Логін:
Пароль:
Реєстрація
Забули свій пароль?
Увійти як користувач:
Увійти як користувач
Ви можете увійти на сайт, якщо ви зареєстровані на одному з цих сервісів:

 


   

ВІВТОРОК, 12 ГРУДНЯ 2017 р.
ПРИВАТНА ГАЗЕТА ЗАСНОВАНА 26 ГРУДНЯ 1992 р.
28.05.2010

ЧИ ЗЛЕТИТЬ «ЛЕЛЕКА» ЗНОВУ?

1 червня вся країна святкуватиме День захисту дітей. Цього чудового дня в кожному місті для маленьких українців буде влаштоване свято. Дорослі дяді та тьоті говоритимуть про чергові заходи, які вони планують провести, щоб уберегти наших дітей від усіляких негараздів. Вони мають причини турбуватися, адже за рівнем дитячої злочинності та алкоголізму ми вже давно не пасемо задніх. Незайнятість дітей через відсутність у батьків вільного часу та грошей змушує їх шукати розваг на вулиці, у поганих компаніях.

...А 28 травня кам’янчани могли б влаштувати ще одне свято - з нагоди 30-річчя підліткового клубу за місцем проживання «Лелека», який свого часу непогано справлявся з функціями захисту дітей від підступних принад вулиці та прищеплення любові до здорового способу життя. Чимало кам’янчан провели у клубі багато приємних годин, займаючись у спортивних гуртках, малюючи, вишиваючи чи виготовляючи різні чудові речі власними руками. Багато хто й досі добрим словом згадує колишнього педагога-організатора клубу Віктора ТИМЧУКА, який очолив «Лелеку» 1993 р., змінивши на цій посаді Надію РУСОВУ (педагог із культурно-масової роботи) і Лесю БІЛІНСЬКУ (педагог зі спортивно-масової роботи)

- Тоді «Лелека» користувався величезною популярністю в місті, діти відвідували його з великим задоволенням, - згадує Віктор Михайлович. - Над клубом тримав шефство кабельний завод, який ні в чому нам не відмовляв, і з міського бюджету виділяли достатньо коштів. Тож ми були забезпечені всім: інвентарем, спортивними формами тощо. Діти у нас займалися боксом, аеробікою, карате, настільним тенісом, грали у футбол, шахи та шашки, малювали. Взимку ми вчили їх їздити на ковзанах, грати у хокей (у той час клуб навіть мав повні комплекти хокейної форми).  

