ми недарма робимо свою справу.

Тішить Івана Нетечу й те, що його школа – єдина з хорових шкіл України, яка працює не тільки суто на хор. Тут також дбають про те, щоб дитина могла проявити себе як соліст у різних напрямах – в академічному чи народному співах, у жанрі естрадної пісні. До того ж учнів навчають грати на музичних інструментах.

– Я вважаю: якщо в дитини є такі таланти, їх треба підтримувати. Хоча, повірте, інколи це заважає хору, і в інших чотирьох хорових школах таке відхиляють. А нам вдається і хор на рівні тримати, і разом з тим мати гарних вокалістів і піаністів. Приїжджаючи до нас на концерт, колеги дивуються: «Ох, як гарно грають, як співають!». А я кажу у відповідь: «А хто ж вам заважає навчати цього дітей?!». Є хибна думка, що в «Журавлику» всі так співають сольно, як Солов’яненко чи Бондаренко… Ні, діти мають звичайні голоси, і з ними треба багато працювати. Я дуже шкодую про те, що не вдалося відвоювати приміщення для створення хорової гімназії чи ліцею.

У СТІНАХ, ДЕ ЖИВЕ МИСТЕЦТВО "У СТІНАХ, ДЕ ЖИВЕ МИСТЕЦТВО"

Йдемо коридорами школи. Таке враження, що в стінах, де живе мистецтво, ніколи не буває порожньо і тихо. Поки за дверима одного класу в унісон лунає дзвінке «Мі-ме-ма-мо-му», в іншому чути звуки фортепіано. Тут шліфуються таланти. І треба віддати належне тим, хто бере в цьому участь. А ось і одна з них – викладач вокалу Марина Федорова, єдиний у місті кандидат наук, який працює в мистецькій школі.

– Школа для мене багато значить, я сама тут вчилася, співала у хорі «Журавлик», а тепер навчаю інших, – каже Марина Володимирівна. – Це одна із найблагородніших професій. У ній поєднується не тільки процес навчання дітей, але й мистецтво.

Викладачка ніколи не починає урок, якщо учень чимось засмучений. Каже, що без настрою немає тонусу, тому часто доводиться створювати затишну домашню атмосферу, щоб з’ясувати, в чому проблема.

– Щороку в нас є випускники, які далі йдуть мистецькою стежкою. Але щоб іти в мистецтво, треба мати характер, – запевняє Марина Федорова. – Я б навіть так сказала: мистецтво – високе, але жорстоке. Адже є безліч нюансів, над якими треба багато працювати. Дуже важко, скажімо, поставити голос – туди не залізеш, не покопирсаєшся, не виставиш потрібну висоту.  

Декотрі з тих випускників, хто все-таки обрав музику професією й пішов мистецькими шляхами, повертаються до школи та продовжують співати. Як-от студентка Хмельницького музичного училища, випускниця хорової школи Вікторія ЦЮПАК, яка, за словами Івана Нетечі, подає великі надії.

– З самого початку школа була для мене випробуванням, – зі­знається Вікторія. – Я сюди приходила зі сльозами на очах, але потім надзвичайно полюбила хор, почала серйозно займатися співом. Музика для мене стала другим життям. Знаєте, я ніколи не забуду нашого виступу в Польщі, коли ми співали «Sto lat» у храмі, а люди встали і почали аплодувати зі сльозами на очах. Тоді ми зрозуміли, що недаремно тут навчаємося, робимо таку кропітку справу, адже хоровий спів – це важкий спів, в якому треба досягти унісону, а це непросто. Іван Михайлович робить усе для того, щоб ми вдосконалювалися, концертували. Я дуже люблю виконувати твори «П’ять лебідок», «Пісня про матір», «Veni, Domine» (Прийди, Господи), «Отче наш».

Зазирнемо до класу. Іван Нетеча зупиняє репетицію хору, даючи можливість поспілкуватися з талановитими хористами. Юлія ЩЕРБАНЬ, яка щойно старанно виконувала вокальні вправи, зізнається, що хорова школа стала для неї другою домівкою, викладачі – творчими батьками. А юна відмінниця школи Олена ПАНЬКО, яку викладачі називають піаністкою №1 закладу, ділиться враженнями від виступу в м.Ніжин і знайомства на концерті зі студентський хором «Світоч». 

РУТИННІ ПРОБЛЕМИ ВИСОКОГО "РУТИННІ ПРОБЛЕМИ ВИСОКОГО"

Нині в школі навчаються 205 юних кам’янчан – такий контингент учнів затвердила міська рада. Їм викладають хоровий, ансамблевий і сольний співи, гру на музичних інструментах, соль­феджіо, світову та українську музичні літератури, хорознавство.

Здається, хорова школа продукує справжні обдарування, бо коли ці діти виходять на сцену – в слухачів перехоплює дух. І це чи не найбільше стосується еліти школи – народної дитячо-юнацької хорової капели «Журавлик», лауреата численних всеукраїнських та міжнародних фестивалів і конкурсів.  

У школі також функціонують хор дів­чаток молодших класів, вокальні ансамблі дівчат молодших і старших кла­сів (керівник – Андрій НЕТЕЧА), хор хлоп­ців «Калинове гроно», вокальні ансамблі хлопців молодших і старших класів (керівник – Наталія КУПІНСЬКА), жіночий вокальний ансамбль викладачів (керівник – Ольга ПАСТУХ), вокальний дует викладачів у складі Ірини ДРАГАН і Марини ФЕДОРОВОЇ (ми пам’ятаємо їх як сестер СТАСЮК).

Багато учнів хорової школи стають лауреатами і дипломантами міжнародних, всеукраїнських, регіональних, обласних, міських фестивалів і конкурсів, переможцями обласних музично-теоретичних олімпіад. Щороку хористи колядують і щедрують у храмах міста, беруть участь у різноманітних святах і фестивалях.

– У Кам’янці-Подільському є серйозна проблема з кадрами. У нас не вистачає хороших педагогів для мистецьких шкіл. Ми взяли курс на своїх випускників, які після навчання поверталися б у рідне місто та приходили до школи працювати. То був би ідеальний варіант, – пояснює заступник директора з навчально-виховної роботи Володимир ПРОКОПОВ. – Але, звичайно, не всі хочуть після консерваторії повертатися, бо отримують гарні пропозиції у великому місті. І це їхнє право.

Серйозного оновлення потребує матеріальна база школи, адже музичні інструменти вже вичерпали свій термін експлуатації. Нам трохи не вистачає класів, щоб повноцінно все організувати, щоб діти тут не сиділи до ночі, – продовжує про рутинні проблеми завуч. – Крім головного корпусу, що на вул.Т.Шевченка, 37, навчання проводяться у двох філіях – при ЗОШ №6 та НВК №13. А до 2009 року заклад мав філії ще в багатьох загальноосвітніх школах міста. Батьки були щасливі, бо після уроків діти залишалися на місці. Але потім міська влада позакривала філії й скоротила кількість учнів. Та нічого – дай, Боже, дати раду цим двом сотням вихованців. Цього достатньо, аби показати те, що можуть школа і викладачі.

Колектив міської дитячої хорової школи запрошує всіх бажаючих на концерт з нагоди 20-ї річниці заснування закладу, який відбудеться 8 грудня 0 14.00 год. в МБК.