Логін:
Пароль:
Реєстрація
Забули свій пароль?
Увійти як користувач:
Увійти як користувач
Ви можете увійти на сайт, якщо ви зареєстровані на одному з цих сервісів:

КОМІСІОНКА


ПОНЕДІЛОК, 10 ГРУДНЯ 2018 р.
ПРИВАТНА ГАЗЕТА ЗАСНОВАНА 26 ГРУДНЯ 1992 р.
06.11.2015

ВОВНЯНИЙ ЖИВОПИС ЛАРИСИ КЛЕПАС

Картини цієї майстрині теплі в прямому значенні цього слова. Адже свої мальовничі натюрморти, барвисті квіти, реалістичні пейзажі та портрети художниця Лариса Клепас створює зі звичайної вовни.
ВОВНЯНИЙ ЖИВОПИС ЛАРИСИ КЛЕПАСРізнокольорові згорточки пухнастого матеріалу її майстерні руки здатні за лічені хвилини перетворити на живописне полотно. Вдивляючись, здається, що під склом підрамника насправді поселилися не шматочки вовни, а живі маки, соняхи, ромашки. Нині Лариса Йосипівна - єдина відома в місті майстриня, котра володіє непростою технікою валяння вовною. З її допомогою мисткині вдається створювати не лише чуттєві картини, але й стильні сумочки, шалики, берети, мініатюрні брошки, за якими в чергу шикуються не тільки кам’янчанки, але й клієнтки з усієї України та світу.
- Я з дитинства знала, що стану художником, - каже Лариса Клепас. - І поки інші діти мріяли про професії космонавтів і медиків - малювала. Жили ми на невеличкому хуторі Золотарка Городоцького району. І коли батьки побудували хату в райцентрі, легко прийняла цю новину лише тому, що нарешті змогла ходити до художньої школи. Згодом вступила до Харківського художнього училища, закінчила Львівське училище декоративного і ужиткового мистецтва ім.Івана Труша, Львівську академію друкарства, де навчалася на графіка-ілюстратора книжок.
Рідна сестра Ольга Слободянюк - також майстриня, викладає картини крупами, тож постійно робимо спільні виставки. А любов до творчості передалася нам від діда, який викладав малювання у школі. Люди, в яких дитинство пов’язане із землею, природою, по-іншому сприймають світ - більш щиро, відкрито. Цей позитив, який увібрали зі свіжим повітрям тоді, хочеться віддавати сьогодні. В усіх наших робіт спільна тема - любов до життя. Творимо так, щоб кожна картина була не просто елементом декору, але й оберегом. Саме тому до роботи беремося лише з позитивним настроєм.
- Як давно Ви займаєтеся валянням вовною?
- Все почалося чотири роки тому, коли з родиною переїхала з Городка до Кам’янця-Подільського. Там працювала викладачем у художній школі, займалася художньою графікою, проілюструвала більше як тридцять дитячих книжок, а тут опинилася без роботи. Якось в Інтернеті випадково натрапила на декілька картин вовною і вирішила й собі спробувати зробити щось схоже.
Першим постало питання - де взяти вовну? Оббігала всі магазини, але з’ясувалося, що в Кам’янці її немає. Знайшла тільки в Хмельницькому. Придбала декілька кольорів на пробу. Взялася за першу картину і більше вже не могла відірватися. Щодня з’являлася нова. Взагалі я перепробувала дуже багато різних видів мистецтва, але валяння мене настільки захопило, що решту закинула назавжди. Цей матеріал має дуже позитивну енергетику, тому від роботи просто неможливо відірватися.
- Тобто, звичайна вовна для валяння не підійде?
- Лише за кордоном існують ферми, де спеціально вирощують тонкорунних овечок, чию вовну використовують для валяння. Вовна наших закарпатських овець для цього не придатна, бо занадто груба. Нині це мистецтво стає все популярнішим, тому дефіциту в матеріалах немає. Замовляю її в спеціалізованих Інтернет-магазинах.
- Але як картини зі звичайної вовни у Вас виходять настільки живописними?
- Картини вовною створюю так само, як і звичайні, використовуючи принципи живопису. Все так само, як із фарбами, просто замість пензля в мене - вовна. Складність полягає в тому, що жодних контурів не намалюєш, потрібно одразу ж композиційно викласти всі кольори в уяві. Важко й переробляти такі картини, адже робити це потрібно дуже делікатно. Один сильний подих - і все може розлетітися. Це дуже багатогранний матеріал, залишається тільки включити фантазію і творити.
- Цю багатогранність Ви вдало використовуєте. Технікою валяння виготовляєте навіть аксесуари, сумочки й навіть взуття.
- Коли зробила досить багато картин, показала їх на декількох персональних виставках - закортіло спробувати себе в чомусь новому. Але вовну покидати не хотіла, тому зацікавилася виготовленням аксесуарів. Переглядала майстер-класи в Інтернеті, декілька разів їздила до Києва на персональні заняття майстрів - навчалася валянню сумок і взуття. Так і почала творити.
- А що найбільше захоплює в цьому виді творчості?
- Загадка. Адже ніколи не знаєш кінцевого результату. Спочатку задумуєш одне, а вовна диктує свої правила. Здавалося б, уже є готова картина, а під склом вона набуває зовсім інших форм. Спочатку починала із простішого - натюрмортів, а вже згодом перейшла і до створення силуетів. У мокрому валянні найбільше захоплює результат, можливість доповнювати сумки, шарфи та шапки окремими елементами, прикрасами.
- Ваші сумочки примітні цікавими автентичними орнаментами.
- Аксесуари всі робляться вручну. Коли вовна потрапляє в мильне середовище, при терті вона дуже гарно звалюється до однорідного полотна. Для нанесення на виріб візерунків привалюю до вовни хустки. Найкраще підходять клаптики старих бабусиних. Усі знайомі вже позносили мені все, що мали на горищах. Для роботи годиться лише натуральна тканина: шовк, шерсть, бавовна.
- Скільки часу йде на таку клопітку роботу?
- Все залежить від натхнення. Через події в Україні цього року взагалі творити було дуже важко. Створювати картини не хотілося. Найбільше валяла сумочки, бо там можна прикласти фізичні зусилля й трішки зняти стрес. Важко переношу те, що нині відбувається. Тільки нещодавно захотілося повернутися до творчості. На нові роботи мене надихнув фестиваль майстрів рукоділля в Києві, який відвідала минулого місяця. Тепер майже щодня виготовляю щось новеньке. Хочу навчитися виготовляти одяг із вовни.
- Довго служать такі речі, взуття?
- Звичайно. Вони не лише якісні, але й дуже теплі, практичні, а ще позитивно впливають на здоров’я. Адже вовна - це матеріал ще й лікувальний. Взуття служить не гірше за шкіряне. Та й нога у валяних туфлях почуває себе набагато комфортніше.
- Напевне, вже маєте й постійних клієнток?
- Дуже багато робіт відправляю за кордон - в Америку, Італію, Німеччину, Польщу. До початку війни чимало клієнтів мала в Росії, де такі речі користуються шаленим попитом. Але нині припинила з ними співпрацю. Значно більше, натомість, з’явилося українських клієнтів. 

Автор: 

Повернення до списку