Логін:
Пароль:
Реєстрація
Забули свій пароль?
Увійти як користувач:
Увійти як користувач
Ви можете увійти на сайт, якщо ви зареєстровані на одному з цих сервісів:



П'ЯТНИЦЯ, 24 ЛИСТОПАДА 2017 р.
ПРИВАТНА ГАЗЕТА ЗАСНОВАНА 26 ГРУДНЯ 1992 р.

03.06.2016

ПЕРША ХВИЛЯ ДЕКОМУНІЗАЦІЇ: 15+9-2

Ще 21 квітня 2015 року сесія міськради затвердила список із 15 вулиць і 9 провулків, які потрібно перейменувати в зв’язку із законами про декомунізацію. Тільки через рік вдалося зібрати пропозиції про нові назви. Розглянувши їх, топонімічна комісія 11 і 25 травня сформувала рекомендації, які виносяться на обговорення громадськості з наступним затвердженням депутатами.

РЕАЛЬНІ КАНДИДАТИ

Із 15 вулиць дві, як з’ясувала комісія на останньому засіданні, не підпадають під декомунізацію. Це вулиці Ценського в селищі цукрового заводу та Шмідта на Польських фільварках. Першу з них названо 30 листопада 1961 року на честь російського письменника, дійсного члена Академії наук СРСР Сергія Миколайовича Сергєєва-Ценського (1875-1958), який у 1896-1897 роках працював у Кам’янець-Подільському міському училищі, а згодом місто над Смотричем зобразив у невеличкій повісті «Жорстокість», опублікованій 1926 року. Другу ж з вулиць, яка первісно була Садовою, перейменовано 9 квітня 1936 року на честь Отто Юлійовича Шмідта (1891-1956) - математика, астронома, геофізика, дослідника Арктики, дійсного члена Академій наук Української РСР і СРСР. Тож запропоновано обидві вулиці вилучити зі списку на перейменування.
Тринадцяти вулицям, що залишилися в реєстрі, комісія пропонує дати такі імена:

Вутіша - Леха Качинського,
Жукова - Миколи Гордійчука,
Затонського - Юрія Громового,
Козицького - Спортивна,
Криленка - Віктора Приходька,
Куйбишева - Устима Кармалюка,
Пархоменка - Євгена Коновальця,
Фабриціуса - Патріарха Мстислава,
Фрунзе - Князя Володимира Великого,
Фурманова - Олега Ольжича,
Чапаєва - Якова Гальчевського,
Червоноармійська - Героїв Небесної Сотні,
Якіра - Мелетія Смотрицького.

Підібрано нові імена і для дев’яти провулків:

Богінського - Василя Вишиваного,
Будьонного - Миколи Флерка,
Войкова - Марка Мазуренка,
Калініна - Романа Наглюка,
Фабриціуса - Віталія Васільцова,
Чапаєва - Сергія Бондарчука,
Червоногвардійський - Козачий,
Чубаря - Ігнація Мархоцького,
Щорса - Миколи Хвильового.

ГЕНЕРАЛ - НЕ ГЕНЕРАЛ

Звернімо увагу: якщо раніше в назві вулиці фігурувало тільки прізвище, то тепер обов’язково зазначається ще й ім’я. З одного боку, назва ускладнюється, але, з іншого боку, менше виникатиме непорозумінь, на честь кого названо вулицю. Для прикладу: увічнено пам’ять академіка Отто Шмідта чи лейтенанта Петра Шмідта? Хоча, звісно, і при нинішній системі розширеного іменування не завжди вдається позбутися двозначностей. Так, достойні пошанування Сергій Федорович Бондарчук (1920-1994) - знаменитий режисер й актор, який зіграв у кіно роль Тараса Шевченка, та Сергій Михайлович Бондарчук (1961-2014) - учитель фізики, який 1983 року закінчив Кам’янець-Подільський педінститут, Герой Небесної Сотні та Герой України. Саме іменем другого з достойників рекомендовано назвати нинішній провулок Чапаєва на Біланівці.
Найневідомішим із діячів, запропонованих для увічнення на карті Кам’янця-Подільського, є, на нашу думку, Марко Мазуренко. Відомості про нього можна знайти в довідникові Ярослава Тинченка «Офіцерський корпус Армії Української Народної Республіки (1917-1921)» та в другому випускові історичних нарисів «Минуле і сучасне Кам’янця-Подільського» Олександра Завальнюка, Олександра Комарніцького та Вадима Стецюка. Марко Єрофійович народився 1871 року в Кам’янці-Подільському, 1890 року закінчив Одеське піхотне юнкерське училище, був учасником Першої світової війни, 1916 року став полковником, командував стрілецьким полком, за успішний бій був нагороджений орденом Святого Георгія четвертого ступеня, був командиром 3-го Сірожупанного полку Армії Української Держави. 1922 року, вже в еміграції, Мазуренко став генерал-хорунжим Армії Української Народної Республіки, але наступного року він виїхав у Радянську Україну, за що Військовим міністерством УНР був позбавлений військового звання. Подальша доля невідома. Тож маємо проблему: чи варто іменем земляка, якого позбавили військового звання, називати провулок?

