Логін:
Пароль:
Реєстрація
Забули свій пароль?
Увійти як користувач:
Увійти як користувач
Ви можете увійти на сайт, якщо ви зареєстровані на одному з цих сервісів:

КОМІСІОНКА


ЧЕТВЕР, 18 ЖОВТНЯ 2018 р.
ПРИВАТНА ГАЗЕТА ЗАСНОВАНА 26 ГРУДНЯ 1992 р.
09.10.2015

НАТХНЕННЯ СМЕРЕКОВОГО КРАЮ

Відомий український композитор і співак Павло ДВОРСЬКИЙ сьогодні, 9 жовтня, даватиме концерт у Кам’янці-Подільському (о 19.00 у РЦКМ «Розмай»). За тиждень до цієї події митець поспілкувався із «ПОДОЛЯНИНОМ».
Павло ДВОРСЬКИЙДворський - автор улюблених у народі пісень «Смерекова хата», «Стожари» та багатьох інших. Саме за його дзвінким тенором ці твори найбільш впізнавані. Павло Ананійович нині проживає в Києві, але родом із Буковини - с.Ленківці Кельменецького району. Свого часу співав у легендарному ВІА «Смерічка». Артист часто дає концерти як у нашій країні, так і за кордоном, де є українські емігранти. Нерідко буває і в Кам’янці-Подільському. Тож з’ясуємо, які ж ниточки пов’язують Павла Дворського з нашим містом.
- З моїх рідних Ленківців до Кам’янця можна потягом доїхати за півгодини, - розповідає співак. - Часто приїжджав сюди в дитинстві. Тож і тепер їду у ваше місто, як до себе додому. Тут живе мій племінник - викладач ПДАТУ Олег Ткач із дружиною та дітьми. А також однокласники, колишні сусіди з Ленківців, як-от військовий полковник Микола Корній, викладач Анатолій Попович, з яким змалку починав займатися музикою. В Кам’янці живе і працює мій спортивний побратим Андрій Хіміч, із яким колись грали в одній футбольній команді, ставши чемпіонами Кельменецького району. Сергій Степанков та інші побратими по настільному тенісу. В день мого концерту в Кам’янці проводитиметься міжнародний тенісний турнір: на жаль, не зможу взяти участі, але привітаю учасників. Я - майстер спорту України з настільного тенісу, часто змагаюся на турнірах, але вже в категорії від 60 років і старші. Кажу, дай Боже, щоб дожити і до ста років та ще грати в теніс, але на першому місці концерти.
- Можете порахувати, скільки разів виступали у Кам’янці?
- Важко сказати... Можливо, 20-25 разів, а може, й більше. Приїжджав і в села району. Нині важко знайти на мапі України місто, де я не виступав.
Теперішній приїзд до Кам’янця особливо приємний: уперше даватиму тут концерт із двома синами - Павлом і В’ячеславом. Старший син Павло - професійний співак, закінчив у Києві музичну академію, нині працює в чернівецькій філармонії. Молодший В’ячеслав поєднує юриспруденцію з музикою. Його благословив на пісню хрещений батько Назарій Яремчук.
- Павле Ананійовичу, як народжуються Ваші пісні, зокрема, й навідоміша «Смерекова хата»?
- Я збирався їхати на закордонні гастролі, відвідавши перед тим батьків у селі. Кажу їм: «Вирушатиму за кордон, там же так гарно, чудово!». А мені відповідають: «Сину, та хіба може бути десь краще, як у нас в Ленківцях! Цвітуть сади, рідна хата, джерельна вода з криниці. Тут ти виріс, ходив босими ногами...». Я не звернув уваги на ці слова, але, поїхавши, справді відчув, що не вистачає рідної землі. Де б ти не був у світах, все одно хочеш повернутися додому, бути з родиною, відчувати, що потрібен людям. І в душі зародилася оця «Смерекова хата, батьківський поріг...». Я зустрівся з поетом Миколою Бакаєм, наспівав йому мелодію, а він придумав слова. Це було 30 років тому.
Кожна пісня народжується від зустрічі з людьми, цікавого випадку в житті. Іноді спочатку народжується музика, потім пишуться вірші, але я частіше довіряв поетам. Далі або сам співав, або дарував пісні іншим виконавцям. Як-от Назарію Яремчуку, Василю Зінкевичу, Іво Бобулу, Лілії Сандулесі, дуету «Писанка», колективам «Кобза», «Краяни», «Ватра», «Водограй» та іншим. Чим більше виконавців співають пісні, тим приємніше автору. Кожен додає свою родзинку.
Одинадцять моїх пісень переклала італійською поетеса Даніелла Агостінеллі. Я видав цілий альбом «Le stelle kadenti» («Падаючі зірки»), який презентував у Римі декілька років тому. Мені приємно, що італійці співають українські пісні своєю мовою. Інші народи нас шануватимуть, коли побачать, що ми творимо своє. Хочеться, аби наша молодь виховувалася на українських піснях, але зі змістом та образами. Адже нам нав’язують пісні-одноденки, де одна фраза повторюється впродовж декількох хвилин. Мовляв, навіщо багато тексту, головне - щоб фраза «довбала». А це вже не творчість, а ремесло. Людина повинна відчути себе в пісні.
- Поділитеся найближчими творчими планами?
- Готую альбом, присвячений своєму 40-річчю на професійній сцені. Можливо, він називатиметься «Життєва дорога», куди ввійдуть і патріотичні пісні, зокрема, «Ангели Майдану», і ліричні. Це буде сповідь перед глядачем.
Мене просять виступити із синами в Чикаго, Детройті, Римі, Венеції, Мілані, Лондоні... Планів є багато. Я не зупиняюся, поки Бог дає здоров’я та натхнення творити нові пісні.

Автор:  Віталій ГОРБУЛЕНКО

Повернення до списку