Логін:
Пароль:
Реєстрація
Забули свій пароль?
Увійти як користувач:
Увійти як користувач
Ви можете увійти на сайт, якщо ви зареєстровані на одному з цих сервісів:



СУБОТА, 18 ЛИСТОПАДА 2017 р.
ПРИВАТНА ГАЗЕТА ЗАСНОВАНА 26 ГРУДНЯ 1992 р.

31.03.2017

ЯК РОСІЯ 1783 РОКУ СОБІ КРИМ ПРИВЛАСНИЛА

Династія Гиреїв правила кримським ханством із 1443 по 1776 р. Засновником династії був Ази-Гирей із роду Тохтамиша, який проживав у Литві. Доблесть і хоробрість Гиреїв призвели до появи слова «герой».

Хан вважався верховним правителем Криму. При допомозі беїв він міг зібрати численне кінське військо, яке було більш спроможне «робити набіги і грабувати», 
ніж воювати.
Володіючи значною частиною узбережжя Чорного і Азовського морів, маючи великі порти, татари вели торгівлю з країнами Сходу. Торгували переважно людьми, захопленими під час набігів на Україну, тому татар називали «людоловами».

ОСТАННІЙ ІЗ РОДУ

Шагин-ГирейШагин, останній із роду Гиреїв, народився 1746 р. в Андріополі, турецькій провінції, де Гиреї мали родові маєтки.
Мати Шагина, італійка за походженням, після смерті чоловіка відвезла сина до Македонії, бо «боялася за його життя». Шагин-Гирей здобув європейську освіту: знав грецьку, італійську, арабську мови, латинь.
Вигнанцю виповнилося 20 років, коли тодішній правитель ханства Керим-Гирей запропонував йому повернутися до Криму, щоб стати сераскиром (генерал-губернатором) єдисанської орди, що кочувала степом між Дністром і Дніпром (територія нинішньої Херсонщини). Єдисанська орда вважалася найбільш великою і непокірною, тому сераскир для неї призначався з роду Гиреїв.
Шагин-Гирей завоював серце ногайців своєю енергійністю та відвагою. Він не мав гарему, їв за столом, а не на килимі, як то водилося у татар і турків, одягався у скромний темний одяг.

КІНЕЦЬ САМОСТІЙНОСТІ

1768 р. розпочалася чергова російсько-турецька війна за панування над Чорним морем. Узимку 1768 р. війська Туреччини та їхніх союзників вдерлися в Україну, але напад було відбито. 1769 р. російська армія здобула Хотин, Ясси, а 1771 р. зайняла Крим.
Росія ввійшла до Криму, здобувши ногайський степ, кримські міста та твердині. Кримчани обрали нового хана Сагиб-Гирея, старшого брата Шагина, який став пашею (наслідником хана). Отже, Крим зробився самостійною державою, незалежною від Туреччини, але дуже залежною від Росії.
1771 р. Шагин-Гирей приїхав до Петербурга з листом-присягою. Він оголосив, що на аудієнції в імператриці Катерини буде у шапці, бо такий татарський звичай. Імператриця навіть видала указ, за яким мусульманам дозволялося бути у шапках на всіх церемоніях. Зачарував імператрицю Катерину і придворних: молодий, гарний, розумний - як європеєць, щедрий - як азіат.
У листі до французького філософа Вольтера імператриця писала: «У нас гостює султан-паша, брат нинішнього кримського хана: освічений, дуже приємний, пише вірші, бажає все бачити і все знати».
Імператриця засипала Гирея подарунками: коштовностями, зброєю, грошима. Він був присутнім на всіх прийомах, що проводилися в Північній Пальмірі: на забавах, парадах, цікавився музеями, інститутами.
У Криму розпочався заколот - і Шагин-Гирей мусив повернутися на півострів, аби заспокоїти кримчан і вмовити на союз із Росією.
Щоб послухати Шагин-Гирея, зібралося чимало мулів і старійшин. Ті були непохитними: «Ми однаково боїмося і Росії, і Туреччини. Однак від Туреччини ми не знали лиха - у нас із ними єдина віра».
1776 р. Шагин-Гирей був обраний незалежним кримським ханом. Здійснилася його давня мрія - він став головою свого народу, намагаючись ввести реформи, щоб зробити із кримчан освічених європейців, а з незалежного Криму - велику могутню чорноморську імперію.
То там, то тут у Криму спалахували повстання. Кримчани переконалися, що засіб правління нового хана не співпадає з догматами мусульманської віри. Невдоволені були всі верстви населення. Шагин-Гирей увів рекрутство для всього народу. Відбирав доходи від усіх джамі (великих мечетей), мечетей - малих храмів і теке-будинків, де проживали дервіші. Привласнив собі доходи від святих місць, куди стікалися прочани.
Згідно із шаріатом, дівчина, яка не дійшла до шлюбного віку, не могла одружитися без волі батька. Хан, незважаючи на закони, віддавав малолітніх дівчат у дружини тому, кому йому було вигідно… І так далі.
Щоб повернути собі Крим, Туреччина знову розпочала військові дії.
За допомогою російської зброї Шагин-Гирей пройшов усім Кримом, покаравши на горло 12 тисяч бунтарів.
Побачивши, що хан не може втриматися на троні, російські сановники почали вмовляти його відректися від ханства. Пообіцяли: коли Росія завоює Персію, то віддадуть її Гирею. Зібравши старшину, Шагин-Гирей оголосив, що не хоче бути ханом такого невдячного народу. 24 січня 1783 р. населення Криму присягнуло на вірність імператриці Катерині. Так закінчилося 300-літнє правління Гиреїв, а з ними і самостійність Криму.

