П'ятница, 29 Березня 2024 р.
25 Жовтня 2013

БУДИНОК СПОТИКАННЯ

Цілий рік минув, відколи міська влада, Міністерство культури України та інспекція Держархбудконтролю безрезультатно намагаються призупинити будівництво 7-поверхового будинку в історичному ареалі №5 охоронної зони НІАЗу «Кам’янець» за адресою: Пушкінська, 26а.

У КАНЬЙОНУ – НОВІ «БАШТИ»

пушкінська_нове.jpgВідколи виникла мода на квартири з виглядом на Старе місто, вздовж каньйону одна за одною виросла ціла шеренга багатоповерхівок, котрі доволі нахабно втрутилися в історичне середовище нашого міста. Вже перша хвиля будівництв по периметру території заповідника – від Польських фільварків до Руських – дала зрозуміти, що за десяток-другий років увесь схил каньйону вкриється суцільною стіною висоток, і в цьому оточенні поникнуть, загубляться навіть найвищі вежі Старого міста. 

Щоб цього не допустити, в лютому 2012 р. врешті було затверджено опорний історико-архітектурний план, який визначає охоронні зони заповідника та зони регулювання забудови і обмежує висотність будинків на цих територіях до 7-15 метрів. Отже, якщо зведені й заселені будинки зруйнувати вже неможливо, то можна, принаймні, не допустити будівництва нових багатоповерхівок.

ПАПЕРИ ВСЕ ПИШУТЬСЯ, ДІМ ВСЕ РОСТЕ

Та, схоже, забудовники мають іншу думку з цього приводу. Зокрема, щодо вищезгаданого будинку на Пушкінській, 26а (на фото крайній зліва) начальник відділу охорони культурної спадщини Олександр ЧУХРІЙ пояснює, що на нього фахівці відділу звернули увагу ще у вересні 2012 р.

– Згідно з опорним планом, його висота не може перевищувати 15 метрів, а забудовник намірився зводити 7-поверхівку, – розповідає Олександр Володимирович. – До того ж будівництво в історичних ареалах ведеться на підставі історико-містобудівного обгрунтування та проектної документації, погоджених у Міністерстві культури – а цього зроблено не було.

Тому 2 жовтня 2012 р. ми направили замовнику – житлово-будівельному кооперативу «Пушкінська, 26а» – лист-повідомлення з вимогою виправити це порушення. Оскільки жодної реакції не дочекалися, то було написано звернення до Мінкультури та інспекції Держархбудконтролю, і вже 28 листопада міністерство надіслало кооперативу припис із вимогою призупинити будівельні роботи до погодження проектної документації й отримання відповідного дозволу. На той момент будівництво ще тільки виходило на рівень першого поверху.

Зайве й казати, що будівельні роботи так і не припинилися. Сьогодні будинок на Пушкінській, 26а має вже чотири поверхи і, попри всі приписи й попередження, продовжує рости. За цей час замовники виготовили історико-містобудівне обгрунтування, намагаючись відстояти право на 7 поверхів, однак консультативна рада з питань охорони культурної спадщини в Хмельницькій області його відхилила через невідповідність вимогам історико-архітектурного опорного плану. Найближчим часом перевірку цього об’єкта має здійснити інспекція Держархбудконтролю.

Кажуть, ламати – не будувати, однак абсолютно зрозуміло: якщо монолітно-каркасна конструкція підніметься на повний зріст, демонтувати її буде неможливо. Також немає можливості на практиці змусити забудовника зупинитися. Тож минулого тижня міський голова Михайло СІМАШКЕВИЧ направив звернення в Міністерство культури про невиконання припису, а також пакет документів у цій справі. Надалі вона розглядатиметься в Генеральній прокуратурі.

У КОЖНОГО СВОЯ ПРАВДА

Такого роду увагою до свого будинку щиро обурюються голова ЖБК «Пушкінська, 26а» Світлана ЯКОЛЮДА та забудовник – власник підприємства «Віват-Буд» Валерій КАНІЦЬКИЙ, адже, як вони стверджують, будівництво ведеться на законних підставах.

– Ще з 2005 року тут вів будівництво інший власник, – пояснює Валерій Вільйович. – Вони погодили проектну документацію, отримали дозвіл на будівництво (5-поверхового будинку. – Прим. ред.), розпочали роботи, але невдовзі перепродали дім. Нас не влаштував технічний стан того, що вони встигли збудувати, тому ми повністю все розібрали, скорегували проектну документацію і 30 квітня 2010 року затвердили її в управлінні архітектури.

2011 року інспекцією Держархбудконтролю нам надано дозвіл на будівництво 7-поверхового 36-квартирного житлового будинку. В нас також є декларація від Держархбудконтролю, датована 11 квітня 2012 року, в якій чітко вказано кількість поверхів, – сім. А 10 червня того ж року ми ще й потрапили до Державної програми доступного житла. Хіба ж винні ми і люди, котрі вже купили й продовжують купувати квартири у будинку, в тому, що наша робота над проектом і робота департаменту архітектури над Генеральним планом міста наклалася в часі? До того ж ще раніше навпроти нас, на Пушкінській, 11, «Будмонтажсервіс» звів величезний 9-поверховий будинок – то виходить, комусь можна, а комусь – зась?

В УСЬОМУ ВИНЕН ОПОРНИЙ ПЛАН?

Таке запитання, можна не сумніватися, виникатиме щоразу, як черговий забудовник забажає вкласти кошти в будівництво в охоронній зоні. Тим паче, що при ближчому розгляданні опорного історико-архітектурного плану почали «вилізати» певні «нестиковки».

– У нас виникла ситуація, коли по одній стороні вулиці обмеження щодо висоти становить 30 метрів, а вже через дорогу – 15 або й 7 метрів, це нонсенс, – коментує директор департаменту містобудування і архітектури, головний архітектор Ігор ПИРІЖОК. – Опорний план потребує доопрацювання, тому ми звертаємось у той проектний інститут, який його розробляв, аби внести необхідні поправки. Але й забудовник повинен скорегувати проектну документацію.

Завдання нашого департаменту – знайти у цій складній ситуації компроміс між опорним планом, комерційними інтересами забудовника, інтересами людей, котрі вже придбали квартири в цьому будинку, та думкою громади. Та поки вирішуються ці питання, забудовник повинен призупинити будівництво.

Бути чи ні багатоповерхівкам над каньйоном – згоди в цьому питанні не можуть дійти й самі архітектори. Одні категорично проти сучасних будівель в охоронній зоні Старого міста, інші – двома руками за модернізацію. Забудовник апелює до того, що поряд уже є інші висотки, мовляв, його будинок погоди не зробить. Однак у міста тепер є опорний історико-архітектурний план, і переступити через нього – значить, створити прецедент, яким керуватимуться інші забудовники. Адже у нас закон – як дишло, можна й повернути, кому як зручно…