Життя у клубі дійсно кипіло. На базі «Лелеки» проводилися тренування з рукопашного бою патрульно-постової служби міліції. Їх проводив тренер Анатолій ЯВОРСЬКИЙ, колишній міліціонер. Згодом у нас почали навчатися рукопашному бою і діти. На жаль, Анатолій ЯВОРСЬКИЙ рано помер. Ми організували турнір його пам’яті, який спільно з обласною федерацією перетворили на обласний, давши дітям можливість отримувати спортивні розряди.
Також ми щороку проводили між міськими підлітковими клубами спартакіади пам’яті воїнів-афганців. Нам у цьому дуже сприяла міська Спілка воїнів-інтернаціоналістів: вона виділяла кошти на призи переможцям, яких ми врочисто нагороджували під час параду у військовому училищі. У «Лелеці», можна сказати, зародилася міськрайонна федерація з тхеквондо, голова якої - Юрій БIЛОЦЬКИЙ - працював у клубі тренером із карате.
1999 року справжній фурор у місті викликав успіх команди клубу «Лелека» у Всеукраїнських змаганнях із футболу на призи клубу «Шкіряний м’яч». Тренував юних футболістів Володимир ЛУКАШЕВИЧ, а я був начальником команди. Фінал турніру відбувався у Каховці під час проведення «Таврійських ігор». Наша команда здобула друге місце, програвши лише команді Каховки. Потрібно було бачити щасливі обличчя дітей, яким кубок вручав Президент України Леонід КУЧМА! З яким захватом вони спілкувалися із зірками естради Олександром ПОНОМАРЬОВИМ, Валерієм МЕЛАДЗЕ, Наталею МОГИЛЕВСЬКОЮ! Урочистості на честь нашої команди були влаштовані й у місті. Юні спортсмени отримали в подарунок по новенькому комплекту футбольної форми.
А які свята дворів ми організовували, новорічні ранки, зустрічі з ветеранами війни та воїнами-інтернаціоналістами!
На жаль, із часом фінансування підліткових клубів почало зменшуватися. Зносився інвентар, приміщення вимагали ремонту. На одному ентузіазмі організовувати роботу було вже важко. Зарплати педагога-організатора стало не вистачати на утримання сім’ї, і 2001 року настав момент, коли я був змушений залишити улюблену роботу. Це було дуже боляче, тому що робота з дітьми приносила мені справжнє задоволення.
...Отож, кам’янчани могли б відсвяткувати ювілей «Лелеки», якби клуб не закрили понад три роки тому. Прикро, але причина тривалої перерви у роботі клубу дуже прозаїчна. Про це нам розповів заступник міського голови з гуманітарних питань Олег ДЕМЧУК:
- У серпні 2007 року ми розпочали ремонтні роботи в підлітковому клубі «Лелека». Кошторис склав 100 тисяч гривень. Та будівельники, які працювали в клубі, зіштовхнулися з проблемою - мережі в приміщенні виявилися прогнилими. Така ж проблема свого часу в нас була і в клубі «Десантник». Там ми зробили ремонт, не чіпаючи мереж, а через рік труби прорвало. Тож ми перерахували кошторис: разом із заміною мереж він склав 240 тисяч гривень. Звісно, це була надто велика сума для ремонту клубу, тому міський голова Анатолій НЕСТЕРУК дав команду призупинити роботи, пообіцявши знайти для клубу краще приміщення.
А 100 тисяч гривень ми запланували витратити на ремонт підліткового клубу «Атлет» і не встигли цього зробити - минулого року програму, за якою були виділені кошти, знято, а гроші вирішено використати на ремонт амбулаторії сімейної медицини, що на вулиці Васильєва.
За словами Олега Віленовича, за останні три роки жодної копійки на підліткові клуби за місцем проживання не виділено. «Лелека» та «Десантник» закриті, в «Атлеті» умови для занять дітей незадовільні, він потребує ремонту.
Iншим міським підлітковим клубам пощастило трохи більше, вони й досі виконують свою важливу місію. Та для того, щоб їх уберегти, відділу у справах сім’ї та молоді довелося докласти чимало зусиль. Розповідає за-ступник завідувача відділу Юрій КОЗЛОВ:
- 2000 року за ініціативи нашого відділу було створено об’єднання клубів, куди увійшли «Сатурн», «Шукач» і «Лелека». Раніше клуби знаходилися у підпорядкуванні ЖЕКів. Згодом через погане фінансування ЖЕКів для клубів уже не вистачало коштів. Новостворене ж об’єднання стало окремою юридичною структурою, і це дало нам можливість зберегти клуби. Міська рада загалом виділила на їх ремонт майже 500 тисяч гривень.
У «Сатурні» ми зробили євроремонт, відремонтували спортзал, конференц-зал. Тепер діти займаються там аеробікою, степ-аеробікою, рукопашним боєм, тут працює клуб «Слідопит», збираються молодіжні громадські організації.
«Шукач» перевели до іншого приміщення, в якому теж зробили ремонт, обладнали спортзал і тренажерний зал. Сьогодні там діють секції карате, рукопашного бою, аеробіки, настільного тенісу, діти у клубі малюють, вишивають тощо.
Варто відмітити, що після ремонту клуби почала відвідувати набагато більша кількість дітей. Та коли ми почали ремонтувати «Лелеку», зіткнулися з тим, що потрібно повністю міняти каналізаційні мережі. Мешканці відмовилися нам у цьому допомогти, а для нас такі фінансові витрати невиправдані, тож ремонтні роботи призупинили.
Згодом в об’єднанні з’явилися ще три клуби: «Атлет», де діти навчаються айкідо-йосінкан, «Атлант» (бодибілдінг і пауерліфтінг), «Скелелаз» (скелелазіння) та «Золоті колеса» (велоспорт). Нещодавно на Біланівці, у соціальному комплексі, де розміщена сімейна медична амбулаторія та бібліотека, відкрився підлітковий клуб «Водограй». Його відразу активно почали відвідувати діти, які грають там у теніс, спілкуються. Плануємо відкрити підлітковий спеціалізований клуб із тхеквондо у мікрорайоні Жовтневому. Умови для цього є, діти вже давно займаються там цим видом спорту. Щоб підтримати їх, ми готові створити клуб.
Поки що обділеним підлітковим клубом за місцем проживання залишається селище Першо-травневе. А він там вкрай необхідний, адже дітям дуже далеко добиратися до центру міста, щоб відвідувати якісь секції.
Щоразу, проходячи попри наглухо зачинені двері клубу «Лелека», ловлю себе на думці, наскільки спокійніше би себе почувала, якби мої діти, замість того, щоб тинятися у дворі (а бувати на свіжому повітрі їм теж треба), де немає пристойного спортивного майданчика, корисно та приємно проводили би час у клубі під наглядом педагогів.
Отож, поки що просто святкуватимемо День захисту дітей. А за декілька років, сподіваємося, відсвяткуємо й відродження клубу «Лелека», адже економічна криза мусить колись минути. Тоді й для ремонту клубу «Лелека», будемо сподіватися, знайдуться гроші, і хоча б наступне покоління дітлахів з навколишніх дворів, замість того, щоб розважатися грою в карти за пляшкою-другою пива, гратиме у футбол, теніс, шахи...

Автор: 

Повернення до списку