ВЕСІЛЛЯ У ЖВАНЦІ

Шагин-Гирею не дозволили залишатися в Криму. Спочатку він перебував у Тамані, потім - у Таганрозі біля Азова. Звідти його перевели до Воронежа, пізніше - до Калуги. Дружини хана і 1500 татар із його оточення були переправлені в Бургас.
Після 4-річних поневірянь у Росії Шагин-Гирей зумів отримати дозвіл на повернення до Туреччини маршрутом Київ - Кам’янець-Подільський - Жванець - Хотин.
26 грудня 1786 р. хан Шагин-Гирей під’їхав до Кам’янця-Подільського, зупинившись у резиденції на Довжку, де його відвідали кам’янецький комендант, генерал-майор і кавалер Йосиф де Вітте, полковники Ганицький, Сераковський, майори Пшибишевський, Пташинський. Останній вів щоденник подій, уривки з якого були надруковані в «Подільських єпархіальних відомостях» за 1889 р.
Шагин-Гирей зі своїми підданимиПташинський у щоденнику відзначав, що хан їх прийняв ввічливо, за європейськими звичаями. Був високий, худий, із блідим обличчям. Довга борода була вкрита чорним шовком.
Загін російських військ, який супроводжував двір Гирея, повернувся до Києва. Його місце зайняла польська команда, яка складалася з 1 капітана, 10 унтер-офіцерів, 2 горністів, 5 барабанщиків, 100 рядових.
29 грудня Шагин-Гирей із двором переїхав до прикордонного Жванця, чекаючи дозволу ввійти на територію Молдови. У Жванці хан оселився в руїнах замчиська пана Лянцкоронського, де було лише декілька теплих кімнат.
Стояла люта зима. Дністер вкрився льодом. Мешканці Хотина переходили Дністер, аби побачити Шагин-Гирея, потомка Халіфа.
Хан нудьгував, не спав, не їв, лише молився. Щоб розвіяти тугу, наближені до нього мулли вирішили знайти йому дружину.
Знайшлася гарна дівчина, дочка заможного єврея Оруна, який орендував пороми на Дністрі. Хан заплатив Оруну чимало грошей, після чого зіграли весілля.
Через 5 тижнів Гирею надійшов лист із дозволом перетнути кордон, який привіз знатний вельможа Ізмаїл-ага.
Шагин-Гирей щиро простився з офіцерами і військовими, які супроводжували його, обдарувавши їх цінними подарунками. Надіслав листа кам’янецькому коменданту Юзефу Вітте, в якому дякував за гостинність.
5 лютого 1787 р. разом із молодою ханшею Гирей перетнув кордон із Туреччиною, який на той час пролягав Дністром.
У Хотині Ізмаїл-ага став поводитися з Гиреєм «не з почестю і пошаною», як належить високому гостеві, а як із полоненим. У Бухаресті розігнали двір Шагина, а його самого як в’язня, в кайданах, вивезли на острів Родос і кинули до в’язниці. Через декілька місяців, за наказом турецького султана, Шагин-Гирею відрубали голову.

Валентина ВОЛКОВА, краєзнавець. 


Повернення до списку