Логін:
Пароль:
Реєстрація
Забули свій пароль?
Увійти як користувач:
Увійти як користувач
Ви можете увійти на сайт, якщо ви зареєстровані на одному з цих сервісів:



ЧЕТВЕР, 14 ГРУДНЯ 2017 р.
ПРИВАТНА ГАЗЕТА ЗАСНОВАНА 26 ГРУДНЯ 1992 р.

01.12.2017

ПОДВИЖНИК ТУРИСТИЧНОЇ СПРАВИ НА ПОДІЛЛІ

29 жовтня 2017 року після важкої хвороби на 75-му році пішов із життя Олександр Степанович Юрков.

Олександр ЮрковОлександр Степанович належав до когорти тих сподвижників туристичної справи, котрі тривалий час розвивали цю сферу діяльності на Поділлі. Впродовж останньої чверті ХХ та початку ХХІ століття Юрков безпосередньо займався організацією туризму в масштабах як Хмельницької області зокрема, так і Східної Європи взагалі.
Олександр Степанович Юрков народився в буремні роки Другої світової війни. Це сталося 10 серпня 1943 року в Кам’янці-Подільському в багатодітній трудовій сім’ї. Дитинство Олександра промайнуло в рідному місті в районі Біланівки та на мальовничих схилах Смотрича. Мабуть, звідси Олександр Степанович упродовж усього життя черпав сили та натхнення для плідної діяльності. Життєві сили надавала також любов до мистецтва, музики, співу, танцю.
Упродовж 1951-1961 років навчався у середній школі №3. Навчання у школі в повоєнний період давалося нелегко, адже всього не вистачало. Домашні завдання часто-густо доводилося виконувати на газетному папері. Через низький рівень життя верхній одяг і взуття діти носили по черзі. Після закінчення середньої школи Олександр Степанович 1962 року продовжив навчання в річній школі робітничої молоді. Далі була служба у Збройних силах, яку Олександр Степанович у 1962-1965 роках проходив у Криму.
Звільнившись 1965 року з лав радянської армії, Олександр Степанович повернувся у рідне місто. Не маючи спеціальної освіти, він усе ж пішов працювати на педагогічну ниву. Спочатку займався у танцювальному ансамблі міського Будинку культури, а далі, на запрошення завідувача шкільного відділу міськкому комсомолу Алли Буданцевої та директора середньої школи №9 Людмили Пілатович, перейшов на роботу у школу вчителем музики і за сумісництвом організатором молоді. Працюючи у школі, готував дітей до виступів зі співів і танців на святкових концертах. Для надолуження прогалин у педагогічній освіті Олександр Степанович 1967 року вступив спочатку на факультет підготовки учителів початкових класів, а наступного року перейшов на історичний факультет, який заочно закінчив 1972 року.
У 1973-1979 роках Юрков працював у будівельному тресті спочатку робітником, а згодом - головою профспілки. Будівельний трест будував тоді промисловий гігант Європи - цементний завод. Будівництво підприємства велося швидкими темпами, трест працював у чотири зміни, тому на сон залишалося всього кілька годин. Робота в профкомі була різноманітною, бо доводилося і вугілля заготовлювати, і квартири розподіляти, і бути мировим суддею, психологом і т.д.
Із 1979 року Олександр Степанович перейшов на нову роботу в туристичній сфері та займався нею 27 років - до кінця своєї трудової діяльності. Спершу була робота на посаді директора в туристичному екскурсійному бюро. Енергійний директор розгорнув широкомасштабну діяльність у межах усього колишнього СРСР. Організовувалися та приймалися десятки всесоюзних маршрутів. Працівників і директора екскурсбюро важко було застати на місці, адже доводилося їздити по величезній країні, домовлятися та укладати договори з десятками міст. Налагодивши безперебійну роботу в екскурсбюро, його директор продемонстрував свої беззаперечні організаторські якості. Тому вже 1980 року Олександра Степановича призначили директором туристичної бази «Подолянка», найбільшої у Хмельницькій області.
Робота директором турбази вимагала великого напруження, адже щоденно, практично цілий рік, на базі проживало до 800 осіб, яким необхідно забезпечити триразове щоденне харчування, екскурсії та розваги. Серед туристів люди траплялися різні, та й умови проживання були не такі, як «на морі», але з усіма Олександр Степанович умів знайти спільну мову. За період його керівництва жодної скарги до влади та управління не надійшло. Часто, щоб створити доброзичливу та гостинну атмосферу, директор власноруч брав баян і чарівною українською піснею збирав чималу аудиторію вдячних слухачів.
У вересні 1997 року турбаза змінили свій статус і здобула назву: «Пансіонат «Поділля». У зв’язку з цим змінився і контингент відпочивальників. Аж до 2006 року пансіонат отримував державне фінансування для оздоровлення влітку дітей із забруднених радіаційних зон через аварію на Чорнобильській атомній станції. Такий стан речей багато до чого зобов’язував дирекцію, чимало сторін діяльності довелося переглянути. І знову відповідальність за таку перебудову лягла на плечі директора, проте, як завжди, Юрков вийшов із цього становища переможцем.
Рідні, близькі, колеги, знайомі Олександра Степановича назавжди запам’ятали його як надзвичайну добру, чуйну, доброзичливу людину щирої душі.

Юрій ХОПТЯР, професор Кам’янець-Подільського національного 
університету імені Івана Огієнка.


Повернення до списку