Логін:
Пароль:
Реєстрація
Забули свій пароль?
Увійти як користувач:
Увійти як користувач
Ви можете увійти на сайт, якщо ви зареєстровані на одному з цих сервісів:



ВІВТОРОК, 16 СІЧНЯ 2018 р.
ПРИВАТНА ГАЗЕТА ЗАСНОВАНА 26 ГРУДНЯ 1992 р.

17.11.2017

ПОДІЛЬСЬКІ АРХІТЕКТОРИ РОСІЙСЬКОЇ ІМПЕРІЇ

(Продовження. Початок 10 листопада)

Російський імператор Микола I 17 грудня 1842 року заснував у Санкт-Петербурзі Будівельне училище, в яке злились два спеціальні училища - архітектурне і цивільних інженерів. Із 1882 року навчальний заклад іменувався як Інститут цивільних інженерів, а нині це - Санкт-Петербурзький державний архітектурно-будівельний університет. Випускник вишу Гаврило Барановський до 50-річчя указу Миколи I уклав ювілейний збірник, в якому вміщено біографії та портрети, наскільки то було доступно автору, випускників навчального закладу. Потрапили туди і подільські архітектори. Про одного з них - Миколу Карчевського - ми розповіли в попередньому числі газети. Наведемо дані і про інших архітекторів.

Мацей БАЛЛОГ

Мацей БаллогЦивільний інженер Мацей Йосипович Баллог народився 24 лютого (8 березня за новим стилем) 1854 року. Він виховувався у Житомирській гімназії, звідки, закінчивши курс, вступив 1877 року в Будівельне училище. 1883 року він здобув звання цивільного інженера з чином X класу. Тоді ж Мацей Йосипович був зарахований у технічно-будівельний комітет Міністерства внутрішніх справ. Далі він був запрошений на посаду міського архітектора в Кам’янець-Подільський. У 1886-1887 роках спроектував будинки для поміщиків у селах Острівчани і Голосків Кам’янецького повіту, а в 1890-1891 роках - будинок для поміщика в селі Грушка Ямпільського повіту. В тих же 1890-1891 роках Баллог також спроектував будинок для лікарні Імператорського людинолюбного товариства в Кам’янці-Подільському.

Костянтин ВВЕДЕНСЬКИЙ

Костянтин ВведенськийЦивільний інженер Костянтин Олександрович Введенський народився 1851 року. Він навчався у Віленській першій гімназії, а 1867-1872 роках - у Будівельному училищі. Звідти, закінчивши курс першим розрядом, Костянтин Олександрович із званням архітектурного помічника вступив на службу молодшим інженером Гродненського губернського правління і разом із тим був міським архітектором у Брест-Литовську. З 1875 року Костянтин Олександрович послідовно займав посади молодшого архітектора Подільського будівельного відділу, єпархіального архітектора (з 1877 року), архангельського губернського інженера (з 1880 року), мінського губернського інженера (з 1886 року).

У 1875-1880 роках, коли Введенський працював на Поділлі, він спроектував дерев’яні мости через річки Південний Буг, Русаву та Мурафу, кам’яний заміський архієрейський будинок із церквою в Кам’янці-Подільському, будинок для арештованих внаслідок вироку мирових суддів у Брацлаві, дерев’яний міст із дамбами через Південний Буг у Вінниці, під’їзне шосе від Вінниці до станції Південно-Західної залізниці.

Віктор ЖАЙВОРОНКОВ

Віктор ЖайворонковІнженер-архітектор Віктор Григорович Жайворонков народився 1823 року. Середню освіту здобув у Полтавській гімназії. 1841 року вступив у Будівельне училище, закінчив курс 1846 року з чином XIV класу. В липні того ж року Віктора Григоровича призначили архітекторським помічником у Казанський будівельний і шляховий комітет, де він невдовзі зайняв посаду молодшого, а потім - губернського архітектора. У червні 1865 року Жайворонкова відрядили в Подільську губернію для побудови православних церков у панських маєтках. 1870 року він отримав призначення в Оренбург губернським архітектором. 1877 року Віктора Григоровича переведено на ту ж посаду в Тамбов.

У 1865-1870 роках у Подільській губернії Жайворонков звів вісім кам’яних церков, капітально перебудував сімнадцять кам’яних і п’ять дерев’яних церков, реставрував дві кам’яні церкви при архієрейському будинку та духовному училищі.

Іван КАЛАШНИКОВ

Іван КалашниковЦивільний інженер Іван Петрович Калашников народився 24 жовтня (5 листопада за новим стилем) 1861 року. Первісну освіту здобув у Сергієвському реальному училищі в Пскові. 1880 року, закінчивши курс, вступив до Будівельного училища. При випуску 1885 року здобув звання цивільного інженера і право на чин X класу. Прослуживши деякий час при Міністерстві внутрішніх справ як відряджений до технічно-будівельного комітету, Іван Петрович у січні 1886 року отримав призначення на посаду молодшого інженера губернського правління Кам’янця-Подільського. Разом із тим він посідає посаду єпархіального архітектора.

У 1886-1888 роках Калашников розширив будинок жіночого єпархіального училища в Кам’янці-Подільському, закінчив побудову жіночого єпархіального училища в Тульчині Брацлавського повіту, закінчив побудову кам’яної церкви в селі Черепашинці Вінницького повіту, спорудив дерев’яний міст підкісної системи в Гайсині.