ЧИМ ЗАВИНИВ ІВАН ЛАДИГІН?

Топонімічна комісія також затвердила список із 16 вулиць і 10 провулків, які рекомендує депутатам додатково включити до реєстру декомунізації.
До списку увійшли такі вулиці: Бєляєва, Бусигіна, Васильєва, Ватутіна, Гастелло, Добролюбова, Кулика, Ладигіна, Мічурінська, Папаніна, 30 років Перемоги, Першотравнева, Суворова, Чернишевського, 8 Березня, Люби Берлін.
Тепер назвемо й провулки, які рекомендовано перейменувати: Гайдара, Гастелло, Колгоспний, Лагерний, Мічуріна, Папаніна, Піонерський, Радгоспний, Чкалова, Шолохова.
Якщо заглянути до «Списку осіб, які підпадають під закон про декомунізацію», що уклав Український інститут національної пам’яті, то бачимо, що Іван Кулик, Іван Папанін, Аркадій Гайдар справді потрапляють під перейменування. Проте там немає ні письменника, уродженця Кам’янця-Подільського, його почесного громадянина Володимира Бєляєва, ні коваля-ударника Олександра Бусигіна, ні генерал-майора інтендантської служби Сергія Васильєва, похованого в Кам’янці-Подільському, ні Героїв Радянського Союзу Миколи Ватутіна та Миколи Гастелло, ні російських письменників Миколи Добролюбова й Миколи Чернишевського, ні генералісимуса Олександра Суворова, ні юної парашутистки Люби Берлін, що загинула 26 березня 1936 року під час рекордного стрибка, ні селекціонера Івана Мічуріна, ні льотчика Валерія Чкалова, ні автора «Тихого Дону», лауреата Нобелівської премії Михайла Шолохова, ні генерал-майора Івана Ладигіна, котрий як командир 121-ї Рильсько-Київської дивізії брав участь у визволенні Кам’янця-Подільського. Якщо мешканці цих вулиць і провулків подадуть до суду, то матимуть непогані шанси виграти справу. Напевно, перейменування вулиць і провулків, названих на честь цих діячів, потрібно проводити не через реєстр декомунізації, як це зроблено тепер, а окремо - з конкретним і ретельним обгрунтуванням для кожного діяча.

ЗАБУТИЙ БІЛЬШОВИК

Ще одне. Зрозуміло, що Колгоспний, Радгоспний і Піонерський провулки символізують колишню радянську дійсність, тож цілком закономірно потрапляють під перейменування. Не гоже мати на мапі міста й мовний покруч - провулок Лагерний. Але ж 1 Травня, 8 Березня, День Перемоги і сьогодні є червоними днями в українському календарі, тож виникає слушне запитання: а який стосунок до декомунізації мають названі на честь цих чинних свят вулиці?
Полковник Марко Мазуренко, містечко Клевань на Волині, 1916 р.З іншого боку, в селищі Смирнова є провулок Голованівського-Барського, названий на честь кам’янецького більшовика, одного з активістів встановлення в місті радянської влади. Цей провулок точно потрапляє під декомунізацію (варто вернути йому первісну назву - Шкільний), але до жодних списків на перейменування він не потрапив. Усі давно й міцно забули про Григорія Адамовича (помер 1966 року), тож і не звернули жодної уваги на провулок, названий його прізвищем.
Непроста справа - декомунізація. Ось усеукраїнський приклад. Багатьом сподобалася ухвалена Верховною Радою України нова запашна назва міста Комсомольська - Горішні Плавні (так називалося село, що ввійшло до складу Комсомольська). Проте в самому місті його мешканці різко проти такого підходу. Це все одно, що якби, не дай Боже, Кам’янець-Подільський ухвалили перейменувати на Руські Фільварки чи Хутір Дембицького.

Автор:  Олег БУДЗЕЙ

Повернення до списку