Логін:
Пароль:
Реєстрація
Забули свій пароль?
Увійти як користувач:
Увійти як користувач
Ви можете увійти на сайт, якщо ви зареєстровані на одному з цих сервісів:



СУБОТА, 23 ВЕРЕСНЯ 2017 р.
ПРИВАТНА ГАЗЕТА ЗАСНОВАНА 26 ГРУДНЯ 1992 р.

05.01.2017

НЕВІДОМЕ ФОТО ВІДОМОЇ ЛЮДИНИ

Григорій Степура з бандуристом

У фондах Кам’янець-Подільського державного історичного музею-заповідника зберігається особова справа Григорія Степури (1881-1944) - українського адвоката, славного уродженця Жванця, який століття тому, під час буремних 1917 та 1918 років, був членом Української Центральної Ради та губернським комісаром Поділля. При перегляді справи Григорія Калістратовича в руки потрапила фотографія, на якій його зображено поруч із кобзарем. Напис, дбайливо зроблений на звороті, свідчив: «Григорій Степура, студент юридичного факультету Варшавського університету. Фотографія до 1912 (стоїть біля бандуриста)». Але жодної вказівки на ім’я та прізвища кобзаря не було.

Напис на звороті фото

З матеріалами наших фондів працював Мирон Постолан - громадський і культурний діяч, співак і бандурист. Він народився 14 жовтня 1949 року в місті Чірк в Уельсі (Велика Британія) у сім’ї вихідців із Галичини. У Великій Британії Мирон Постолан працював у хорових колективах діаспори, а 1980 року організував у Великобританії українське товариство «Бандура». У 2003-2008 роках дослідник із дружиною Оксаною, сином Іваном і дочкою Марічкою мешкав в Україні - в будинку своєї матері в селі Жуків Бережанського району Тернопільської області.
Ознайомившись із матеріалами з фондів Кам’янець-Подільського музею, Мирон Постолан пролив світло на згадане вже фото Степури. Невідомий кобзар на знімку - це Іван Іович Кучугура-Кучеренко. Це дуже відомий кобзар, неповторна особистість в історії українського музичного мистецтва,Мирон Постолан із дружиною.  Фото Миколи Шота громадський діяч, благовісник Української автокефальної православної церкви. Народився він 7 липня 1878 року в селі Мурафа Богодухівського повіту Харківської губернії. В дитинстві Іван перехворів на віспу та втратив зір. У юному віці в нього проявилися музичний слух і чудовий голос. Родинна нужда не дала можливості вилікувати хворобу очей, Іван на все життя залишився сліпим, тому ходив із поводирем. У 12 років він почав вчитись грати на бандурі, а 30-річним мандрував Україною й ознайомлював усіх із пісенними скарбами українського народу. Наше фото датовано 1912 роком, коли Іван Іович виступав у Варшаві та інших містах Польщі. 1919 року Кучугурі-Кучеренку присудили звання народного артиста Української Народної Республіки, а 1925 року - звання народного артиста Української Соціалістичної Радянської Республіки.
Іван Іович знав 8 дум, 300 пісень, у співавторстві з Гнатом Хоткевичем склав думу про тяжке життя кобзарів. В Івана Іовича було дві бандури, одна налаштована на мінорний, а друга на мажорний лад.Іван Кучугура-Кучеренко все життя проводив активну громадську роботу. Попри його заслуги перед Україною і народну любов до бандуриста, 1937 року кобзаря заарештували за так звану «участь у контрреволюційній організації». 8 листопада за вироком особової трійки його засудили до розстрілу, а 24 листопада 1937 року стратили. 
Ім’я кобзаря було призабуте. 1958 року його реабілітували, 1967 року шестирядкова стаття про бандуриста з’явилася в другому томі «Українського радянського енциклопедичного словника».
Сьогодні належно пошановано пам’ять про видатного кобзаря, подвижника української культури. У рідному селі Кучугурі-Кучеренку встановлено 2008 року меморіальну дошку. А ми, працівники фондів Кам’янець-Подільського історичного музею, завдячуючи Миронові Постолану, поповнили фондову картотеку таким видатним іменем, як Іван Кучугура-Кучеренко.


Інна ШВЕЦЬ, головний зберігач фондів
Кам’янець-Подільського державного історичного музею-заповідника.


Повернення до списку