У 1889-1890 роках Іван Петрович спорудив дерев’яну церкву в селі Боришківці Кам’янецького повіту.

У 1890-1891 роках він спорудив дерев’яну церкву в селі Павлівка Вінницького повіту.

У квітні 1916 року журнал «Зодчий» вмістив некролог, у якому сказано:

Проект Івана Калашникова: будинок Південноросійського (пізніше Сполученого) банку  (нині коледж культури та мистецтв)«11 грудня 1915 року, після тривалої і тяжкої хвороби (рак горла), на 55-му році життя помер у Вінниці подільський губернський інженер Іван Петрович Калашников.

Після закінчення інституту цивільних інженерів Іван Петрович був призначений молодшим інженером Подільського губернського правління. На цій посаді перебував з 1886 до 1894 року, займаючи водночас посаду подільського єпархіального архітектора. З 1894 року він перебував подільським губернським інженером.

Із будівель покійного найбільшої уваги заслуговують: Олександро-Невська церква в місті Кам’янці-Подільському, будівлі: Державного банку, Сполученого банку, Подільської казенної палати, Подільської духовної консисторії, духовного училища, технічного училища, лікарні людинолюбного товариства та інші.

Чимало потрудився Іван Петрович і в земстві. При ньому було широко організовано і значною мірою здійснено в губернії спорудження шляхів сполучення: побудовані лікарні, школи та інші споруди. Іван Петрович Калашников брав також активну участь у громадському житті Кам’янця, перебуваючи тривалий час гласним Кам’янецької міської думи.

Серед усіх, хто знав його, покійний залишив про себе добру пам’ять як великий трудівник і чудова, чуйна людина».

Як свідчить «Пам’ятна книжка Подільської губернії на 1911 рік», мешкав Іван Калашников у власному будинку на Пушкінській вулиці.

Яків КРИВЦОВ

Яків КривцовЦивільний інженер Яків Васильович Кривцов народився 1854 року. Він закінчив 1876 року Будівельне училище, здобув право на чин XII класу і призначений молодшим інженером у Кам’янець-Подільський. 1879 року витримав випробування на право першого розряду та відряджений до Оренбурга для відновлення винищених пожежею казенних і громадських будівель. Рік по тому призначений самарським міським архітектором. 1881 року Яків Васильович надійшов у розпорядження правління товариства оренбурзької залізниці, а 1884 року призначений рязанським губернським архітектором. Відтоді Якову Васильовичу дано неодноразові доручення з огляду будівельних робіт у різних містах. Так, він був 1886 року відряджений у Вільно для дослідження робіт із пристосування приміщення віленської судової палати
в будівлю Віленських присутственних місць; 1887 року - в Казань, для огляду виконаних робіт із перебудови казанської окружної лікарні та 1888 року - в Архангельськ для вирішення непорозумінь, які виникли між місцевими техніками і підрядником. Із 1892 року Яків Васильович працює київським губернським інженером.

З 1903 року працював у Томську. Основна робота тут - спорудження окружної психіатричної лікарні в Сосновому бору (1901-1908). Будівництво лікарні завершив у 1908-1910 роках архітектор Андрій Лангер, роботу приймав особисто голова Ради міністрів Петро Столипін.

Останнім часом, перед виходом у відставку, був членом техніко-будівельного комітету та сільськогосподарської ради Міністерства внутрішніх справ. Дослужився до чину дійсного статського радника (1907 рік).

Проект Івана Калашникова: будинок технічного училища (нині національний університет імені Івана Огієнка)Яків Кривцов вів активну громадську роботу. З 1895 року обирався гласним Фатезьких повітових і Курських губернських земських зборів, причому був головою ревізійної комісії в обох земствах. Також був почесним мировим суддею Фатезького повіту та членом Фатезької земської управи. 1909 року на власні кошти відкрив земську школу в селі Суходолі.

1905 року в складі курської делегації разом з іншими видними монархістами Курська графом Володимиром Доррером, князем Миколою Касаткіним-Ростовським, Миколою Марковим та іншими висловлював підтримку Миколі II. 1905 року вступив у Курську народну партію порядку, потім входив до Ради губернського відділу Союзу російського народу. Також був членом Російського зібрання, брав участь у з’їздах об’єднаного дворянства.

1907 року був виборцем у II Державну думу. У жовтні того ж року був обраний членом III Державної думи від Курської губернії. Входив до фракції правих. Був членом комісій: із питань виконання державного розпису доходів і витрат та бюджетної. Виступав на підтримку столипінської аграрної реформи.

1912 року переобраний у Державну думу. Входив до фракції правих, після її розколу в листопаді 1916 року - в групу прихильників Миколи Маркова. Був членом комісій: бюджетної, із питань виконання державного розпису доходів і витрат, продовольчої, фінансової, з питань міських справ і місцевого самоврядування. Виступав проти великого капіталу і за введення прогресивного оподаткування.

У роки Першої світової війни був прихильником розміщення державних замовлень на підприємствах вітчизняного приватного машинобудування, за умови передачі їх в управління урядом. Був представником Державної думи в Особливій нараді для обговорення та об’єднання заходів із питань продовольчої справи.

Доля після 1917 року невідома. Був одружений, мав двох синів.

Далі буде.


Автор:  Олег БУДЗЕЙ

Повернення до списку